КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШАХРАЙСТВО ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄГИПТУ, ЙОРДАНІЇ, УКРАЇНИ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективне регулювання і захист права власності забезпечується цілим комплексом правових норм різних галузей права, у тому числі і кримінально-правовими. Боротьба із злочинами проти власності – одне з основних соціально-економічних і правових завдань практично будь-якої держави. Його вирішення пов’язане з необхідністю постійного аналізу чинного законодавства, розробкою сучасних теоретичних кримінально-правових положень, правильними тлумаченням і кваліфікацією таких суспільно небезпечних діянь.

Одним з найбільш небезпечних і поширених корисливих злочинів проти власності є шахрайство, збитки від вчинення якого постійно зростають. Шахрайства дестабілізують відносини власності, порушують право власності і, безумовно, спричиняють шкідливі наслідки для економічного добробуту держави, суспільства, фізичних осіб.

Слід зазначити, що в цілому, питання юридичної оцінки шахрайства, кваліфікації цього злочину недостатньо розроблені в юридичній літературі арабських країн, і, зокрема, в літературних джерелах Єгипту і Йорданії. Проте застосування відповідних кримінально-правових норм викликає значні труднощі, інколи допускаються помилки в кваліфікації таких злочинів, відмежуванні їх від суміжних злочинів, недостатній рівень профілактики шахрайства. Це породжує не тільки певні неточності в призначенні покарання винним особам по конкретних кримінальних справах, але і не сприяє повній реалізації принципу справедливості при здійсненні правосуддя.

Порівняльно-правове дослідження проблем шахрайства дозволить виявити як спільні риси, характерні для кримінального права Єгипту, Йорданії і України, так і особливості, з’ясувати недоліки правового регулювання кримінальної відповідальності за такі діяння і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з цих питань та практики його застосування.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова № 1251-20 від 24.04.06 р. «Наукове забезпечення розслідування, кваліфікації та попередження злочинів»; № 207/125-18 від 29.01.2001 р. «Внутрішньодержавна і міжнародна охорона особи й економіки засобами кримінально-правового напрямку».

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний кримінально-правововий науковий аналіз шахрайства як виду злочинів проти власності; норм кримінального законодавства Єгипту і Йорданії, положень кримінально-правової доктрини і судової практики; відмежування шахрайства від суміжних злочинів в цих країнах, а також проведення порівняльного аналізу кримінально-правових норм Єгипту і Йорданії з урахуванням теоретичних і практичних положень кримінального права України.

Для досягнення цієї мети поставлені і реалізовані такі завдання:

- з’ясувати найважливіші історичні події, що вплинули на становлення і розвиток кримінального законодавства Єгипту і Йорданії про охорону власності;

- проаналізувати поняття і здійснити загальну характеристику системи злочинів проти власності в кримінальному праві Єгипту, Йорданії і України;

- визначити поняття шахрайства за чинним кримінальним законодавством цих країн;

- здійснити кримінально-правовий аналіз складу злочину шахрайства, охарактеризувати об'єктивні і суб’єктивні ознаки цього злочину;

- дослідити поняття і відмінні кримінально-правові ознаки обману і зловживання довір’ям як способів вчинення шахрайства в кримінальному праві Єгипту, Йорданії і України й інших країн;

- визначити поняття майна як предмету шахрайства і розглянути питання про те, чи можуть як предмет шахрайства виступати нерухоме майно і право на майно, виявити проблеми, які існують у зв’язку з цим в кримінальному праві Єгипту і Йорданії;

- визначити критерії, що відмежовують шахрайство від інших суміжних злочинів проти власності за кримінальним законодавством зазначених країн;

- проаналізувати поняття і ознаки складів інших корисливих злочинів проти власності (крадіжка, зловживання довір’ям, здирство) за кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії і України;

- з урахуванням одержаних результатів розробити пропозиції по вдосконаленню норм кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, поліпшенню судово-слідчої практики.

Об'єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство за кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії та України.

Предметом дослідження є норми про кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом шахрайства передбачені кримінальним законодавством Єгипту, Йорданії та України, поняття і ознаки складу цього злочину, а також основні теоретичні правила його кваліфікації.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена наступними методами: історико-правовим (розглянуто найважливіші історичні події, що вплинули на становлення і розвиток кримінального законодавства Єгипту і Йорданії про охорону власності); системно-структурним (визначено місце шахрайства в системі злочинів проти власності за КК Єгипту, Йорданії і України), діалектичним (при дослідженні поняття обману і зловживання довір’ям в контексті загального вчення про спосіб вчинення злочину і способу вчинення конкретного злочину); формально-логічним (проаналізований зміст елементів і ознак юридичних складів шахрайства за КК Єгипту, Йорданії і України); формально-догматичним (здійснено тлумачення окремих понять, термінів, понятійних і термінологічних зворотів) і порівняльно-правовим (при аналізі кримінального законодавства Єгипту, Йорданії і України, яким передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство і з’ясуванні можливості використання зарубіжного досвіду в українській законодавчій практиці).

Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці видатних учених в сфері кримінального і цивільного права Єгипту, Йорданії та інших арабських країн: єгипетські автори – Абед Альхамід аль Меншауї, Осама Ахмед Штат, Ахмед Фатхи Срур, Абид Альхамид Альшурпі  Мустафа Камал Таха  , Махммуд Наджіб Хосній, Рауф Обейд, Махммуд Мустфа, Омар Альсайд Рамадан, Мухаммед Вахид Альдін Суар; йорданські учені – Ахмед Машхадані, Камел Хамед Альсайд, Мухаммед сайд Альнмур, Наїл Абід аль Рахман, Незам Тувік Алмджалі, Мухаммед Субхи Наджім та інші.

В процесі дослідження з метою проведення порівняльно-правового аналізу, при формулюванні деяких обгрунтовувань і висновків були також використані наукові роботи українських і російських учених в галузі кримінального права. Це, зокрема, праці: Ю.В. Александрова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Г.Н. Борзенкова, Н.І. Ветрова, В.А. Владімірова, А.І. Гурова, Л.Д. Гаухмана, І.Я. Козаченко, В.О. Кузнецова, Г.А. Крігера, П.С. Матишевського, В.Т. Маляренка, М.І. Мельника, Б.С. Никіфорова, О.М. Омельчука, Ф.М. Решетникова, Р.А. Сабітова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, С.А. Тарарухіна, М.І. Хавронюка, І.В. Хохлова, В.М. Яріна, С.С. Яценка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за шахрайство в кримінальному праві Єгипту, Йорданії та України. Її наукова новизна полягає у наступному:

1. Аналізуючи об’єктивні ознаки складу шахрайства за кримінальним правом Єгипту та Йорданії, доводиться, що об’єктом цих злочинів слід визнавати суспільний інтерес, пов’язаний з охороною власності, який є правовим благом, а з об’єктивної сторони виражаються у формі активних дій, пов’язаних з протиправним заволодінням винною особою чужим майном (або придбанням права на нього) на свою та/або іншої особи (інших осіб) користь.

2. Обґрунтовується, що під обманом (як головною формою вчинення шахрайства за кримінальним правом Єгипту та Йорданії) слід розуміти умисне введення потерпілого в оману щодо своїх дій або виникнення в нього помилки з метою отримання протиправної вигоди майнового характеру та/або заподіяння матеріальної шкоди. З урахуванням цього підкреслюється необхідність закріплення такого визначення поняття „обман” в КК Єгипту та Йорданії, визначення його в примітці до ст. 326 КК Єгипту та ст. 417 КК Йорданії.

3. Обґрунтовується положення про те, що предметом шахрайства може бути лише рухоме майно та право на нього. Що стосується нерухомого майна, то за своїми об’єктивними властивостями воно практично не може бути передане, але може бути придбане право на це майно шляхом обману, насильства чи погрози.

4. Вперше здійснено спробу відмежувати шахрайство від цивільного правопорушення, вчиненого шляхом обману. Також обґрунтовується необхідність відмежування шахрайства від інших корисливих посягань на власність (зловживання довірою, крадіжки, вимагання та шантажу).

5. Обґрунтовується висновок про необхідність врахування при кваліфікації шахрайства не лише характеру суспільної небезпеки вчиненого діяння, але розміру шкоди, а в деяких випадках і суспільної небезпеки особи, яка вчинила зазначене діяння.

6. Аналізується поняття зловживання довірою як самостійний вид злочину проти власності за кримінальним законодавством Єгипту і Йорданії та як форми вчинення шахрайства за КК України. Автор обґрунтовує дискусійність позиції українського законодавця щодо цього питання та пропонує взяти до уваги положення Кримінальних кодексів Єгипту та Йорданії, деяких інших зарубіжних країн, у яких передбачається визначення поняття зловживання довірою як самостійний вид злочинного діяння проти власності.

7. Доводиться, що основним критерієм відмежування кримінально-караного шахрайства від правопорушень цивільно-правового характеру є обман, ступінь суспільної небезпеки якого слід визначати з урахуванням його об’єктивних характеристик, пов’язаних, зокрема, з висловленням наміру (що відсутнє в цивільно-правових деліктах), укладанням договорів та наміром не виконувати цивільно-правові зобов’язання.

8. При відмежуванні шахрайства від крадіжки за кримінальним законодавством Єгипту та Йорданії автор досліджує характер дій потерпілого, що пов’язані з добровільністю передачі майна винній особі. Вважаючи таку добровільність уявною, автор обґрунтовує наявність фактичної помилки потерпілого щодо обставин, які виявились підставою передачі майна.

9. Сформульовано конкретні пропозиції з вдосконалення чинних редакцій ст. 266 КК Єгипту та ст. 417 КК Йорданії, пов’язані з передбаченням у них такої ознаки кваліфікованих видів шахрайства як заподіяння матеріальної шкоди у значному, великому та особливо великому розмірах (як це має місце у ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані:

а) в законотворчій діяльності – для вдосконалення чинного кримінального законодавства Єгипту і Йорданії та інших арабських країн, а також при підготовці роз’яснень для судової та слідчої практики;

б) в діяльності практичних працівників судових та правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу зі злочинами проти власності, – для правильної кваліфікації цих злочинів, розмежування їх із суміжними складами злочинів;

в) у навчальному процесі – при викладанні курсів «Кримінальне право. Особлива частина», «Проблеми кримінального права» в юридичних вузах Єгипту і Йорданії та інших арабських країн, при підготовці та перепідготовці співробітників правоохоронних органів, що здійснюють охорону відносин власності, а також при підготовці навчальних посібників, науково-практичних та методичних вказівок;

г) в науково-дослідній діяльності – при здійсненні подальших досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем шахрайства та інших злочинів проти власності, економічних злочинів в цілому.

Особистий внесок автора полягає в тому, що на підставі здійсненого ним теоретичного аналізу ідей, положень, об’єктивних та суб’єктивних ознак шахрайства та інших злочинів проти власності, які досліджуються в дисертації, формулюється та обгрунтовується висновок про необхідність вдосконалення чинного кримінального законодавства Єгипту, Йорданії та України з метою активізації боротьби зі злочинами проти власності шляхом більш чіткого розмежування і правильної кваліфікації цих злочинів на практиці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та теоретичні висновки дисертаційної роботи оприлюднені на: 1) науково-практичній конференції «Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності» (м. Одеса, 23 вересня 2004 р.); 2) 59-й конференції професорсько-викладацького складу та наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 22-24 жовтня 2004 р.); 3) міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми суспільно-гуманітарних наук в умовах європейської інтеграції» (м. Кишинів, 3 січня 2006 р.), а також при проведенні занять на економіко-правовому факультеті Одеського  національного університету ім. І.І. Мечникова.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертації, відображені в п’яти наукових статтях, три із яких опубліковані в наукових виданнях, які є фаховими виданнями з юридичних наук та включені до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура роботи визначається об’єктом дослідження, її метою і методами. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають чотирнадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (180 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 182 сторінок, з них обсяг основного тексту – 168 сторінка, список використаних джерел – 14 сторінок.