СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі становлення та розвитку Української незалежної держави відбуваються великі перетворення суспільно-економічних і політичних відносин. Їх розвиток проходить у складних умовах, що поряд з іншими характеризуються високим рівнем злочинності, у тому числі її організованих форм, криміналізацією економіки та інших сфер життєдіяльності суспільства.

Бурхливий розвиток науки у минулому столітті й на зламі тисячоліть заклав підвалини науково-технічного прогресу, виникнення нових знань у різних галузях. Їх широке і ефективне використання під час розслідування допомагає розширити сферу застосування наукових методів і технічних засобів при доказуванні у кримінальному судочинстві.

Використання нових даних природничих і технічних наук при розслідуванні сприяє ефективнішій діяльності слідчого апарату, достовірності кримінально-процесуального пізнання події (або її відсутності) злочину, зміцненню законності та правопорядку в державі.

Таким чином, докорінні зміни, що сталися та відбуватимуться із формуванням нових суспільних відносин у державі, вимагають і нових форм їх закріплення у праві.

Конституція України стала основою для розвитку нового етапу розбудови правової системи нашої держави. З 1 вересня 2001 року набув чинності новий Кримінальний кодекс України. Ці та інші законодавчі акти заклали підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства відповідно до реалій сьогодення, в тому числі у питаннях, що стосуються порядку та форм застосування спеціальних знань.

Актуальність теми дослідження полягає і у тому, що, як переконує аналіз слідчої та судової практики, недостатнє використання досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій у досудовому слідстві зумовлене відсутністю усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого і одностайного визначення правознавцями понять “пізнання”, “доказування”, “дослідження”, “спеціаліст”, “спеціальні знання” та їх співвідношення, а також суб’єктів, меж і форм застосування спеціальних знань та науково-технічних засобів. Взаємовідносини слідчого та осіб, які володіють спеціальними знаннями, збирання і передавання їм для дослідження об’єктів, участь у цьому процесі слідчого ще мало вивчені. А таке питання, як залучення іноземних спеціалістів взагалі не порушувалося. Бракує в Україні й монографічних та дисертаційних досліджень з комплексного застосування спеціальних знань саме на досудовому слідстві в їх гносеологічному, проблемному та процесуальному аспектах.

Отже, аналіз законодавства, літературних джерел, слідчої та судової практики дозволяє автору зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження.

Теоретичним підгрунтям дисертаційного дослідження стали роботи:
українських вчених та практиків, зокрема І. Волкової, В. Гончаренка, М. Гродзинського, Ю. Грошевого, А. Денисюка, А. Дубинського, Б. Коврижних, Н. Клименко, В. Коновалової, П. Копніна, М. Костицького, В. Лисиченка, В. Маляренка, Г. Матусовського, М. Міхеєнка, В. Молдована, Г. Надгорного, В. Нора, М. Панова, М. Салтєвського, М. Сегая, З. Смітієнко, З. Соколовського, В. Тертишника, В. Циркаля, Т. Шаркової, В. Шибіка; зарубіжних фахівців В. Арсеньєва, В. Берхема, Р. Бєлкіна, А. Вінберга, Р. Гаузера, Г. Грамовича, А. Дулова, О. Ейсмана, Є. Зуєва, Ю. Калінкіна, П. Лупінської, В. Махова, Е. Мельникової, Ю. Орлова, І. Петрухіна, О. Ратінова, Г. Садихова, М. Сєліванова, І. Сорокотягіна, М. Строговича, Ю. Торвальда, М. Чельцова, В. Штоффа, О. Штромаса та багатьох інших, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік.

Особливий науковий зв’язок – з Концепцією розвитку законодавства України на 1997–2005 роки, розробленою авторським колективом Інституту законодавства Верховної Ради України.