Видавничий договір як вид авторського договору

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Авторське право набуває все більшого значення в умовах переходу до постіндустріального суспільства, впровадження інформаційних технологій у різні сфери суспільного життя. Доступність та якість копіювання практично позбавляє автора можливості контролювати використання своїх творів. Така ситуація вимагає вдосконалення механізмів юридичного захисту прав автора, тим більше, що використання творчих результатів без згоди авторів набуває нині загрозливих масштабів. Ефективна охорона та захист прав авторів і видавців, підтримка видавничої справи та книготоргівлі є одними з важливих завдань держави на сучасному етапі. Їх виконання безпосередньо залежить від вдосконалення законодавства про авторське право.

В Конституції України зазначається, що кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності; ніхто не може використовувати їх без його згоди. Умовою успішного забезпечення захисту прав автора є несуперечність та узгодженість системи діючих правових норм. У розвиток конституційних положень про охорону та захист авторських прав в Україні приймаються законодавчі акти, що регулюють авторське право та суміжні права і видавничу справу. Такими нормативними актами у внутрішньому законодавстві є Закони України “Про авторське право та суміжні права”, “Про видавничу справу” та ін. Серед міжнародних нормативних актів, що регламентують охорону та захист авторського права, є Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886 р.), Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.), Конвенція, що засновує ВОІВ (1967 р). Але, на жаль, норми названих нормативних актів, які регулюють відносини, що виникають з видавничого договору, мають надто загальний характер. При цьому унеможливлюється реалізація їх положень як норм прямої дії.

Договірні відносини автора щодо передачі автором своїх майнових прав вимагають конкретизації нормативних положень. У законодавстві дотепер не визначені предмет, права та обов’язки сторін видавничого договору. Потребує вдосконалення правове регулювання питання про відповідальність автора і видавця за невиконання чи неналежне виконання умов видавничого договору. Залишаються нерозробленими примірні форми видавничих договорів. Все це суттєво знижує ефективність захисту прав автора у видавничий справі. Інтенсивний розвиток авторських відносин вимагає належного правового забезпечення. У зв’язку з цим виникає необхідність теоретичної розробки проблеми авторських договірних відносин у видавничий справі.

Проблемам авторського договору були присвячені праці вчених-юристів: Б.С. Антимонова, М.М. Богуславського, Е. Вакмана, А.Й. Ваксберга, Л.М. Вишневецького, О.В. Дзери, Р.О. Динисової, Б.Г. Іванова, В.Г. Камишева, О. Калмикова, Н.Л. Клик, В.М. Крижної, С.Н. Ландкофа, Л.Г. Левіна, В.Л. Мусіяки, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, В.І. Синайського, О.П. Сергєєва, В.І. Серебровського, Н.А. Райгородського, К.А. Флейшіц, С.А. Чернишевої, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, С.К. Юрченка. Питання видавничого договору досліджували Е.П. Гаврилов, В.А. Дозорцев, В.П. Чертков, а також вчені зарубіжних держав: Ролан Дюма,
Оуен Л., Чарльз Кларк, В. Нодерманн, Мюріель Жосселен, Елен Марксон, Джеймс Фокс, Лінда К. Роусон.

Постійне звернення вчених до проблеми вдосконалення правового регулювання авторських договірних відносин не викликало появи єдиної думки щодо визначення понять “авторський договір”, “договір на використання твору”, “договір на передачу майнових прав”, “видавничий договір”. Відсутність одностайності щодо визначення поняття видавничого договору призводить до правової невизначеності його істотних умов, змісту, відповідальності за невиконання або неналежне виконання. Результат – порушення прав і автора, і видавця.

Наведені фактори зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження проблем договірних відносин між автором та видавцем у авторському праві та видавничій справі. Системне та комплексне дослідження договірних відносин між автором і видавцем здійснюється вперше.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на тему “Цивільне і трудове правовідношення: теорія і практика”.