ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Правове виховання членів людської спільноти, адаптація їх до реальної правової дійсності – це ті визначальні чинники, які формували і формують цивілізаційний розвиток людства. Аналітичний розгляд цих чинників належить до серйозних, фундаментальних і, безперечно, актуальних проблем.

У наш час деколи надто недосконалою й надмірно спрощеною виглядає система правового виховання молоді в Україні. Нерідко спостерігається схильність до абсолютизації його прикладного характеру, до примітивної конкретизації завдань. Проте, правове виховання – досить складна, багаторівнева система і, водночас, – надзвичайно важлива філософсько-правова проблема. Тому будь-які спроби дати просту відповідь на питання про природу правового виховання неминуче приречені на невдачу. Стан чинної системи правового виховання молоді є певною мірою підтвердженням цього.

Аналіз структури і динаміки злочинності, інших правопорушень в цілому дає підставу стверджувати, що стан правового виховання молоді на нинішньому етапі розвитку нашої держави ще далекий від бажаного.

Отже, означена проблема вимагає якнайпильнішої уваги, глибокого наукового обґрунтування і невідкладного вирішення.

Правове виховання є формувальним чинником правової дійсності в Україні. Його зміст і результативність почасти зумовлені тим, що воно здійснюється в особливих умовах, а саме: по-перше, в період затяжної трансформації тоталітарного суспільства в демократичне громадянське суспільство, що супроводжується не лише економічними і політичними, а й духовними і правовими кризами; по-друге, спричинення перебудовою самого змісту свідомості не лише молоді, а й тих, хто її виховує; по-третє, – високим відсотком протиправної поведінки молодих людей в суспільстві; по-четверте, – неспроможністю правовиховної системи адекватно реагувати як на зміни стилю і форм поведінки молоді, так і на зміни правових норм щодо прав, свобод, обов’язків й обмежень молодих людей; по-п’яте, - наявною суспільною й правовою дійсністю, яка чинить часом негативний вплив на правомірну поведінку молоді; по-шосте, - нагальною потребою формування фахівців органів внутрішніх справ нової генерації, для яких правомірна поведінка хоч би в яких ситуаціях чи обставинах має стати життєвим кредо.

Соціальна необхідність правового виховання курсантів закладів освіти МВС України продиктована специфікою життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ, їх службовими стосунками з населенням і, основне, – реалізацією та застосуванням правових норм на практиці, що стає необхідною умовою свободи вибору працівником органів внутрішніх справ власних дій, норм службової поведінки. Правове виховання курсантів вже на ранньому етапі оволодіння ними професією юриста повинно стати визначальним чинником, запорукою належного функціонування органів внутрішніх справ.

Правове виховання має надзвичайно важливе значення для реалізації конституційного принципу „людина є найвищою соціальною цінністю”, для формування громадянського суспільства та побудови правової держави. Все це зумовило неабиякий інтерес до проблеми правового виховання таких наук, як педагогіка, психологія, соціологія та ін. Основні теорії, вироблені у пізнавальному процесі цих наук, намагаються звести правове виховання до окремих, хоча переважно і влучно виокремлених рис, але, як правило, залишають поза увагою важливі філософсько-правові аспекти. Головна ідея філософсько-правового підходу полягає в тому, щоб розглянути певну сукупність філософських уявлень про правове виховання молоді, не порушуючи при цьому весь обсяг тих проблем, які є предметом юридичного вчення.

За таких умов лише філософсько-правове підґрунтя може діалектично об’єднати досягнення загальної філософії, соціології, права, психології, педагогіки та інших наук задля реалізації завдань правового виховання молоді. У зв’язку з цим і виникла гостра потреба у філософсько-правовому міждисциплінарному обґрунтуванні суті, покликання і призначення правового виховання молоді. Такий підхід може дати (і дає) продуктивні концепти для перспективного розгляду ще, на жаль, малодосліджених аспектів означеної проблеми.

Все це зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність та своєчасність.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідженням різних аспектів правового виховання, правової свідомості, правової культури населення займалося чимало науковців - як вітчизняних, так і зарубіжних, які з’ясовували поняття, завдання, мету, зміст, принципи, функції, засоби, форми, методи правового виховання, критерії оцінки його ефективності тощо. Це знайшло відображення у працях В. Бабкіна, В. Бачиніна, М. Вербицького, В. Головченка,           О. Денисова, П. Елькінда, В. Забігайла, М. Козюбри, М. Костицького, С. Легуші,                       Є. Лукашової, А. Морозова, Є. Назаренка, М. Панова, П. Рабіновича, В. Сокуренка,                  А. Столяренка, Є. Татаринцевої, О. Тихомирова та інших.

Проте, правове виховання як наукова категорія ще не дістала належного філософсько-правового осмислення, а звідси – не створено відповідної теоретичної бази формування правомірної поведінки молоді, в тому числі й працівників органів внутрішніх справ, що вимагає сьогодні поглибленого філософського осмислення, зокрема проблем правового виховання курсантів закладів освіти МВС України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 649-р „Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів”, „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, а також відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ у контексті наукової теми „Формування особи українського національного юриста: теоретико-історичний аспект”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування загальної характеристики правового виховання молоді як поняття філософії права, поглиблене аналітичне визначення його сутнісних ознак і вироблення, на цій основі, філософсько-правової моделі формування правомірної поведінки молоді, зокрема тієї, що навчається у закладах освіти МВС України.

Для досягнення цієї мети зроблено спроби розв’язати такі завдання:

1) дослідити еволюцію філософського підходу до розуміння поняття „правове виховання”;

2) уточнити вихідні методологічні засади системного дослідження правового виховання молоді;

3) з позиції філософії права здійснити філософсько-правове обґрунтування правового виховання молодої людини в соціально-правовій системі „людина - суспільство”;

4) розкрити суть поняття „правове виховання молоді” як суспільно-буттєвої необхідності правомірної поведінки;

5) виявити філософсько-правові аспекти складових правосвідомості курсантів закладів освіти МВС України та їх вплив на правомірну поведінку;

6) обґрунтувати діалектику міждисциплінарного взаємозв’язку підходів, принципів, змісту, форм, методів і засобів правового виховання курсантів;

7) з’ясувати особливості формування правомірної поведінки курсантів у закладах освіти МВС України;

8) розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності правового виховання курсантів під час навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України.

Об’єктом дослідження є правове виховання молоді як свідома діяльність, що має властивість, здатність формувати правосвідомість, правову культуру, впливати на правомірну поведінку особистості.

Предметом дослідження є найзагальніші (філософські) об’єктивні закономірності виникнення, здійснення і розвитку тієї діяльності, яка охоплюється поняттям „правове виховання молоді”.

Методи дослідження. Для одержання найбільш достовірних наукових результатів використано систему концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціальних (філософсько-правових) методів пізнання. Концептуальними підходами, реалізованими у дослідженні, можна вважати, зокрема, діалектичний, антропологічний, герменевтичний. Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи, як історичний, системно-структурний, діалектико-логічний (для філософського аналізу правового виховання людини в соціально-правовій системі „людина – суспільство”),  аналітико-синтетичний (для розкриття правового виховання молоді як суспільно-буттєвої необхідності правомірної поведінки громадян),  порівняльно-теоретичний, аксеологічний (для розкриття теоретико-методологічних основ правомірної поведінки курсантів навчальних закладів МВС України),  історично-психологічний, конкретно-історичний (для філософсько-правового обґрунтування міждисциплінарних аспектів правосвідомості молоді), структурно-функціональний, синергетичний (для обґрунтування діалектики міждисциплінарного взаємозв’язку підходів, принципів, форм, методів і засобів правового виховання курсантів навчальних закладів МВС України).

Застосовувалися також спеціальні методики, зокрема спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності, незалежних характеристик, що дозволило комплексно проаналізувати філософсько-правові аспекти правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України, систематизувати емпіричні дані й отримати власні теоретичні результати для досягнення поставленої мети.

Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені теоретичні положення і розробки, що містяться у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Це:

-   філософське осмислення сутності людини у світі та її суспільного буття (праці: Арістотеля, В. Васильєва, Г. Гегеля, П. Гуревича, Е. Гуссерля, Декарта, Л. Джахая, І. Канта, П. Кропоткіна, В. Ларіонової, К. Леві-Строса, В. Нестеренка, Б. Спінози, В. Шандрикова та ін.);

– філософія свідомості (праці: С. Алексєєва, Ф. Капака, Б. Кукушкіна і Л. Логунова,                     С. К’єркегора, К. Леві-Строса, К. Момджяна, В. Нестеренка,  С. Сливки, Е. Фрома та ін.);

–   філософські основи виховання (праці: Л. Ази, Арістотеля, В. Бачиніна, Дж. Бермана,         М. Бубера, Е. Гусинського, Ю. Турчанінова, С. Сливки, Л. Станкевича, Е. Толмена та ін.);

– філософсько-правові аспекти правового виховання (праці: М. Вербицького,                 О. Денисова, Ю. Догадайла, А. Кітури, С. Легуші, А. Морозова, П. Рабіновича,          О. Святоцького, І. Рябка, С. Сливки, Н. Ткачової та ін.);

- теоретичні аспекти правосвідомості (праці: О. Бандури, В. Бачиніна, Н. Бури,                  В. Головченка, А. Козловського, С. Максимова, О. Менюка, А. Морозова, Є. Назаренко, М. Панова, І. Рябка, Ю. Тодики, М. Цимбалюка та ін.);

– формування правосвідомості юриста, працівника міліції (праці: П. Баранова,               В. Васильєва, О. Денисової, М. Ібрагімова, М. Костицького, Б. Сєдіна, А. Столяренка,                  В. Темченка та ін.);

 - психологія особистості (праці: О. Бандурки, М. Варія, З. Карпенко, О. Леонтьєва,      В.  Ромека, А. Столяренка, З. Фройда, Х. Хекхаузена, К. Юнга та ін.);

 - філософія права (праці: М. Алєксеєва, В. Бачиніна, К. Жоля, Д. Керімова,                   А. Козловського, М. Костицького, В. Нерсесянца, М. Панова, Л. Петрової, С. Сливки,              В. Чефранова, Б. Чміля та ін.);

-  юридична психологія (праці: К. Бартола, В. Васильєва, М. Єникеєва, А. Закалюка,                    В. Коновалової, М. Костицького, В. Романова, А. Столяренка, В. Христенко);

-  соціологія та юридичня соціологія (праці: Е. Дюркгейма, Ф. Петрової, Д. Ратмена,                 П. Сорокіна, В. Ядова та ін.);

-  соціальна психологія та етнопсихологія (праці: В. Антоновича, Г. Андрєєвої,               Р. Байніязова, М. Варія, Й. Васьковича, Н. Крюкова, В. Ларіонової, Ю. Москаленка, Л. Орбан, В. Хруща та ін.);

-   теорія права (праці: А. Васильєва, А. Зелінського, М. Кельмана, В. Копєйчикова,        Л. Луць,  Н. Оніщенко, П. Рабіновича, Н. Щедріна та ін.);

-  педагогіка (праці: А. Алексюка, В. Андросюка, Г. Ващенка, М. Громкової, М. Козяра,             М. Коваля, В. Красько, В. Ортинського та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

–              уперше сформовано цілісну філософсько-правову міждисциплінарну концепцію правосвідомості людини як основи правомірної чи неправомірної поведінки, котра інтегрує досягнення різних наук;

–              уперше розкрито механізм впливу психологічного компонента правосвідомості, в тому числі й ментально-психічної її складової, на правомірну поведінку людей;

–              запропоновано уточнене наукове філософське й філософсько-правове обґрунтування сутності й змісту правового виховання молоді в соціально-правовій системі „людина – суспільство - людина”;

–              зроблено певний внесок у розроблення теоретико-методологічних засад правомірної поведінки молоді в конкретно-історичних, соціокультурних і правових умовах соціального буття людей;

–              запропоновано філософсько-правову модель формування правомірної поведінки курсантів закладів освіти МВС України в умовах несприятливої соціально-правової дійсності;

–              обґрунтовано системний взаємозв’язок підходів, принципів, форм, методів і засобів правового виховання курсантів закладів освіти МВС України, а також особливості його здійснення у відомчому вищому навчальному закладі;

–              на основі проведеного комплексного соціологічного опитування визначено мотиви та чинники як правомірної, так і неправомірної поведінки молоді.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати становлять теоретико-методологічне підґрунтя для розроблення науково-обґрунтованої моделі правового виховання молоді (курсантів) у закладах освіти МВС України.

Матеріали дисертації можуть застосовуватися у навчальному процесі при викладанні відповідних курсів з філософії права, теорії держави і права, правничої етики, юридичної психології, при підготовці навчально-методичної літератури з відповідних навчальних дисциплін, а також безпосередньо у практичних відділах (відділеннях) з виховної роботи.

Сформульовані в дисертації положення та висновки можуть слугувати основою для розроблення Комплексної програми правового виховання молоді, в тому числі курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації цього дослідження оприлюднено у доповідях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних та інших наукових конференціях і семінарах, зокрема таких, як: міжнародна наукова конференція „Духовне відродження – основа стратегії  сталого розвитку України” (Львів, 13-14 грудня 1999р.), міжвузівська наукова конференція „Лінгвометодичні концепції навчання іноземних мов у закладах освіти МВС України” (Львів, 22-23 червня 1999р.), міжнародна науково-практична конференція „Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві” (Львів, 17-18 квітня 2000р.), міжвузівська науково-практична конференція „Мова й культура нації” (Львів, 30 березня 2001р.), всеукраїнська науково-теоретична конференція „Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави України” (Львів, 4-5 травня 2001р.), веукраїнська науково-практична конференція „Українська ідея як вияв національних інтересів” (Львів, 28 травня – 1 червня 2001р.), міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” (Львів, 22-23 листопада 2002р.), всеукраїнська науково-практична конференція „Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)” (Львів, 4-5 квітня 2003р.), міжвузівська науково-практична конференція „Економічна безпека України: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 6 червня 2003р.), регіональна науково-практична конференція „Соціальні проблеми сучасного державотворення та їх вплив на правоохоронні органи України” (Львів, 7 листопада 2003р.), науково-практичний семінар „Актуальні проблеми спеціальної та фізичної підготовки курсантів і студентів вищих навчальних закладів” (Львів, 16 листопада 2005р.).

Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права, а також на міжкафедральному семінарі, який відбувся 17 жовтня 2006 р. у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дослідження знайшли висвітлення у двох монографіях (у співавторстві), навчальному посібнику (у співавторстві), а також у 8 статтях (6 із них - одноосібні), опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук, та у 7 тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи зумовлені завданнями та логікою здійсненого дослідження і відповідають вимогам ВАК України. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (розподілених на сім підрозділів), висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел ( 281 найменування), додатків (5 на 39 сторінках), таблиці (1 сторінка). Обсяг дисертації (без списку використаних джерел та додатків) становить 175 сторінок.