ПРОФЕСІЙНО-ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА (ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)



Название:
ПРОФЕСІЙНО-ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА (ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Право базується на традиціях культури. Нині процес реалізації волі сучасного суспільства щодо правового захисту себе від небезпек внутрішніх деструкцій, як свідчить світова юридична практика, багато в чому залежить від рівня професійної культури юриста в цілому та її політичної складової зокрема. Саме належний рівень політичної культури юриста в професійному вимірі – професійно-політичої культури юриста – може прискорити еволюційний вихід суспільства зі стану соціокультурної кризи, що пов’язана, перш за все, з відсутністю належного правового вирішення політичних проблем, характеризується неефективним позитивно-правовим регулюванням політичної системи, проявом правового нігілізму, послабленням нормативно-регулятивної функції позитивного права, недостатньо раціональною дією відповідних його механізмів.

Стосовно сучасної Української держави, яка відзначила 15-річчя своєї незалежності, слід зауважити, що процес деполітизації державних установ, проведення конституційної та політичної реформ, необхідність усунення конкретних недоліків у чинному законодавстві, які хибно впливають на політичну систему, потребують відповідного рівня професійно-політичної культури юриста.

Необхідність розробки теми дисертації посилюється й у зв’язку з тим, що професійні дії українських юристів на початку ХХІ ст. пов’язуються як із політичною владою, так із політичною діяльністю та ще знаходяться під впливом ідеології тоталітаризму, що в першу чергу характеризується подвійною мораллю, адміністративно-силовим примусом держави за практичної відсутності впливу традицій національної духовної культури та українського звичаєвого права.

Сучасні тенденції розвитку правової соціальної української державності вказують на особливу роль у цьому процесі впливу юриста на політичну сферу і впливу цієї сфери на право. Усвідомлюючи досвід Євросоюзу, окремо слід зазначити й складність тлумачення сутності участі юриста у політичній діяльності. Вона залежить, насамперед, від його конкретних службово-функціональних обов’язків, а поза межами його професійних дій, більшою мірою, від особистісної політичної культури юриста.

Разом з цим, недостатній рівень професійно-політичної культури юриста під час побудови в незалежній і суверенній Україні правової демократичної держави, закріпленої Конституцією України, може спричинити ситуацію, коли юридичний конфлікт переростає в загальнодержавну політичну кризу і ставить суспільство на межу розколу та громадянської війни.

Вивчення стану розробленості проблеми політичної культури юриста в професійному вимірі потребувало проведення аналізу відповідних наукових розвідок, зокрема таких авторів, як І.В. Бризгалов, В.М. Горшеньов, О.Ф. Скакун, С.С. Сливка та ін. Деонтологічні аспекти формування як професійної культури юриста в цілому, так і політичної культури юриста зокрема окреслили Р.С. Бєлкін, С.Д. Гусарєв, В.С. Зеленецький, В.Н. Казаков, О.С. Кобліков, В.О. Лозовий,
О.Д. Тихомиров, В.І. Темченко, Б.Ф. Чміль та ін. Звертались до проблем, пов’язаних з професійною свідомістю юриста, що має діалектичний зв’язок з його політичною свідомістю в професійному вимірі як ціле з частиною Н.Л. Гранат,
А.Е. Жалинський, Р.Х. Макуєв, О.В. Петришин, С.В. Ситін, М.Я Соколов,
Т.С. Ткаченко, С.М. Фомічов та ін. Висвітлили аспекти проблеми професійної та політичної культур юриста в ракурсі західних філософсько-правових концепцій В.Б. Брюггер, В.М. Кукушкін, Д. Коммерс, Ю.І. Римаренко та ін.

Всебічний теоретичний аналіз різноманітних правових та політичних проблем, які тісно пов’язані з феноменом професійно-політичної культури юриста, міститься також у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених різних історичних епох з: філософії права – В.Д. Бабкіна; О.О. Бандури; В.А. Бачиніна; О.І. Гвоздіка; Г.-В.-Ф. Гегеля; М.М. Гуренко; А.А. Козловського; М.І. Козюбри; М.В. Костицького; О.Є. Манохи; В.В. Шкоди; політичної культури – Г. Алмонда; В.М. Бебика; В.І. Бурдяк; Б.Л. Кухти; В.К. Липинського; Б. Сутюра; філософії – В.М. Свінціцького; І.В. Бичка; Г.І. Горак; І.Ф. Надольного; В.С. Соловйова; філософії юридичної освіти – В.І. Андрейцева; О.В. Батанова; М.Ф. Орзіха;
В.М. Синьова; О.М. Литвинова; Г.Х. Яворської; теорії держави та права –
О.Г. Мурашина; Н.М. Оніщенко; Л.І. Петражицького; П.М. Рабіновича;
С.М. Стахівського; політології права – С.С. Дністрянського; Я.Ю. Кондратьєва; В.Ф. Погорілка; В.М. Селіванова; О.В. Скрипнюка; Ю.С. Шемшученка.

Нормативну базу дослідження складають: Конституція України, Загальна декларація прав людини, відповідні Конвенції, кодекси, закони.

Віддаючи належне окресленим вище науковим дослідженням та правовим документам, слід зазначити, що в них відсутнє поняття ‘‘професійно-політична культура юриста’’, відповідно, не розглядаються філософсько-правова сутність цього поняття, його основоположні засади формування в цілому та в умовах України ХХІ ст. зокрема.

Отже, тема дисертаційного дослідження була обрана у зв’язку з її актуальністю, теоретичним і практичним значенням, а також недостатньою науковою розробленістю визначеної проблематики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст роботи відповідає ст. 7 Закону України ‘‘Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки’’ від 11 липня 2001 року та ‘‘Тематиці пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002–2005 рр.’’, затвердженій наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року.

Дисертація є складовою науково-дослідницької роботи Київського національного університету внутрішніх справ ‘‘Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.’’. Вона виконана в межах плану науково-дослідних робіт кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, узгоджується із темою вищезазначеного плану – ‘‘Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі’’.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення загальнотеоретичних засад професійно-політичної культури юриста шляхом здійснення її філософсько-правового аналізу, це й зумовило, з урахуванням потреб реформування правової та політичної систем України, концепцію дисертаційної роботи.

Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:

     визначити витоки та дати філософсько-правове обґрунтування поняття “професійно-політична культура юриста’’;

     встановити та охарактеризувати філософсько-правові детермінанти, принципи та функції професійно-політичної культури юриста;

     розглянути вплив духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста;

     виявити вплив правової культури на політичну поведінку юриста в професійному вимірі;

     проаналізувати дію чинників національної політичної культури на формування професійно-політичної культури юриста;

     окреслити модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;

     запропонувати практичні заходи, спрямовані на формування моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. та загальні напрями їх юридичного забезпечення.

Об’єктом дослідження є професійна культура юриста.

Предметом дослідження є професійно-політична культура юриста у філософсько-правовому вимірі.

Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є систематизована сукупність відрефлексованих пізнавальних засобів, що дозволяють досліджувати професійно-політичну культуру юриста в її різноманітних зв’язках зі світовим суспільним буттям взагалі та правовою реальністю зокрема, це комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних підходів та методів.

У процесі роботи, насамперед, використовувалися:

     культурологічний підхід – при визначенні впливу духовної, правової та національної політичної культур на формування професійно-політичної культури юриста;

     антропологічний та аксіологічний підходи – при аналізі того, яким чином, за допомогою яких засобів можливе формування професійно-політичної культури юриста;

     гносеологічний підхід – при розумовому відтворені аспектів професійно – політичної культури юриста;

     діяльнісний підхід – при розгляді професійно – політичної культури юриста в службово – функціональному вимірі;

     системно – структурний підхід – при конкретизації, об’єднанні та з’ясуванні складових професійної та професійно – політичної культур юриста у їх зв’язку та взаємодії;

     метод теоретичного моделювання – при окресленні моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;

     історичний метод – при визначенні філософсько-правової генези професійно-політичної культури юриста;

     метод герменевтики (тлумачення) права – при з’ясуванні змісту правових норм, які регламентують професійну діяльність юриста стосовно вирішення політико-правових проблем і формування професійно-політичної культури юриста;

     порівняльно-правовий метод – при зіставленні українського національного права з правом інших держав;

     методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, абстрагування, поєднання історичного та логічного використані при систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше:

впроваджено поняття ‘‘професійно – політична культура юриста’’ як службово-функціональна складова його політичної культури, що характеризує рівень його професійної підготовленості та службової діяльності, пов’язаної з участю у правовому регулюванні політичної системи;

окреслено ґенезу та філософсько – правові детермінанти професійно – політичної культури юриста як найзагальніші категорії, що обумовлюють її виникнення, існування, зміст та перетворення;

з’ясовано принципи професійно – політичної культури юриста як її важливі ідейно-фундаментальні відмінні ознаки та політико-правові основні засади та її функції як важливі напрямки юридичного впливу на правові та політичні системи;

визначено вплив духовної культури як найважливішої складової культури на формування професійно-політичної свідомості юриста та дію національної політичної культури як сукупності притаманних представникам певної нації ціннісно-насичених форм і проявів політичного життя на формування професійно-політичної культури юриста;

виявлено регулятивно-політичний вектор дії правової культури як суспільно правового феномену, що включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства та правову поведінку юриста в професійному вимірі;

окреслено модель професійно-політичної культури українського юриста
XXI ст., спроможного творчо використовувати правові засоби при участі в правовому регулюванні української політичної системи XXІ ст., передусім, на засадах природного права, політичного імунітету та демократії;

визначено загальну спрямованість юридичного забезпечення практичних заходів щодо формування моделі професійно-політичної культури українських юристів ХХІ ст., та юристів країн, які долають наслідки тоталітаризму, знаходяться на початковій фазі розбудови громадянського суспільства й демократичного національного державотворення.

удосконалено:

концепцію професійної культури юриста як складову культури його особистості;

концепцію політичної культури юриста у філософсько-правовому вимірі;

набуло подальшого розвитку:

використання ідей метафізично – правового концептуального підходу, природно – правової методологічної парадигми та методології юридичного позитивізму під час філософсько-правового аналізу професійно – політичної культури юриста.

Практичне значення одержаних результатів. Аналітичний матеріал дисертації використовувався протягом 2002-2006 рр., в практичній діяльності органів внутрішніх справ м. Краснодон при організації та проведенні виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування (довідка Краснодонської міської ради № 33/5101-6 ).

Сформульовані в роботі положення, висновки, пропозиції можуть стати основою для подальшої розробки загальнотеоретичної концепції професійно-політичної культури юриста, її філософсько-правової характеристики, а також для дослідження проблем професійно-політичної культури юриста окремих фахових груп юристів (адвокатів, прокурорів, слідчих, суддів, юрисконсультів та ін.).

Матеріали дослідження можуть бути корисні під час підготовки навчальних курсів з філософії права, юридичної деонтології, історії політичних та правових вчень, теорії держави та права, політології права, спрямованих не на інформаційно-репродуктивне навчання, а на духовно-практичне опанування змісту цих курсів..Результати дослідження використовувалися автором при читанні лекцій та під час семінарських занять з курсу „Юридична деонтологія” (акт про впровадження Краснодонського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом від 18.11.06).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження повідомлялися та обговорювалися на 12 наукових конференціях:.. міжнародних: „Молода гвардія – 60 років” (Краснодон, 2002); „Голодомор 1932–1933 років як величезна трагедія українського народу” (Київ, 2002); „Голодомор 1932–1933 років: основні дійові особи і механізми здійснення” (Київ, 2003); „Співробітництво без меж” (Донецьк (Росія) 2004); „Смертна кара та евтаназія: громадська думка і право ”( Краснодон, 2004); “Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону” (Луганськ, 2006). всеукраїнських: „Формування культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах” (Краснодон, 2003); „Політична свідомість молоді України” (Краснодон, 2003); „Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2004); “Духовність українства ХХІ ст.” (Кіровоград, 2005); “Апостол свободи. Концепція свободи Бердяєва як основа розуміння свободи в сучасному українському суспільстві” (Краснодон, 2005); регіональній: „Національний дух українського права” (Краснодон, 2004). Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у
18 публікаціях, 6 з яких – статті, надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, 12 матеріали і тези конференцій..……….

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження обраної теми і складається зі вступу, 3 розділів, які містять 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 171 сторінку та доповнюється 3 таблицями, які повністю займають площу 2 сторінок, списком використаних джерел (421 найменування на 41 сторінці), та 2 додатками на
2 сторінках.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины