ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЗВІЛЬНЕНИХ З ВИХОВНО - ТРУДОВИХ КОЛОНІЙ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

            Актуальність теми дослідження обумовлена наступними обставинами.

По-перше, у демографічній структурі осіб, які вчинюють злочини, відбуваються негативні зміни: спостерігається разюче поповнення злочинного середовища неповнолітніми правопорушниками, що припускає необхідність розробки ефективних заходів попередження рецидивної злочинності неповнолітніх. Найбільш перспективним і ефективним напрямком у профілактиці рецидивної злочинності неповнолітніх повинно бути, на погляд дисертанта, не так зване виправлення у місцях позбавлення волі, а ефективна організація соціальної адаптації неповнолітніх громадян, які звільнилися від відбування кримінального покарання.

По-друге, аналіз стану злочинності неповнолітніх свідчить про низку проблем, які під впливом непростих соціально-економічних процесів мають тенденцію до загострення. Це стосується перш за все соціального захисту неповнолітніх, які звільняються з місць позбавлення волі і які потребують підтримки суспільства й держави в трудовому, освітньому і побутовому влаштуванні. Невирішеність на сьогоднішній день комплексу проблемних питань, які стосуються механізму соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, викликає особливу тривогу, оскільки сприяє їх повторній злочинності.

Нарешті, по-третє, неповнолітні правопорушники, які потрапили до ув’язнення, – це найуразливіша категорія, яка найбільше потребує реабілітації. Треба констатувати, що вони ще зберегли себе як особистості й ще не втрачені для суспільства.

Ці та інші обставини обумовили об“єктивну необхідність розробки механізму соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі саме як ефективного заходу попередження рецидивної злочинності цієї категорії засуджених.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі не мають чітко формульованих пріоритетних напрямків у кримінально-виконавчій галузі юридичної науки. Предметом дослідження окремих нечисленних монографій і публікацій були переважно питання трудового й побутового влаштування, попередження рецидивної злочинності. Окремі аспекти проблеми соціальної адаптації з різним ступенем повноти висвітлювалися в роботах таких учених-криміналістів, як  Ю.Д. Блувштейн, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, В.А.        Єлеонський,    А.Е. Жалінський,    А.П. Закалюк,    В.С. Потьомкін ,  Ф.Р.                                                                                                                                               

Сундуров,  Ю.М. Ткачевський та ін.

Разом з тим власне проблема соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених із місць позбавлення волі, не була об’єктом комплексного дослідження. Існуючі з цієї проблеми публікації (Ю.М. Антонян, Л.В. Багрій-Шахматов, М.О. Беляєв, В.І. Горобцов,  В.І. Гуськов, М.І. Волошин, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, І.І. Карпець, В.Є. Квашис, В.М. Кудрявцев, О.С. Міхлін, А.Е. Наташев, А.Х. Степанюк, М.О. Стручков, В.М. Трубников, О.Д. Філімонов, І.В. Шмаров, О.М. Яковлєв та ін.), незважаючи на їх безумовно теоретичну і практичну цінність, мають швидше розрізнений, епізодичний характер. Тому більшість теоретичних і практичних аспектів процесу соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, на даний час залишаються недослідженими.

Ця ситуація в кримінально-виконавчій галузі юридичних знань ускладнюється ще й обставиною, що більшість наявних наробок з цієї проблеми із зміною соціально-економічної, політичної та психологічної атмосфери в сучасній Україні, втратили свою актуальність. Проте традиція спадкоємності, ґрунтовність і наукова коректність викладених у цих роботах результатів, їх критичне осмислення дозволили дисертантові використати низку важливих базових положень.

Відсутність на сьогоднішній день цілісного дослідження проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, а також невирішеність багатьох пов’язаних із цим дискусійних питань стали об’єктивною причиною формулювання даної теми дисертації.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і спрямована на виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996 р. № 837/96, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000.