ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ З УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ: ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ВИДИ (ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми  дослідження. Соціально-економічні перетворення, пов’язані з переходом економіки України до розвинених ринкових відносин, її інтеграцією до світової економічної системи обумовили появу нових видів господарської діяльності, притаманних ринковим умовам господарювання. Внаслідок відмови від домінування державної форми власності, проведення масової приватизації, формування ринків фінансових послуг отримав розвиток і такий, традиційний для країн з розвиненою ринковою економікою, вид господарської діяльності, як господарська діяльність з управління майном (далі – ГДУМ). Суттєве зростання ролі ГДУМ пов’язане з необхідністю формування повноцінної інвестиційної інфраструктури, розбудови ринків фінансових послуг, формування організаційно-правових механізмів спільного інвестування та недержавного пенсійного забезпечення, розвитку системи іпотечного кредитування та механізмів фінансування масового будівництва житла, удосконалення системи управління об’єктами публічної власності на тлі розвитку інтеграційних процесів у світовій  економіці та загальної тенденції зближення національних систем правового регулювання господарської діяльності.

Сьогодні в Україні спостерігається надзвичайний сплеск регуляторної діяльності в цьому напрямку: за останні роки прийнято низку законів, що регламентують умови провадження ГДУМ в різних сферах економічного життя (Закони України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про іпотечні облігації», «Про цінні папери та фондовий ринок»), а також підзаконних нормативно-правових актів на їх розвиток, що свідчить про надзвичайну затребуваність послуг з управління майном (далі – УМ) у різних сферах економіки та розуміння нагальної потреби в забезпеченні належного правового регулювання діяльності з їх надання.

Попри чималу соціально-економічну значущість цього виду господарювання для економіки України, в українській юридичній науці господарсько-правові аспекти провадження ГДУМ, як в цілому, так і щодо окремих її видів, від моменту її появи не були предметом жодного фундаментального наукового дослідження. Значну увагу останнім часом приділено інституту договору УМ представниками цивілістичної науки, які розглядають УМ як вид товарно-грошових відносин у відриві від діяльності, в ході якої ці відносини виникають, без урахування публічно-правових засад її здійснення. Між тим, як свідчить практика, в умовах відсутності адекватних засобів державного впливу на зазначену діяльність остання супроводжується різко негативними суспільно-економічними наслідками, зазнаючи на цьому тлі суттєвих обмежень, що гальмують її розвиток. Тому для зростання  ділової  активності суб’єктів господарювання в цьому сегменті економіки, забезпечення її соціальної спрямованості необхідним є дослідження УМ як виду господарської діяльності та обґрунтування шляхів застосування господарсько-правового арсеналу засобів впливу на неї.

В умовах формування правової бази здійснення ГДУМ господарсько-правові питання провадження ГДУМ потребують значної уваги. Чинному законодавству про ГДУМ властиві безсистемність правового регулювання окремих видів ГДУМ, наявність значних колізій та прогалин, термінологічна недосконалість. Попри різко негативні соціально-економічні наслідки так званого «трастового буму» середини 90-х років, публічні інтереси, пов’язані з необхідністю забезпечення соціальної безпеки даного виду господарювання, проведення єдиної дієвої державної політики у сфері надання послуг з УМ, створення умов для ефективної мобілізації і розміщення суб’єктами ГДУМ залучених фінансових ресурсів, все ще залишаються реалізованими не в повній мірі. Складність, суперечливість і незавершеність господарсько-правового регулювання ГДУМ стримують її розвиток, зумовлюючи потребу в дослідженні теоретичних питань правового забезпечення цієї діяльності та розробці на цій основі науково обґрунтованих пропозицій з розвитку законодавства у цій сфері.

Отже, новизна  проблематики ГДУМ,  зростаюче значення даного виду господарювання в українській економіці та необхідність забезпечення належного господарсько-правового її регулювання обумовили вибір теми дисертаційного дослідження як важливої наукової проблеми і як одного із напрямків науки господарського права.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо господарсько-правового регулювання відносин, що складаються в процесі організації і здійснення ГДУМ, підготовка пропозицій із вдосконалення законодавства про ГДУМ і практики його застосування.

Для реалізації вказаної мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні завдання:

-   встановити соціально-економічні та історичні передумови виникнення ГДУМ;

-   дослідити сутність ГДУМ як окремого виду господарської діяльності, визначити її поняття, встановити її специфічні ознаки, окреслити її види;

-   з’ясувати зміст та основні характеристики послуги з УМ;

-   проаналізувати загальні засади правового становища суб’єктів ГДУМ, уточнити їх коло, дослідити умови їх легітимації та провести їх класифікацію;

-   провести класифікацію видів ГДУМ за визначальними для їх правового режиму критеріями та дати загальну характеристику таких видів;

-   за результатами аналізу законодавства та практики його застосування визначити напрями та сформулювати конкретні пропозиції з вдосконалення правового регулювання  ГДУМ.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі організації і здійснення ГДУМ.

Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання ГДУМ як окремого виду господарювання.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: історичний, діалектичний, аналізу та синтезу, формально-логічний, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий. З використанням історичного та діалектичного методів визначалися соціально-економічні передумови виникнення ГДУМ, хід становлення і розвитку даного виду господарювання. Метод аналізу був використаний для дослідження окремих аспектів ГДУМ, метод синтезу – для визначення загальних особливостей та тенденцій правового регулювання цієї діяльності. Формально-логічний метод дозволив проаналізувати зміст чинного законодавства, що регулює умови провадження ГДУМ, та розробити конкретні пропозиції щодо його вдосконалення. Формально-юридичний та системно-структурний методи використовувались для встановлення видів ГДУМ за чинним законодавством та проведення їх класифікації, визначення кола суб’єктів ГДУМ та їх класифікації, а також систематизації процедур легітимації управителів майном. Порівняльно-правовий метод було використано для виявлення особливостей і спільних рис, що існують у правовому регулюванні ГДУМ за кордоном та в Україні.

Теоретичну основу дослідження склали праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правників, як А.В. Венедіктов, О.М. Вінник, В.В. Вітрянський, О.В. Дзера, В.А. Дозорцев, З.М. Заменгоф, Н.С. Кузнєцова, В.В. Лаптєв, Р.А. Майданик, В.К.Мамутов, В.С. Мартем’янов, В.П. Мозолін, О.М. Олійник, В.Ф. Попондопуло, Г.В. Пронська, Д.Н. Сафіуллін, М.М. Слюсаревський, Є.О. Суханов, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.В. Хахулін, Є.Д. Шешенін, В.С. Щербина та ін. Автор також спирався на роботи вчених-економістів, таких як В.Д. Миловидов, Є.Ф. Жуков, А.С. Генкін та ін.

Нормативну основу дослідження склали: чинне законодавство України, а також нормативно-правові акти Російської Федерації та інших держав, що регулюють умови провадження ГДУМ.

Емпіричну основу дослідження становлять офіційні звіти та статистичні дані органів державного регулювання ГДУМ, аналітичні матеріали саморегулівних організацій (Української асоціації інвестиційного бізнесу) та матеріали практики діяльності суб’єктів ГДУМ.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням господарсько-правових аспектів провадження ГДУМ, в якому обґрунтовано концептуальні теоретичні положення щодо ефективного правового забезпечення умов розвитку даного виду господарювання та попередження суспільно небезпечних проявів його провадження та визначено напрями вдосконалення законодавства України про ГДУМ.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними науково-теоретичними висновками та пропозиціями:

Вперше:

-   науково обґрунтовано виділення в окремий вид господарської діяльності  ГДУМ як діяльності у сфері нематеріального виробництва, що спрямована на оплатне надання послуг з управління майном і здійснюється суб’єктами господарювання, які одержали право займатися нею в порядку, встановленому законодавством, з метою одержання прибутку;

-   ГДУМ розглядається як форма прояву загальної закономірності економічного розвитку щодо відокремлення від власника функції управління об’єктами власності та залучення до цього професійних управителів, в межах якої управління майном набуває характеру послуги вартісного характеру, що надається окремою групою суб’єктів господарювання з метою задоволення потреб власників в професійній реалізації правомочностей стосовно належного їм майна;

-    послугу з УМ запропоновано визначати як комплекс дій юридичного і фактичного характеру, спрямованих на ефективну реалізацію повноважень стосовно прийнятого в управління майна, що здійснюються управителем з дотриманням встановлених (нормативно-правовими актами і договором) вимог з метою отримання доходу для власників (правоволодільців), збільшення вартості майна або досягнення для них іншого соціально-економічного ефекту; запропоновано поділ послуг з УМ залежно від їх спрямування на такі, що мають комерційний та некомерційний характер;

- визначено поняття суб’єктів ГДУМ як суб’єктів господарювання, предмет діяльності яких становить оплатне надання послуг з УМ і які наділені спеціальною компетенцією у сфері надання послуг з УМ; як універсальне щодо різних видів суб’єктів ГДУМ (банків, компаній з управління активами, торговців цінними паперами, довірчих товариств тощо) в науковий оборот вводиться поняття «управителі майном»;

-   проведено класифікацію суб’єктів ГДУМ за критеріями сфери провадження ГДУМ, співвідношення обсягу ГДУМ із загальним обсягом господарської діяльності управителів майном, наявності права УМ на умовах об’єднання майна, прийнятого в управління від різних осіб, можливості використання емісійного засобу залучення майна в управління;  за характером компетенції в окрему групу виділено спеціалізованих управителів майном, які наділені виключним правом провадження певних видів ГДУМ;

-   встановлено існування додаткових до державної реєстрації спеціальних елементів (процедур) легітимації щодо певних видів суб’єктів ГДУМ, до яких віднесено спеціальну державну реєстрацію;  ліцензування; отримання спеціальних дозволів; набуття членства в саморегулівній організації; реєстрацію регламенту пайового інвестиційного фонду та внесення його до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування; реєстрацію випуску цінних паперів, проспекту емісії (при відкритому (публічному) їх розміщенні), інформації про випуск цінних паперів та звіту про результати розміщення цінних паперів (для управителів майном, які залучають майно в управління шляхом  випуску та розміщення цінних паперів);

-   аргументується позиція, згідно з якою об’єднані фонди управління, що створюються управителями майном шляхом об’єднання майна декількох осіб-послугоодержувачів, зокрема пайові інвестиційні фонди, фонди фінансування будівництва та фонди операцій з нерухомістю, позбавлені господарської правосуб’єктності, чим спростовується віднесення їх до особливого виду суб’єктів господарювання;

-   встановлено, що цінні папери, що випускаються суб’єктами ГДУМ (інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, іпотечні сертифікати участі),  посвідчують відносини з УМ і, з урахуванням особливої правової природи посвідчуваних ними прав, становлять окрему групу цінних паперів. Зазначену групу цінних паперів запропоновано визначити як цінні папери, що посвідчують право власності на частку в об’єднаному фонді управління (в пайовому інвестиційному фонді, фонді операцій з нерухомістю, іпотечних активах, що забезпечують випуск іпотечних сертифікатів участі), визначають відносини з управління цією часткою у складі фонду та передбачають виконання  зобов’язань з виплати вартості цієї частки  згідно з умовами випуску;

-   проведено класифікацію видів ГДУМ за визначальними для їх господарсько-правового регулювання критеріями, зокрема за об’єктами управління, цільовою спрямованістю послуги з УМ, засобами залучення майна в управління, за наявністю засад колективного інвестування при формуванні об’єкта управління, наявністю у управителя розпорядчих правомочностей щодо майна, колом установників управління та формами власності, на базі яких вони функціонують, сферою провадження ГДУМ.

Наукову новизну складає також науково-теоретичне обґрунтування пропозицій щодо удосконалення:

-   термінологічного апарату, що використовується в законодавстві України  для позначення окремих видів ГДУМ, зокрема, запропоновано відмовитись від використання при їх позначенні від терміну «довірче»; з цією метою у пункті 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», пункті 5 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також тексті Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» запропоновано виключити слово «довірче»;

-   легальної класифікації цінних паперів шляхом доповнення частини 5 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» групою цінних паперів, що посвідчують відносини з УМ, включивши до неї інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, іпотечні сертифікати участі;

-   правового режиму діяльності з управління фондами банківського управління, зокрема, шляхом внесення змін до Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» в частині уточнення об’єкта управління та позначення предмета діяльності уповноваженого банку, визначення порядку підрахунку кількості паїв учасників фондів банківського управління, умов відповідальності банків перед установниками управління, підстав та порядку заміни  уповноваженого банку, механізму призначення нового банку-управителя у разі визнання уповноваженого банку банкрутом, встановлення обмежень на вчинення певних правочинів стосовно активів фондів банківського управління, що можуть спричинити порушення інтересів учасників фонду;

-   умов легітимації банків як управителів цінними паперами в напрямку  усунення розбіжностей в умовах легітимації банків та інших управителів цінними паперами (торговців цінними паперами) шляхом виключення з Закону України «Про банки і банківську діяльність» пункту 5 частини 3 статті 47 щодо необхідності отримання банками додаткового (до ліцензії на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами - діяльності з управління цінними паперами) письмового дозволу НБУ на довірче управління цінними паперами;

-   правового режиму діяльності з управління посвідченими цінними паперами правами: обґрунтовано висновок про необхідність його відокремлення від правового режиму діяльності з управління цінними паперами як виду професійної діяльності на ринку цінних паперів шляхом доповнення частини 8 статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»  (щодо переліку дій, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами) абзацом такого змісту: «управління посвідченими цінним папером правами»;

- правового режиму фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, зокрема запропоновано в Законі України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачити обов’язкову державну реєстрацію правил фондів у відповідному органі державної влади та їх оприлюднення з метою забезпечення на етапі створення фондів відповідності умов залучення ними коштів в управління законодавству, а також створення єдиного державного реєстру таких фондів як публічного інформаційного банку даних про фонди (при цьому дату реєстрації фонду в єдиному державному реєстрі ФФБ та ФОН вважати датою його створення).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки та положення можуть бути використані в таких сферах:

- у науково-дослідній сфері – матеріали дослідження можуть бути використані для подальших наукових досліджень, присвячених питанням господарсько-правового регулювання ГДУМ;

- у правотворчій сфері – сформульовані в дисертації пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання ГДУМ можуть бути використані для подальшого розвитку господарського законодавства України;

- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних факультетів, а також в процесі викладання курсу «Господарське право».

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно на основі аналізу законодавства України про ГДУМ та практики його застосування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження доповідались й обговорювались на засіданні кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми господарського права та методика його викладання» (Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006» (Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005 р.),  VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київ, 2001р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 8-ми публікаціях, у тому числі 5 – у наукових фахових виданнях, що підготовлені дисертанткою особисто.

Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота  складається з вступу, 3 розділів, які охоплюють 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 218 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, із них 22 сторінки займає список використаних джерел.