СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ІПОТЕКИ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.  В контексті економічного розвитку України та її інтеграції у світове господарство особливої актуальності набуває розбудова аграрного сектору, проблема браку фінансових ресурсів якого може бути вирішена шляхом розвитку аграрної іпотеки в Україні. Ефективно функціонуючий іпотечний ринок покликаний вирішувати не тільки економічні, а й соціальні проблеми. В умовах структурної перебудови економіки України іпотечний механізм забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів у пріоритетні сектори національної економіки та види економічної діяльності. Іпотека є основою іпотечного кредитування, рівень розвитку якого в Україні залишається недостатнім, оскільки частка сукупного обсягу портфеля іпотечних кредитів у ВВП становить лише 8-10%, у країнах Західної Європи цей показник перевищує 30%, а в США – 40%.

Політика в сфері іпотеки – це ефективний інструмент впливу держави на стимулювання інвестицій, особливо в аграрний, промисловий та будівельний сектори національної економіки. Останнім часом значно зросли попит та пропозиція на іпотечні послуги у житловому будівництві, проте вони є недостатніми в промисловому та аграрному секторах, які гостро потребують довгострокових фінансових ресурсів для оновлення основних засобів. В Україні успішність вирішення накопичених проблем аграрної іпотеки залежить від багатьох факторів, серед яких варто виокремити розбудову інституційної складової аграрної іпотеки, впровадження фінансових інструментів аграрного іпотечного ринку, вдосконалення нормативно-правового забезпечення, що неможливо без опрацювання досвіду розвинених країн. Отже, розвиток іпотеки набуває важливого значення на сучасному етапі функціонування національної економіки.

Вагомий внесок у дослідження проблемних питань іпотеки та розробку рекомендацій щодо їх вирішення здійснили  такі зарубіжні вчені, як                  Р. Джоунз, П. МакКвін,  К. Марк, Т. Стейнментц, Р. Страйк, І. Телгарський,    Ф. Уітт тощо. Ґрунтовні дослідження, проведені цими вченими, заслуговують на увагу та є цінними для визначення перспектив і шляхів розвитку аграрної іпотеки в Україні.

Слід відмітити, що вітчизняні вчені, серед яких М. Дем’яненко, О. Євтух, В. Кравченко, Т. Ковальчук, С. Кручок, А. Кутиркін, М. Малік, В. Паливода,    І. Пучковська, П. Саблук, В. Савич, І. Цупор, О.Чечелюк, так і російські –        В. Жданов, Н. Журкіна, Н. Зєлєнкова, В. Іванов, С. Колобов, В. Колобова,        Н. Косарева, В. Кудрявцев, О. Кудрявцева, В. Смірнов, В. Тимофєєв та інші, зробили значний внесок у вирішення проблем іпотеки, іпотечного кредитування та іпотечного ринку на національному рівні.

Віддаючи належне розробкам науковців, здійснених у галузі теорії та практики іпотеки, зокрема аграрної іпотеки, варто зауважити, що до цього часу низка проблем залишається невирішеною. Існує нагальна необхідність обґрунтування посилення ролі аграрної іпотеки у розв’язанні проблеми формування довгострокових фінансових ресурсів сільськогосподарськими товаровиробниками. Все вищевикладене обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, її теоретичну та практичну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження, викладені в дисертаційній роботі, відповідають напряму наукових досліджень іпотечного ринку, визначених Указом Президента України від 8 серпня 2002 р. “Про заходи щодо розвитку іпотечного ринку в Україні”.

Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Національного аграрного університету, зокрема пов’язана з науково-дослідною темою “Розробка нормативно-правової бази щодо іпотеки земельних ділянок” (номер державної реєстрації 0104U010857) і другим розділом науково-дослідної теми “Розробити пакет проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо розвитку іпотечних відносин у будівництві житла” (державний реєстраційний номер 0105U007594), у межах яких автором розроблено теоретико-методичні засади розвитку аграрної іпотеки в Україні та управління специфічними іпотечними ризиками.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних засад аграрної іпотеки, визначення перспектив і шляхів її розвитку, а також розробка практичних рекомендацій щодо посилення її ролі в активізації фінансування сільського господарства в Україні.

Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:

·       розкрити сутність та соціально-економічні передумови становлення і розвитку іпотеки загалом та аграрної іпотеки зокрема;

·       визначити місце ринку аграрної іпотеки в структурі фінансового ринку України;

·       обґрунтувати особливості аграрної іпотеки як фактора розвитку сільського господарства в Україні;

·       дослідити інституційне забезпечення іпотеки у розвинених країнах та можливості адаптації іноземного досвіду до вітчизняних умов;

·       розробити методику визначення оптимального граничного значення LTV (показника відношення суми іпотечного кредиту до вартості предмету іпотеки) для аграрного сектору;

·       оцінити потенційні можливості сільськогосподарських товаровиробників щодо залучення довгострокових кредитів за умов використання механізму аграрної іпотеки;

·       з’ясувати напрями вдосконалення аграрної іпотеки в Україні з позицій управління іпотечними ризиками.

Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами у сфері аграрної іпотеки.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів розвитку аграрної іпотеки в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основами дисертаційної роботи є наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері іпотеки. В основу дослідження покладено системний підхід. Для вирішення поставлених у дисертації завдань використовувалися методи: логіко-історичний – у частині дослідження історичних етапів становлення аграрної іпотеки та з’ясування її соціально-економічної природи; наукового абстрагування – для визначення сутності іпотеки, її складових елементів, дослідження інституційного забезпечення іпотеки у розвинених країнах, розкриття сутності та природи іпотечних ризиків; статистичний – для оцінки економічних передумов розвитку аграрної іпотеки; системного аналізу – для дослідження стану іпотечного кредитування в Україні; порівняння – для визначення вартості сільськогосподарських угідь у Чернігівський, Київській та Херсонській областях; економіко-математичний – для встановлення величини коефіцієнта LTV для аграрного сектору; наукового обґрунтування та узагальнення – для визначення напрямів удосконалення аграрної іпотеки в Україні з позиції управління ризиками.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти, нормативно-правові документи з питань аграрної іпотеки, матеріали Міністерства аграрної політики України, Національного банку України, дані Державного комітету статистики України, сільськогосподарських підприємств Ніжинського району Чернігівської, Тетіївського району Київської та Чаплинського району Херсонської областей, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання – обґрунтування використання аграрної іпотеки як вагомого інструмента залучення довгострокових фінансових ресурсів в аграрний сектор, що сприятиме стимулюванню соціально-економічного розвитку сільського господарства України. Найбільш суттєвими теоретичними та практичними результатами, які характеризують новизну дослідження, є:

вперше:

-       на основі узагальнення теоретичних засад функціонування іпотечного ринку визначено сутність аграрної іпотеки та аграрного іпотечного ринку як важливих стабілізуючих факторів розвитку аграрного сектору економіки України, а саме:

·                   аграрна іпотека – це боргове обтяження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та іншого нерухомого майна, належних на правах власності сільськогосподарським товаровиробникам та обумовлених їх основною діяльністю, що дає можливість спрямовувати тимчасово вільні грошові кошти економічних суб’єктів до аграрного сектору національної економіки;

·                   аграрний іпотечний ринок є складовою іпотечного ринку, специфіка якого полягає у використанні як предмету іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, так і об’єктів нерухомого майна сільськогосподарських товаровиробників, зокрема, земельних ділянок несільськогосподарського призначення, виробничих або невиробничих споруд, аграрних підприємств як цілісних майнових комплексів з метою залучення довгострокових фінансових ресурсів;

удосконалено:

-       групування передумов іпотеки за такими ознаками: економічні (економічне зростання; стабільність національної грошової одиниці; відсоткові ставки на ринку позичкового капіталу; фінансові інструменти іпотеки); організаційно-інституційні (діяльність фінансових установ, що спеціалізуються на іпотеці, розбудова ефективної мережі інститутів, які обслуговують іпотечний процес), що обумовлюють стимулювання розвитку економічних відносин в сфері аграрної іпотеки;

-       методику встановлення оптимальної величини коефіцієнта співвідношення суми кредиту до вартості застави (LTV), з метою стандартизації надання аграрних іпотечних кредитів і спрощення процедури визначення їх розміру, що сприятиме підвищенню ефективності прийняття рішень щодо їх надання;

дістали подальшого розвитку:

         – трактування поняття “іпотечний ризик” як ймовірності настання такої події, яка виникає у результаті іпотечної діяльності в процесі здійснення товарно-грошових, фінансових, інвестиційних, правових і виробничо-обслуговуючих операцій, та пов’язаної з можливим неотриманням доходу, що може бути спричинена як загальними, так і специфічними чинниками;

-                   класифікація загальних іпотечних ризиків, які виокремлено в три групи, а саме: ризики кредитора (фінансові та нерухомості), ризики позичальника (функціональні та економічні) і ризики причетних до іпотечної угоди осіб, та специфічних іпотечних ризиків, які поділено на дві групи: ризики, пов’язані зі сферою нерухомості (первинні), та ризики, які залежать від ступеня розвитку фондового ринку (вторинні), що дозволяє спростити процедуру ідентифікації ризиків, а також сприятиме розвитку аграрної іпотеки в Україні;

визначення терміну “іпотечний ринок” як сукупності соціально-економічних відносин, пов’язаних із використанням нерухомого майна для забезпечення виконання грошових або майнових зобов’язань позичальником та приведенням у рух тимчасово вільних грошових коштів; що враховують особливості переміщення довгострокових фінансових ресурсів, надає можливість спрощення їх управління, аналізу та вивчення.