ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. З проголошенням незалежності в Україні розпочався процес розбудови демократичної, соціально-правової держави. Значне місце серед проблем, пов’язаних з її розбудовою посідають проблеми реформування пенітенціарної системи. Потреба реформування існуючої в Україні пенітенціарної системи зумовлена рядом причин, що викликають необхідність перебудови її роботи та самої структури, а також суттєвого переосмислення інституту виконання кримінальних покарань в українській державі. Серед причин, що детермінують процес реформування пенітенціарної системи України є причини як внутрішні, так і зовнішні. Причини внутрішні пов’язані перш за все із діяльністю кримінально-виконавчої системи яка у процесі розбудови демократичної держави зберегла риси, що були притаманні колишній адміністративно-командній системі Радянського Союзу. Це невиправдано жорсткий централізм, закритість, відомчість та зневажливе ставлення до законослухняних громадян (не кажучи вже про злочинців) як до “гвинтиків” державної машини, правами яких дозволялось нехтувати, приносячи їх у жертву загальнодержавним інтересам. Така каральна політика держави стосовно осіб позбавлених волі не сприяла виникненню у них поваги до законів, відчуттю свого місця у суспільстві, а логічно призводила до озлобленості та посилення асоціальної установки у свідомості цих людей. Більше того, старі традиційні методи управління місцями позбавлення волі, які базувались на підтримці жорсткого режиму відбування покарання, усе менше сприяли утвердженню законності та правопорядку в пенітенціарних установах. Стало цілком очевидним, що подальше наростання негативних тенденцій в кримінально-виконавчій сфері може призвести до паралічу та кризового стану цієї системи з непередбаченими наслідками як для української держави, та і суспільства. Причини зовнішні пов’язані зі вступом України до Ради Європи та прийняттям нової Конституції України, де були окреслені основні засади та напрями подальшого розвитку нашого суспільства і держави. Враховуючи норми і стандарти Ради Європи, а також конституційні положення стосовно забезпечення реалізації принципу верховенства права у процесі розбудови суверенної демократичної держави перед Україною виникла нагальна потреба приведення українського законодавства у відповідність із Європейськими стандартами щодо умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань. Поряд із цим реформування пенітенціарної системи України стає сьогодні предметом посиленої уваги з боку багатьох вчених, політиків, державних діячів, юристів, політологів, істориків та інших фахівців. Проте, незважаючи на значний науковий, суспільний та практичний інтерес пов’язаний з діяльністю та реформуванням пенітенціарної системи в сучасній українській юридичній науці і соціальній практиці немає належного уявлення щодо поняття і сутності пенітенціарної системи як суспільно-правового явища. Більше того, на теперішній час, коли в Україні розпочався активний процес розбудови та реформування пенітенціарної системи немає жодного дисертаційного дослідження, в якому були б проаналізовані теоретико-концептуальні засади реформування цієї надзвичайно важливої сфери життєдіяльності української держави та суспільства. Такий стан науково-теоретичного забезпечення реформування пенітенціарної системи зумовлений рядом обставин: по-перше, найбільш значні наукові дослідження вчених за часів адміністративно-командної системи були зосереджені на проблемах, пов’язаних із діяльністю виправно-трудової системи. Це знайшло своє вираження у наукових працях Владімірова В.А., Гальперина І.М., Денисової Т.А., Карпець І.І., Лук’янова Ю.М., Мелентьєва М.П., Наташева А.Є., Нойя І.С., Панченко П.Н., Стручкова Н.А., Шестакова Д.А., а також у працях українських вчених Леоненко В.В., Скибицького В.В., Трубнікова В.Т., Харченко В.М., по-друге, після розпаду адміністративно-командної системи розпочався активний процес розбудови правової держави, де виникають нові напрями дослідження проблем пенітенціарної системи у контексті гуманізації та демократизації, приведення її у відповідність із Європейськими стандартами щодо умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань. Ці ідеї знайшли своє відображення в працях Антоняна Ю., Михліна А.С., Сельвестрова В.І., Уткіна В.А., Шмарова І.В., а також українських вчених – Багрій-Шахматова Л.В., Близнюка І.Л., Джужи О.М., Костенка О.М., Радова Г.О., та інших авторів. Тому розробка концептуальних засад правових проблем реформування пенітенціарної системи України, за допомогою яких вона здійснюється, на цей час є дуже актуальною проблемою як для науки так і для практики. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в межах науково-дослідної роботи відділу кримінально-правових та кримінологічних досліджень Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України і пов’язана з фундаментальними напрямами наукового дослідження: “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні” на 2000-2003 рр. (№ державної реєстрації 01014001007), а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 р. (за № 1376).