ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ КОНТРАКТІВ В УКРАЇНІ



Название:
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ КОНТРАКТІВ В УКРАЇНІ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стаття 42 Конституції України закріплює право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємництво є рушієм ринкової економіки, оскільки генерує відносини, що стимулюють свідомий економічний ризик в усіх сферах і галузях суспільного виробництва.

Крім того, підприємництво є одним із дійових засобів сприяння структурній перебудові економіки, забезпечення насичення ринку необхідними товарами та послугами, рух яких у господарському обороті здійснюється шляхом укладання комерційних (підприємницьких) контрактів.

Одним із головних завдань України сьогодні є її інтеграція до європейського та світового співтовариства, тому величезного значення набуває проблема відповідності вітчизняного цивільного законодавства взагалі та норм договірного права зокрема сучасним тенденціям розвитку договірного права. В зазначених умовах комерційні контракти потребують високого рівня регламентації, досягти якого можливо лише за допомогою висновків і рекомендацій, отриманих у результаті теоретичного аналізу.

Теоретичним підґрунтям дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних фахівців: С.С. Алексєєва, С.І. Аскназія, С.В. Бахіна, О.А. Беляневич, Д.В. Бобрової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, М.В. Венецької, В.В. Вітрянського, М.В. Гордона, В.П. Грибанова, О.С. Іоффе, І.С. Канзафарової, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, Г.К. Матвєєва, К.П. Побєдоносцева, І.А. Покровського, О.А. Пушкіна, Ю.В. Романця, А.П. Сергєєва, М.М. Сібільова, В.І. Сінайського, Р.О. Стефанчука, Р.О. Халфіної, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, С.І. Шимон, В.С. Щербини  та ін. Разом з тим, в юридичній літературі питання щодо цивільно-правового регулювання договорів в сфері підприємництва до цього часу не знайшли вичерпного висвітлення. Крім того, необхідно враховувати, що багато точок зору щодо проблематики даного дисертаційного дослідження було висловлено у минулому столітті і відтворюють положення радянського законодавства, а тому не відповідають сучасному стану правового регулювання договірних відносин у комерційному обороті.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що обрана для дисертаційного дослідження тема є актуальною як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планами науково-дослідної роботи економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, тема “Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні” (державний реєстраційний номер 0101U008293).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз цивільно-правового регулювання комерційних контрактів в Україні і розробка на цій основі рекомендацій по вдосконаленню нормативного регулювання відносин, що виникають в результаті укладення зазначених контрактів.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені такі задачі:

-       визначити поняття та основні характерні ознаки комерційних контрактів;

-       здійснити класифікацію комерційних контрактів;

-       провести теоретичний аналіз особливостей укладення та виконання комерційних контрактів;

-       охарактеризувати способи забезпечення виконання комерційних контрактів;

-        визначити особливості відповідальності за порушення комерційних контрактів;

-       сформулювати наукові висновки і пропозиції по вдосконаленню правового регулювання комерційних контрактів в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з укладенням, виконанням і порушенням комерційних контрактів.

Предметом дослідження є вітчизняні і закордонні наукові розробки з проблем правового регулювання комерційних контрактів, законодавство і судова практика України та окремих зарубіжних країн з досліджуваних питань, норми контрактного права Європейського Союзу, міжнародний досвід правового регулювання комерційних контрактів.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в процесі роботи були використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання. Застосування діалектичного та історичного методів дозволило проаналізувати процес розвитку наукових уявлень щодо сутності та правової природи комерційних контрактів. За допомогою формально-логічного та структурно-функціонального методів, а також методу системного аналізу та методу тлумачення правових норм проаналізовано зміст норм чинного вітчизняного законодавства, висловлені в юридичній літературі точки зору щодо досліджуваних питань. Зроблені в дисертації висновки ґрунтуються на вимогах формальної логіки стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності та обґрунтованості міркувань і здійснюються в рамках загальнотеоретичних і цивільно-правових конструкцій з використанням понятійного апарата цих наук. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі норм вітчизняного та зарубіжного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні після прийняття нового Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Господарського кодексу України (далі – ГК України) комплексному дослідженні цивільно-правового регулювання комерційних контрактів, в якому обґрунтовуються важливі наукові положення і висновки.

В результаті проведеного дисертаційного дослідження вперше сформульовано і обґрунтовано або додатково аргументовано низку наукових положень і висновків, що виносяться на захист:

1. Оскільки комерційні (підприємницькі) договори є приватно-правовими, відповідні відносини повинні регулюватися ЦК, а не ГК України, тому пропонується глави 20 “Господарські договори” та 22 “Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань” із ГК України виключити, а ч. 1 ст. 626 ЦК України доповнити абзацем другим такого змісту: “Договори розподіляються на загальноцивільні та комерційні (підприємницькі). Комерційними є матеріально оформлені договори (контракти) між суб’єктами підприємницької діяльності, які укладаються з метою отримання прибутку та опосередковують рух товарів (робіт, послуг) у комерційному обороті”. Обов’язковість матеріального закріплення правочину у даному випадку дозволить: а) усунути проблему доказування самого існування договору; б) вирішити питання фіксації правочину для цілей оподаткування.

2. Аргументовано висновок, що оскільки комерційні контракти укладаються з метою отримання прибутку, вони не можуть бути класифіковані на оплатні та безоплатні, адже комерційний контракт не може бути безоплатним за своєю сутністю.

3. Вперше аргументовано висновок, що оскільки окремі види договорів в сфері підприємницької діяльності можуть укладатися тільки тими суб’єктами, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення певного виду діяльності, всі комерційні контракти можна поділити за зазначеним критерієм на такі, передумовою укладення яких є та не є отримання ліцензії на здійснення певного виду діяльності. Така класифікація має суттєве значення, оскільки відсутність відповідної ліцензії взагалі унеможливлює участь певних суб’єктів підприємницької діяльності у відповідних правовідносинах в якості сторони, що виготовляє (надає) певні товари (роботи, послуги).

4. Виходячи з розходження юридичної оферти та торговельної оферти без обов’язкової сили, пропонується розглядати в якості останньої рекламні пропозиції.

5. Виходячи з того, що, по-перше, визнання електронної форми договору як письмової є певною юридичною фікцією, яка застосовується сучасними правовими системами; по-друге, електронна форма документу суттєво відрізняється від традиційної письмової форми; по-третє, у більшості країн світу її застосування обмежується на законодавчому рівні, обгрунтовується висновок, що електронна форма є окремою самостійною формою цивільно-правових договорів. У зв’язку з цим пропонується: 1) викласти ч. 1 ст. 205 ЦК України в такій редакції: “1. Правочин може вчинятися в усній, письмовій або електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом”; 2) із абз. 2 ч. 1 ст. 207 ЦК України слово “електронного” виключити”; із ч. 3 ст. 207 ЦК України слова “електронно-числового підпису” виключити”; 3) доповнити ЦК України ст. 2091 “Вимоги до електронної форми правочину” такого змісту: “Особливості вчинення правочинів в електронній формі встановлюються законом”.

6. Імперативний припис норми, закріпленої у ч. 4 ст. 265 ГК України, відповідно до якої умови договорів поставки повинні викладатись сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів “ІНКОТЕРМС” протирічить сутності цього документа, який підлягає застосуванню тільки у тому випадку, коли самі сторони контракту погодились з цим. Крім того, оскільки зазначені Правила розроблялись для використання у міжнародному комерційному обороті, використання їх умов у внутрішньому обороті становить певні складнощі як технічного, так і юридичного характеру. Тому пропонується ч. 4 ст. 265 ГК України виключити.

7. З метою гармонізації цивільного законодавства України з нормами контрактного права Європейського Союзу пропонується доповнити ст. 610 ЦК України ч. 2 такого змісту: “2. Порушенням договірного зобов’язання є також відмова другої сторони від співробітництва для досягнення повного виконання договору”.

8. Пропонується визначити цивільно-правову відповідальність за порушення комерційних контрактів як правовідношення, метою якого є відновлення порушених майнових прав сторони комерційного контракту, що потерпіла від його порушення, шляхом покладення на контрагента-правопорушника нового (поряд з порушеним) суб’єктивного відносного обов’язку.

9. Враховуючи позитивний міжнародний досвід правового регулювання комерційних контрактів, пропонується доповнити ч. 3 ст. 22 ЦК України абзацем третім такого змісту: “Вирішуючи питання щодо розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, суд враховує будь-яку вигоду потерпілої сторони, одержану нею в результаті того, що вона уникла втрат або шкоди”.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає у розробці актуальних питань цивільного права, які виникають в процесі укладення, виконання та забезпечення комерційних контрактів, а також у процесі притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення комерційних контрактів. Одержані висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності в процесі вдосконалення цивільного законодавства, а також з навчально-методичною метою при підготовці фахівців-правознавців цивільно-правової спеціалізації.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Результати дисертаційного дослідження доповідались на 58-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (19-21 листопада 2003 р.) та на II Звітній конференції професорсько-викладацького складу Одеського юридичного інституту НУВС (22 квітня 2005 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у 3 статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України, а також у одних тезах доповіді.

Структура дисертації. Дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, які пов’язані з його проблематикою. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок. Список використаних джерел складає 184 найменування і займає 18 сторінок.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины