ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІДТВОРЕННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Краткое содержание

Актуальність теми. Природно-ресурсний потенціал України являє собою спроможність природних ресурсів: кліматичних, земельних, водних, біологічних безпосередньо або опосередковано забезпечувати виробництво сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. При досягненні показників продуктивності аграрного природного ресурсного потенціалу на рівні Європейського Союзу Україна змогла б прогодувати 200–250 млн чол., що свідчить про значні нереалізовані продовольчі можливості.

Зростаючі темпи використання природних ресурсів агропромисловим комплексом зумовлюють проблему відтворення та збереження ресурсів довкілля. Загострення продовольчої проблеми проявляється в її соціально-економічній сутності у зв’язку із зростанням кількісних (демографічний ріст) та якісних (культура і якість харчування) показників і поглиблюється негативними екологічними наслідками використання ресурсного потенціалу довкілля, що вимагає вирішення проблем відтворення ресурсного потенціалу довкілля на засадах поєднання раціоналізації та збалансованості природокористування, і в першу чергу в аграрній сфері економіки.

Процес виробництва сільськогосподарської і продовольчої продукції та сировини для харчової промисловості й продуктів харчування забезпечується взаємодією складників аграрного природного потенціалу, а саме: виробничої, природної, природовідтворювальної, природоохоронної, управлінської та інших підсистем загальної системи продовольчої безпеки України. В умовах дефіциту продовольчої продукції при наявності потужного природно-ресурсного потенціалу в Україні, національний продовольчий комплекс нині не забезпечує навіть власні потреби у продовольстві.

Проблеми продовольчої безпеки країни досліджують відомі вчені економісти-аграрники В.Г. Андрійчук¸ П.П. Борщевський, В.І. Бойко, В.В. Вітвіцький, В.Д. Гончаров, О.Д. Гудзинський, Л.В. Дейнеко, О.Ю. Єрмаков, А.О. Заїнчковський, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, Є.В. Мішенін, Л.В. Опацький, М. І. Пугачов¸ П.Т. Саблук, М.П. Сичевський, П.В. Тархов, О.М. Царенко, С.Г  Черемісіна, Л.Г. Чернюк, В.В. Юрчишин, В.М. Яценко та ін.

Ефективність використання природно-ресурсного потенціалу висвітлені у працях Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, П.Ф. Веденічева, О.О. Веклич, В.Г. В’юна, В.В. Горлачука, О.Ю. Єрмакова, Я.В. Коваля, Д.Ф. Крисанова, І.І. Лукінова, О.В. Мороза, Т.Л. Мостенської, В.О. Паламарчука, Б.Й. Пасхавера, С.А. Подолинського, О.Ф. Савченко, І.Н. Топіхи, М.А. Хвесика, Є.В. Хлобистова, В. М. Яценка¸ Януша Клісіньскі.

Значний вклад зробили у дослідження проблем підвищення ефективності харчової та переробної промисловості як швидкооборотних галузей економіки зробили О.Б. Бутнік-Сіверський, Г.О. Волощук, С.О. Гуткевич, М.К. Пархомець, О.М. Поляков, І.О. Сингаївський.

Поряд зі значними науковими надбаннями теоретичних і прикладних досліджень ресурсного потенціалу продовольчого комплексу як системи поза межами досліджень залишилися окремі її складники, особливо проблема ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу в контексті впливу природних ресурсів на виробництво продовольчої сировинної продукції у вітчизняній економічній науці. Стало доцільним здійснити економічну оцінку різних видів природних ресурсів з метою формування механізму платного природокористування підприємствами аграрного продовольчого комплексу різних форм власності і форм господарювання¸ а також, за аналогом оцінки земельних ресурсів, врахувати специфіки кожного виду ресурсів довкілля.

Очевидно, це зумовлено тим¸ що аграрні ресурси довкілля є предметом праці або одним із основних засобів виробництва, і в той же час у сукупності вони формують природно-ресурсний потенціал території. При цьому природні фактори нерозривно пов’язані з категорією “суспільне виробництво” і з поняттям “ефективність” аграрного сектору¸ як галузі національної економіки. У природи можна брати все, що потрібно людству, але при цьому не можна порушувати її рівноваги. Використання аграрного природно-ресурсного потенціалу земельної території має базуватися на твердженні, що земля не лише є спадщиною від предків, а також позичена у нащадків. У зв’язку з цим робоча гіпотеза дисертаційного дослідження полягає у визначенні оптимальної межі використання продовольчого потенціалу навколишнього природного середовища. Інтегральним показником ефективності використання та відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу визначено загальний обсяг виробництва аграрної сировини або продовольства на одиницю природних ресурсів продовольчого призначення у натуральному, енергетичному і грошовому вимірах. Зазначене зумовило вибір теми¸ об’єкта¸ предмету¸ мети¸ завдання та логічно-структурну побудови дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретико-методологічні положення, методичні і практичні результати дослідження проведено в межах наукової теми відділу регіональних проблем розвитку та розміщення харчової та переробної промисловості Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Розробка наукових засад розвитку продовольчого комплексу України на довготривалу перспективу» (№ державної реєстрації 0101U007876), де автором здійснено розробку теоретичних та практичних підходів до економічного стимулювання ефективності відтворення природних ресурсів продовольчого комплексу. Результати дисертаційного дослідження автора знайшли відображення у науково-дослідній темі кафедри фінансів Дніпропетровської державної фінансової академії «Удосконалення фінансово-економічного механізму стабілізації і розвитку господарської діяльності підприємств в умовах ринку» (№ державної реєстрації 0103U004042), де автором удосконалено положення стимулювання розвитку аграрного сектору економіки.

Дисертаційне дослідження виконувалося також у відповідності з комплексною науково-дослідною роботою кафедри економіки підприємств Бердянського університету менеджменту і бізнесу «Розробка механізму управління та регулювання обіговим капіталом міжгалузевих відносин народногосподарського комплексу: теорія, методологія, практика», (№ державної реєстрації 0103U003303), де особисто автором запропоновано рекомендації щодо удосконалення методологічних положень механізму ефективного використання обігового капіталу при фінансуванні процесів відтворення природно-ресурсного потенціалу АПК на регіональному рівні.

Мета і задачі дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на досягнення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу, а також обґрунтування комплексу взаємозв’язків та взаємовпливу природних ресурсів у процесі зростання виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі були сформульовані та вирішені такі завдання:

проаналізувати теоретичні та методологічні засади визначення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу як економічної категорії;

удосконалити методику визначення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу;

розкрити зміст природних факторів та їх взаємовплив на процеси виробництва продовольчої сировини і продуктів харчування, а також сформувати основні принципи екологізації розвитку продовольчого комплексу;

розкрити зміст та дію відтворювальних процесів у аграрному природокористуванні;

розробити інтегрований показник екологічного стану території та визначити його вплив на продовольчу продуктивність земельної території;

обґрунтувати категоріальне поняття «збалансований розвиток аграрного природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу»;

визначити сучасні тенденції інноваційно-інвестиційної привабливості підприємств сировинної бази продовольчого комплексу;

удосконалити економічний механізм стимулювання ефективного управління продовольчими ресурсами довкілля;

розробити шляхи та визначити резерви підвищення продовольчої продуктивності природно-ресурсного потенціалу;

систематизувати результати взаємозв’язків та взаємовпливів різних складників аграрного природно-ресурсного потенціалу при виробництві продовольчої продукції;

розробити екологічні підходи до розвитку вітчизняного аграрного сектора та концепцію збалансованого розвитку продуктивних сил продовольчого комплексу.

Об’єктом дослідження є процеси аграрного природокористування та відтворення ресурсного потенціалу вітчизняного продовольчого комплексу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, методичних і прикладних питань ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу у процесі виробництва вітчизняної продовольчої сировини та продуктів харчування, які відповідатимуть міжнародним екологічним стандартам.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні теоретико-методологічні положення економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем ефективного функціонування аграрного сектора економіки і сільськогосподарського природокористування, виробництва екологічно чистих продуктів харчування та продовольчої сировини, а також пов’язані з цією проблематикою Закони України, Укази Президента України¸ Постанови Кабінету Міністрів України та відповідні нормативні акти.

В процесі виконання дисертаційної роботи застосовувалися такі методи економічних досліджень як діалектичний, що являє собою загальнонауковий метод, а також спеціальні методи: абстрактно-логічний – для розробки і тлумачення понятійного апарату продовольчої ефективності відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу та коефіцієнта інтегрованого екологічного стану земельної території; факторний аналіз при здійсненні економічної оцінки продовольчого потенціалу земельної території в регіональному розрізі; порівняльний аналіз при співставленні динамічних рядів виробництва продовольчої сировини, продуктів харчування, валової продукції аграрного сектора, показників прибутковості та рентабельності у регіональному розрізі¸ визначенні стійких тенденцій у розвитку вітчизняного продовольчого комплексу; економіко-статистичний метод при виявленні резервів позитивних змін у функціонуванні та відтворенні аграрних ресурсів продовольчого комплексу; методи прогнозування при розрахунках показників відтворення ефективності ресурсного потенціалу на 2010 та 2015 рр.; індексний метод при розрахунках поточних та порівняльних показників.

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету земельних ресурсів України, Міністерства аграрної політики України, Держхарчопрому України, поточна звітність підприємств харчової та переробної промисловості. Були використані публікації в українських і зарубіжних економічних виданнях, матеріали наукових конференцій, чинне законодавство України, нормативно-правові документи органів державної влади різних рівнів.

Емпіричною базою дослідження стали результати наукових досліджень, здійснених особисто автором, вітчизняний та світовий досвід у галузі аграрного природокористування та виробництва екологічно чистої продовольчої продукції.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і методичних положень та розробленні практичних рекомендацій¸ які в сукупності формують проблему ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу.

Результати дослідження¸ що містить наукову новизну¸ полягають у наступному:

вперше :

розроблено методологію визначення інтегрованого показника екологічного стану земельної території, сутність якого полягає в його обґрунтуванні як економічної категорії та методичних підходах до визначення, що враховує структуру земельних угідь з відповідними поправками на інтенсивність водокористування на 1 особу, щільність населення на одиницю території, дози внесення пестицидів та хімічне навантаження добрив на одиницю території;

запропоновано концепцію порогового «насичення», що включає відтворювальні процеси та збалансований розвиток аграрного природно-ресурсного потенціалу між розширеним і простим відтворенням; доведено тотожність завдань простого відтворення та активного збереження природних ресурсів;

розроблено градаційну шкалу економічного стимулювання відтворення природних ресурсів, що базується на мотиваційному підході до збереження та розширеного відтворення аграрних природних ресурсів, сутність якої полягає у дотуванні виробництва екологічно чистої продукції та виплати субсидій в екологічно несприятливих регіонах і територіях на 1 особу;

запропонована концепція збалансованого розвитку продуктивних сил продовольчого комплексу, яка враховує ефективність відтворення ресурсного потенціалу;.

удосконалено :

теорію значимості та економічної доцільності забезпечення в сучасних умовах зростаючих потреб суспільства у якісному і кількісному відношенні до ресурсів довкілля виключно з позиції розширеного відтворення на відміну погляду, в якому домінує поняття «збереження» та «охорона» земель, що в кінцевому факті призводить до їх звуженого відтворення;

теоретичні засади щодо визначення ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, у яких продовольча ефективність відтворення ресурсів довкілля визначена як економічна категорія та сформовано методологію ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу;

методичні підходи визначення ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, де запропоновано використання показника інтегрованого екологічного стану території;

організаційно-економічний механізм відтворення природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує розширене відтворення аграрних ресурсів довкілля через мотиваційні підходи, стимулювання та підвищення інвестиційної привабливості природних ресурсів, метою якого є усунення законодавчих, адміністративних та інших перешкод до залучення інвестицій у вітчизняний аграрний природно-ресурсний потенціал;

набули подальшого розвитку:

теорія ефективності відтворювальних процесів, за якою відтворення природно-ресурсного потенціалу як цілісної сукупності, що складається із звуженого, простого та розширеного типів відтворювальних процесів;

концептуальні підходи до розвитку сировинної бази харчової і переробної промисловості, теоретико-методологічні та практичні підходи до управління аграрним природокористуванням з урахуванням потужності вітчизняного природно-ресурсного потенціалу.

Практичне значення отриманих результатів полягає в доведенні теоретичних положень дисертаційної роботи до рівня узагальнень, конкретних методик і практичних рекомендацій щодо ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, а також розробки комплексу стимулюючих заходів щодо підвищення рівня виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування, адаптивного використання аграрного природно-ресурсного потенціалу з метою забезпечення оптимального рівня екологічного розвитку продовольчого комплексу України.

Результати дисертаційного дослідження використані Міністерством аграрної політики України при розробці Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (акт впровадження результатів НДР від 30.01.2009, де автором запропоновано пропозиції щодо порядку розрахунку показників інтегрованого екологічного стану сільських територій).

Практичні рекомендації були використані Дніпропетровським обласним управлінням агропромислового розвитку при розробці та виконанні щорічних державних цільових програм «Зерно», «Соняшник», «Цукровий буряк», «М’ясо», «Молоко», «Яйця» за 2007 рік, а також враховані при розробці Програми «Про стан справ сільськогосподарських підприємств та заходи щодо забезпечення області продуктивним зерном» від 30 серпня 2007 року № 212–10/5 та на період 2007/2008 рр, № 349; «Поліпшення забезпечення дітей повноцінним харчуванням, виробами дитячого асортименту», термін 2001–2010 рр.¸ про що наданий відповідний акт впровадження результатів НДР від 11 лютого 2008 р. (автором розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу регіону).

Результати науково-дослідної роботи у вигляді авторських пропозицій використовуються Запорізьким обласним управлінням агропромислового розвитку при виконанні обласних цільових програм¸ а саме Програми поводження з токсичними відходами в Запорізькій області; Програми підвищення родючості ґрунтів в Запорізькій області; Програми розвитку зернового господарства Запорізької області на 2007–2011 рр.¸ про що наданий відповідний акт впровадження результатів НДР від 27 січня 2009 р. (автором розроблені практичні рекомендації щодо агроекологічної оцінки земельних угідь та зростання продуктивності зернового господарства регіону).

Запропоновані пропозиції щодо підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств агропромислового комплексу і заходи з підвищення конкурентноспроможності вітчизняної продовольчої продукції використані головним управлінням агропромислового розвитку Луганської області в процесі розробки стратегії «Розвиток села Луганської області на 2007–2015 рр.» (акт впровадження результатів НДР від 20 січня 2009 р., де автором розроблені практичні пропозиції щодо підвищення показників ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств агропромислового комплексу та пропозиції щодо розрахунку показників інтегрованого екологічного стану території регіону).

Миколаївською обласною державною адміністрацією при розробці Стратегії економічного і соціального розвитку Миколаївської області¸ зокрема головним управлінням економіки були використані окремі доробки дисертаційного дослідження щодо ефективності використання та відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу регіону та удосконалення управління аграрним природокористуванням (акт впровадження результатів НДР від 28 січня 2009 р., де автором запропоновано визначення ефективності відтворення ресурсного потенціалу підприємств продовольчого комплексу з урахуванням агроекологічного стану території).

Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій (акт впровадження від 9 жовтня 2007 року) та Дніпропетровської державної фінансової академії (акт впровадження від 27 жовтня 2007 року) при викладанні навчальних дисциплін «Економіка природокористування», «Розміщення продуктивних сил», «Фінансовий менеджмент», «Фінанси підприємств», «Менеджмент персоналу».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є кваліфікованою¸ самостійно виконаною працею та підсумком багаторічних наукових досліджень¸ де сформульовано та обґрунтовано теоретичні положення, висновки і рекомендації щодо ефективності відтворення ресурсного потенціалу агропродовольчого комплексу. Закінчене дослідження містить особисті наукові здобутки, має наукове й практичне значення, в якому всі результати одержані безпосередньо автором і відображені в наукових працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані головним чином ті ідеї, положення, концепції, які є результатом особистої роботи здобувача. Положення кандидатської дисертації у дослідженні не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та методичні положення, наукові результати дисертаційного дослідження апробовані у виступах та повідомленнях на міжнародних, республіканських, наукових та науково-практичних конференціях¸ а саме: Регіональній науково-практичної конференції «Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку переробної і харчової промисловості на 1998–2001 рр. (м, Ужгород, 1998 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК» (7–9 жовтня 1998 р.); Всеукраїнському конгресі економістів-аграрників України (м. Київ, 14−15 січня 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції – Київський університет ім. Т. Шевченка, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київський національний економічний університет. – Секція 5. Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України (17–18 травня 1999 р.); Міжнародному конгресі україністів (м. Одеса, серпень 1999 р.); Матеріали Всеукраїнського конгресу економістів-аграрників України (м. Київ, січень 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення» – Київський університет ім. Т. Шевченка, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інститут географії НАН України, Українське географічне товариство (м. Київ, 21–22 травня 2000 р.); Матеріалах ІІІ річного зібрання Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 29−30 березня 2001 р.); Секційному засіданні Таврійської державної агротехнічної академії  “Економічні аспекти аграрного сервісу в умовах реформування АПК” (м. Мелітополь, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції – Київський національний університет ім. Т. Шевченка (м. Київ, 18−19 березня 2002 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених “Экономика и маркетинг – ХХІ век” – Донецький національний технічний університет (Донецьк, 17–19 травня 2002 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку причорноморського регіону” – Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили (м. Миколаїв, 2003); «Круглому столі» кафедри управління земельними ресурсами «Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки» (м. Львів: ЛДАУ, 2004 р.); Науково-теоретичній конференції «Регіональна економіка в аспекті ринкових перетворень» (м. Хмельницький, травень 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта» (Дніпропетровськ, 2005 р.); «Круглому столі» кафедри управління земельними ресурсами «Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку» (м. Львів, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв» (м. Дніпропетровськ, 11–12 квітня 2006 р.); Наукових читаннях, присвячених пам’яті академіка П.П. Борщевського (м. Київ, 14 квітня 2006 року, Міжнародній науково-практичної конференції «Days ofPolitical Marketing» ∕ Wyzsza Szkola Ekonomii i Administracii w. Bytomiu (Польща, 9–10 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції м. Дніпропетровськ 23 березня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції (Бердянськ, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України АПВ» (м. Хмельницьк, 17–19 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції (м. Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднені в 60-й науковій праці¸ підготовлених особисто і у співавторстві. В тому числі в індивідуальних монографіях обсягом 14,0 та 26,2 д.а., колективних монографіях обсягом 14,0 д.а. (авторських – 3,0 д.а.), 19,5 д.а., де автору належить 6,5 д.а.; 15,5, в т.ч. авторських 5,0 д.а., 16,08, в т. ч. авторських — 4,02 д.а., навчальному посібнику з “Економіки природокористування” обсягом 25,0 д.а., в т. ч. авторських статтях — 12¸5 д.а. 32 статей ¸ в т. ч. 25 — у фахових виданнях, а також у матеріалах та тезах науково-практичних конференцій різного рівня (загальний обсяг публікацій 147,6 д.а., з них особисто автору належить 88,8 д.а.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи.

Дисертація складається із вступу, п’яти розділів (п’ятнадцяти підрозділів), висновків, додатків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 451 сторінку комп’ютерного тексту, у тому числі 387 сторінок основного тексту, який включає 55 таблиць та 28 рисунків, 8 формул, 25 додатків на 27 сторінках. Список використаних джерел налічує 360 найменувань на 35 сторінках.