ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ І ПОКАРАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. У 1990 році в Україні був взятий курс на створення суверенної держави, а структурою, яка забезпечує суверенітет і незалежність України, є її Збройні Сили. Військова служба будується на принципах єдиноначальності і суворого дотримання військової дисципліни. Бездоганне виконання кожним військовослужбовцем своїх службових обов'язків є домінуючим фактором підтримування постійної бойової готовності і високої боєздатності військ. Особливу небезпеку для підтримування твердого статутного правопорядку в Збройних Силах становлять військові злочини. У зв'язку з цим набуває особливої актуальності дослідження проблем правового закріплення поняття і сутності військових злочинів та покарань, що застосовуються за їх скоєння у кримінальному законодавстві України. У теорії кримінального права проблемами військово- кримінального законодавства і відповідальності за військові злочини в основному займалися вчені-криміналісти Військово-юридичної академії, а пізніше — військово-юридичного факультету Військово-політичної академії, Військового інституту Міністерства оборони СРСР (тепер Військовий університет МО РФ) Х. М. Ахметшин, Ф. С. Бражник, В. М. Кудрявцев, І. П. Малахов, Є. М. Самойлов, А. А. Тер-Акопов, А. О. Толкаченко, В. М. Чхиквадзе та ін. В Україні проблеми військових злочинів частково досліджували вчені В. О. Глушков і К. Г. Фетісенко, проте в цілому ці питання глибокому теоретичному аналізу практично не підлягали і розглядались на рівні глав або розділів у монографіях, коментарях і підручниках. На дисертаційному рівні у нашій країні були досліджені деякі проблеми військових злочинів. У 1998 р. М. І. Хавронюком було захищено кандидатську дисертацію на тему: "Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади або службових повноважень", а також захищені кандидатські дисертації іншими юристами з окремих проблем інституту військових злочинів. З 1991 року за період незалежності Верховною Радою України був прийнятий досить великий масив законодавчих актів, які регулюють порядок військового будівництва Збройних Сил і проходження в них військової служби. У розвиток цих законів були також видані Укази Президента і накази Міністра оборони України в галузі військового будівництва. 5 квітня 2001 р. Верховною Радою України було прийнято новий Кримінальний кодекс, в якому в Розділі 19 Особливої частини передбачається відповідальність за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Формування якісно нової законодавчої бази в галузі військового будівництва, комплектування і порядку проходження військової служби у ЗС України, зміна військового і кримінального законодавства, а також відносна нерозробленість цієї важливої проблеми в теоретичній літературі з кримінального права України визначили її значимість та зумовили необхідність наукового дослідження змісту і місця військових злочинів та видів покарань за них у теорії кримінального права України. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженою Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 1996-2000 роки. Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Одеської національної юридичної академії (протокол № 3 від 29 червня 1998 р.).