ЗВОРОТНА ДІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ В ЧАСІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ і початок ХХІ століття увійдуть в історію України як роки значних перетворень майже у всіх сферах суспільного життя. Цілком природно, що зміни економічного, громадського та політичного життя в Україні потягли за собою і необхідність змін їх регуляторів, у тому числі й законодавства і, зокрема, кримінального закону. Однак не лише вказаний фактор спричинив динамічні зміни кримінального закону. Він зазнавав в останні роки суттєвих змін ще й тому, що прагнув до досконалості, до врахування найновіших розробок кримінально-правової науки. З огляду на ці два фактори  зміни до КК України 1960 р. лише за останні 11 років його чинності (1991-2001) вносилися 77 разів, причому було змінено, включено чи виключено понад 200 його статей. Проте, навіть таке обширне реформування КК України 1960 р. не було достатнім, аби він відповідав сучасним реаліям суспільного життя та рівню розвитку кримінально-правової науки. У зв’язку з цим Верховною Радою України був прийнятий новий КК України, який набув чинності з 1 вересня 2001 р.

Динамічні зміни кримінального закону України не можуть не торкатися тих осіб, до яких він застосовується, тобто осіб, що вчинили злочин. У кожному випадку зміна законодавчих приписів ставить питання про долю такої особи, про вибір закону, за яким має визначатися її доля, тобто закону, який має застосовуватися до цієї особи.

Питання про зворотну дію кримінального закону в часі, попри всю свою, на перший погляд, очевидність та традиційний коментаторський виклад у літературі, є теоретично складною та практично важливою проблемою вчення про кримінальний закон. Перш за все, у відомих роботах проблеми зворотної дії кримінального закону в часі розглядаються, у більшості випадків, як окреме питання дії кримінального закону в часі. У зв’язку з цим вони майже не розглядалися як певне системне явище кримінального права. Можливо, саме тому досі не однозначно вирішені питання про розмежування чинності та дії закону в часі, про класифікацію підстав зворотної дії кри­мінального закону, про зворотну дію “проміжного” кримінального закону, про способи декриміналізації злочину та пом’якшення кримінальної відповідальності тощо. Крім того, окремі питання зворотної дії кримінального закону в часі об’єктивно не могли бути піднятими у наявних дисертаційних та інших наукових дослідженнях, оскільки постали вже в останні роки у зв’язку з прийняттям Конституції України, винесенням низки рішень Конституційним Судом України та прийняттям КК України 2001 року. Очевидно, що саме набуття чинності новим Кодексом поставило численні проблеми, пов’язані з його зворотною дією в часі. Нарешті, окремі з викладених у вже відомих дослідженнях тверджень, є, як уявляється, спірними.

Викладене свідчить про те, що дослідження проблем зворотної дії кримінального закону в часі є актуальним як для науки кримінального права, так і для подальшого вдосконалення положень кримінального закону про його зворотну дію в часі, а також практики застосування цих положень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883); її тема затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого 27 жовтня 1998 р.