Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Ставлення цивілізованої правової держави неможливо без забезпечення захисту прав, які мають першорядне значення. В сучасних умовах захист прав людини стає однією з домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський інтерес, пріоритет загальнолюдських цінностей. Дійсний прогрес у незалежній державі Україна неможливий без належного забезпечення захисту моральних благ людини: життя, здоров’я, честі, гідності, ділової репутації та інших благ, які належать громадянам від народження або в силу закону, які є невідчужуваними і непередаваними іншим чином.

Жодна держава не в змозі не помічати, приймаючи ті або інші рішення, проблем захисту прав людини. Без цього неможливо уявити моральну і політичну основу нашої держави. У суспільства немає майбутнього, якщо воно не поважає права і свободи особи. Дуже важливо створити дійсно правову державу, бо правова держава і права людини невіддільні одне від одного: правова держава - гарантія реальності прав людини в плані їхнього захисту від порушень, а права людини - своєрідний гуманістичний, людський вимір правової державності.

Конституція України значно поширила коло прав і свобод людини, привівши їх у відповідність із загальновизнаними міжнародними нормами і принципами. Вперше наша держава офіційно визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку - вищою соціальною цінністю, а їхнє забезпечення - головним своїм обов'язком. Закріплення прав і свобод людини в Основному Законі й інших основоположних джерелах прав людини визначає орієнтацію на їхнє забезпечення всіх державних органів, а суспільство - на здійснення контролю за тим, як ці права і свободи забезпечуються владою в повсякденному практичному житті.

Але саме по собі визнання пріоритету прав і свобод ще не свідчить про реальність їхньої реалізації. Держава повинна не декларувати їх, а створювати відповідний правовий механізм реалізації. Службові особи, що представляють, по суті, державні повноваження, зобов'язані чітко виконувати положення Конституції і законів України, не перешкоджати громадянину оскаржити в суді рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування при порушенні своїх прав. Основним Законом передбачене право кожної людини на компенсацію за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їхніми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю, що є однією з головних правових гарантій дотримання прав і свобод людини.

Проблема компенсації моральної шкоди є однією з найбільш дискусійних у сучасній вітчизняній юриспруденції. Новизна норм, що регулює подібні відносини, суперечливість судової практики визначають прогалини в чинному законодавстві і недоліки практики його застосування відносно критеріїв визначення розміру моральної шкоди та недосконалість механізмів її компенсації. Тому, вирішення теоретичних та практичних аспектів цієї проблеми є надзвичайно важливим для дотримання конституційних прав громадян.

Закріплення основних конституційних прав громадян на життя, здоров'я, свободу і особисту недоторканність викликало необхідність розробки механізму забезпечення і реалізації захисту моральних благ, а саме компенсації моральної шкоди чинним цивільним законодавством України. Можливість забезпечення здійснення прав громадян України на компенсацію моральної шкоди може бути виявлена на основі аналізу емпіричного матеріалу, судової практики, а також аналізу чинного законодавства України, прийнятого Цивільного Кодексу України.

Деякі особливості визначення компенсації моральної шкоди виникли ще до 1917 року у роботах таких вчених, як С. А. Бєляцкіна, П. Н. Гусаковського, А. Зейца, А. Мантеле, Л. І. Петражицького, І. А. Покровського, Б. Утевського, Г. Ф. Шершеневича. Пізніше була продовжена такими вченими: М. М. Агарковим, Б. С. Антімоновим, С. Н. Братусем, М. С. Малеіним, Є. А. Флейщиц. Ця тема активно досліджувалась і продовжує досліджуватися А. М. Бєляковою, О. В. Бєлявським, С. Є. Донцовим, О. С. Йоффе, Ю. Х. Калмиковим, Л. А. Майданик, В. А. Тарховим, М. Я. Шиміновою. Серед сучасних українських і закордонних вчених слід назвати Ч. Н. Азімова, Д. В. Боброву, М. І. Гошовського, І. П. Домбровського, А. І. Загорулько, Л. О. Корчевну, Л. О. Красавчикову, М. М. Малеїну, Д. Миргородського, М. Невалінного, В. П. Паліюка, О. А. Підопригору, О. О. Підопригору, З. В. Ромовську, Н.О. Саніахметову, Ш. Т. Тагайназарова, А. М. Ерделєвського, С. І. Шимон та інш.

На сьогоднішній день проблема захисту моральних благ висвітлювалась лише частково, комплексний підхід дослідження моральної шкоди в Україні взагалі відсутній, тому обрана дисертантом тема дисертаційного дослідження є актуальною у теоретичному та практичному значенні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно плану наукових досліджень кафедри цивільного права Національної академіїї внутрішніх справ України та цільової програми "Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070867).