ХУДОЖНЄ ВИХОВАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЧУТТЄВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Занурення у процеси динамічних перетворень, пов’язаних з економічною і політичною розбудовою та формуванням принципово нових соціальних відносин, поставило українське суспільство перед необхідністю зміни пріоритетів: держава й соціальна спільнота мають поступитися місцем людині. Реалії життя демонструють, що саме вона є рушійною силою прогресу цивілізації, що від її освіченості, рівня розвитку культури та сформованості духовного світу залежить динаміка протікання всіх економічних, політичних і соціальних процесів.

Сьогодні ми спостерігаємо поєднання надзвичайних досягнень людського розуму з нищівною духовною кризою, що характеризується загальною світоглядною розгубленістю особистості, руйнацією духовних засад її життєдіяльності. Існування соціуму в умовах, коли на зміну цінностям приходять інтереси, призвело до появи людини, основними рисами якої є приземлений прагматизм, моральний нігілізм і безпринципність. Особливу загрозу ці тенденції становлять у молодіжному середовищі, де невпевненість у завтрашньому дні викликала хаотичне поєднання ціннісних пріоритетів і життєвих ідеалів молоді, а її відчуження й самотність вилилися у зростання жорстокого індивідуалізму та злочинності.

До цього додається надзвичайно небезпечний вплив масової культури, що, звеличуючи цинізм і “оспівуючи” тілесні насолоди, знецінює людське життя, духовно знищує особистість, принижує її до рівня тварини. Культ вседозволеності прискорює процес девальвації загальнолюдських духовних цінностей – гідності та здатності до співпереживання. Все більш загрозливою стає небезпека виростити емоційно убоге, бездуховне покоління, не “обтяжене” порядністю, яке в своєму прагненні швидкого збагачення за будь-яких умов вважатиме нормою зневагу до загальнолюдських культурних здобутків та традицій власного народу.

Враховуючи це, сьогоднішні студенти потребують особливої уваги держави і громадськості, тому що саме вони через кілька років складатимуть ядро української інтелігенції, від якої багато в чому буде залежати вигляд суспільства, його культура та напрями трансформацій. Студентство – майбутня еліта нашої країни, яка визначатиме її обличчя. Єдиним шляхом духовного відродження України, на нашу думку, є культивування в молодого покоління людяності через збагачення духовного світу та вшляхетнення почуттів, що уособлюють “людське” в людині. Гармонійне поєднання професіоналізму, освіченості та багатства духовного світу студентської молоді – ось справжня гарантія виходу держави із нинішнього кризового стану та втілення в життя того суспільного ідеалу, якого ми всі прагнемо.

Формування названих якостей покладається на вищу освіту, яка за своєю суттю має трансформувати культурні здобутки людства в особистісну культуру студентів, у сукупність їх ціннісних і світоглядних установок. Таке суспільне завдання вимагає від неї зміщення акценту з вузької спеціалізації на духовний розвиток молоді та виховання її культури почуттів. Тим більше, що студентський вік – це період остаточної стабілізації характеру та ціннісних орієнтацій особистості. Тому неможливо припустити, щоб роки навчання у вищій школі були змарновані і, натомість, стали часом духовного змертвіння студентства.

Сформована чуттєва культура, як дієвий фільтр для негативних зовнішніх впливів, забезпечить студентам можливість повною мірою відчути багатство власного життя та навколишнього світу; зробить їх вільними від примітивних шаблонів поведінки; дозволить будувати взаємовідносини з іншими людьми на засадах духовності та людяності. Саме тому завдання формування чуттєвої культури студентської молоді є в нинішніх умовах нагальним та невідкладним.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Обсяг літератури за обраною темою є досить значним. Він охоплює праці, присвячені дослідженню сутності чуттєвої культури особистості, осмисленню значення її формування для розвитку людської духовності; роботи, в яких досліджуються характеристики студентства як своєрідної демографічної групи та особливості виховної роботи в молодіжному середовищі.

Основоположними для даного дослідження є погляди на чуттєвість людини як її сутнісну характеристику, викладені у працях Протагора, Платона, Арістотеля, Р.Декарта, Д.Локка, Д.Берклі, І.Канта; ідеї Г.Сковороди, П.Юркевича, М.Бердяєва, П.Сорокіна, А.Канарського та ін.

Проблема чуттєвої культури як компонента духовної культури особистості знайшла відображення в роботах таких вчених, як В.Андрущенко, І.Зязюн, С.Іконнікова, М.Реріх, О.Рудницька, Г.Шевченко та ін. В їх працях культура почуттів розглядається як ціннісно-духовна властивість особистості, завдяки якій проявляється її світосприймання, світовідношення, творча діяльність та соціокультурна поведінка.

Психологічні аспекти культури почуттів відображені в роботах Л.Божович, В.Вілюнаса, Л.Виготського, І.Джидар’ян, Б.Додонова, К.Ізарда, Я.Рейковського, В.Семке, та ін. В їх роботах міститься глибокій аналіз емоційних станів людини, представлені змістовні характеристики емоцій і почуттів, розкрито взаємозв’язок емоцій і потреб.

У педагогічному аспекті культура почуттів та її виховання цікавили Я.А.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, Ш.Амонашвілі, В.Кан-Калика, О.Макаренка, С.Русову, В.Сухомлинського, К.Ушинського. Б.Юсова та ін.

Слід назвати й фундаментальні дослідження в галузі мистецтвознавства, філософії культури та художнього виховання Т.Андрущенко, Б.Асафьєва, М.Бровка, Н.Вєтлугіної, Д.Кабалевського, Б.Теплова, Ю.Фохт-Бабушкіна, В.Шацької та інших.

Значний внесок у вивчення феномену чуттєвої культури зробили Т.Антоненко, Л.Коваль, О.Лук, Л.Сбітнєва, І.Сілютіна, Л.Соколова, В.Толстих, П.Якобсон та інші, які зосередили свою увагу на пошуках засобів та шляхів формування чуттєвої культури школярів та підлітків.

Дослідження студентської молоді як окремої демографічної групи знаходимо в роботах Т.Аболіної, В.Астахової, В.Дмитрієва, М.Заковича, Л.Сокурянської, Ф.Філіппова, В.Шубкіна, В.Чупрова, Я.Яцкевич та ін.

Аналіз наукових робіт, присвячених чуттєвій культурі, показав, що цей феномен із кожним роком приваблює все більше дослідників. Однак, незважаючи на значну кількість праць, ще й досі не вироблено чіткого визначення чуттєвої культури особистості, в якому б вона виступала як цілісний феномен. До того ж немає грунтовних досліджень, присвячених аналізу шляхів та засобів формування чуттєвої культури саме студентської молоді. Зважаючи на сучасні умови, в яких відбувається становлення студентства, це питання вимагає детальної розробки. Власне, потребою вивчення шляхів формування чуттєвої культури в умовах вищого навчального закладу із врахуванням нових соціально-історичних реалій та загострення в суспільстві духовної кризи обумовлені актуальність і спрямованість нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов’язаний з темою дослідження кафедри філософії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова “Філософсько-методологічні засади вивчення і розв’язання фундаментальних проблем педагогічної освіти” (Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, № 746 від 07.11.2003р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 7 від 24.03.2005р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз феномену чуттєвої культури студентської молоді та ролі художнього виховання в процесі її формування і розвитку. Досягнення цієї мети обумовлює постановку і вирішення таких взаємопов’язаних завдань:

·        розкрити феномен чуттєвої культури людини як її сутнісної характеристики;

·        уточнити поняття та структуру чуттєвої культури особистості;

·        визначити місце та обґрунтувати роль чуттєвої культури в структурі духовного світу студентської молоді;

·        окреслити фактори, що впливають на формування та збагачення чуттєвої культури студентської молоді та проаналізувати значення у цьому процесі художнього виховання;

·        встановити чинники підвищення ефективності художнього виховання у вищих навчальних закладах.

Об’єкт дослідження - феномен чуттєвої культури студентської молоді.

Предметом дослідження є значення та дієвість художнього виховання у формуванні та розвитку чуттєвої культури студентської молоді.

Методи дослідження. У методологічному апараті дисертації як базові фігурують діалектичний, феноменологічний, структурно-функціональний та інші методи. Зокрема, використання феноменологічного методу дало змогу розглянути феномен чуттєвої культури як сутнісної характеристики особистості, як один з показників рівня її духовного розвитку. За допомогою структурно-функціонального методу автор дослідив структуру духовного світу студентської молоді, функціональну взаємодію його складових частин, місце та роль у ньому чуттєвої культури. Застосування міждисциплінарного підходу дозволило використати в процесі дослідження роботи з філософської антропології, соціальної філософії, філософії культури, психології, культурології, естетики і мистецтвознавства. Автор також спирався на цивілізаційний, історичний та культурно-антропологічний методологічні підходи, що утвердилися в останні десятиріччя у філософській антропології та філософії культури.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні сутності та структури чуттєвої культури сучасної української студентської молоді; у виокремленні основних шляхів її виховання в контексті становлення ринкових відносин, зміни суспільних ціннісних орієнтацій та стрімкого загострення духовної кризи; в аналізі дієвості художнього виховання в процесі формування чутєвої культури українського студентства.

В межах проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, що розкривають його логіку і виносяться на захист:

·        доведено, що чуттєва культура є формою безпосереднього суб’єктивного переживання людиною взаємовідношень з явищами (чи процесами) природи і суспільства, в якому переломлюється і реалізується в історичній і повсякденній практиці людське (гуманістичне) ставлення до дійсності; чуттєва культура є однією з головних складових духовного світу людини, її сутнісною характеристикою;

·        визначено, що феномен чуттєвої культури студентської молоді є динамічною духовно-ціннісною якістю особистості, яка інтегрує сенсорну розвинутість, емоційність, емпатію, емоційний досвід, емоційний самоконтроль і саморегуляцію;

·        показано, що чуттєва культура студентів грунтується на їх цінностях, потребах, переконаннях, високому рівні самосвідомості та соціокультурної поведінки у співвідношенні із загальнолюдськими цінностями та ідеалами; вона співіснує і активно взаємодіє з раціональним (інтелектуальним) та вольовим компонентами духовного світу, доповнює їх при необхідності оцінки та прийняття рішення в раціонально не визначеній ситуації;

·        розкрито, що чуттєва культура є одним з показників духовного розвитку студентської молоді, оскільки яскраво демонструє не лише її емоційну грамотність та здатність витонченого сприйняття, а й висвітлює усвідомлені цінності та ідеали, світовідчуття і рівень інтелігентності, які дозволяють відчути і відділити істину від похибки, добро від зла, прекрасне від потворного, реалізувати людські пріоритети в своїй практичній діяльності;

·        обґрунтовано, що серед чинників формування чуттєвої культури студентської молоді (естетична насиченість макро- і мікросередовища, культурний фон, навчальний процес, художньо-творчий компонент наукової діяльності тощо) найбільш дієвим є цілеспрямоване художнє виховання та самовиховання особистості, яке забезпечує органічне входження її у світ великого мистецтва, формування на цій основі адекватних естетичних смаків, інтересів, потреб, внутрішнього духовного прагнення до спілкування зі світом прекрасного та творчості за законами краси;

·        виявлено комплекс взаємозалежних умов, що забезпечують ефективність впливу художнього виховання на формування та вдосконалення чуттєвої культури студентів.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що воно, з одного боку, уточнює розуміння чуттєвої культури особистості, а з другого – підкреслює значення цілеспрямованого художнього виховання студентства в процесі її формування та збагачення у вищих закладах освіти.

Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі (як теоретичне підгрунтя викладання філософської антропології, філософії культури, культурології, естетики, соціальної філософії), при підготовці навчально-методичних посібників, при побудові у вищому закладі освіти системи виховної роботи, при прогнозуванні культурного розвитку суспільства та формуванні державної культурної політики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, оприлюднювалися автором у виступах та доповідях на ряді наукових конференцій і семінарів, зокрема: на Міжнародній науковій конференції “Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття” (19 квітня 2005 р., м.Київ); IV-й науково-методичній конференції “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (27-28 жовтня 2005 р., м.Київ.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Сучасний стан і тенденції розвитку вищої освіти в Україні: філософські аспекти” (13-15 січня 2006 р., м.Івано-Франківськ); 13–тих Всеукраїнських педагогічних читаннях “В.Сухомлинський у діалозі з сучасністю: культурологічні виміри шкільної та педагогічної освіти” (5-6 жовтня 2006р., м.Переяслав-Хмельницький);  Міжнародній науковій конференції “Другі Міжнародні Драгоманівські читання” (27-28 жовтня 2006р., м.Київ) та ін.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 8 публікаціях, з яких 5 надруковано у виданнях, рекомендованих ВАК України для філософських наук.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають в себе 5 параграфів, висновків та списку використаних джерел у кількості 253 найменувань. Загальний обсяг роботи – 205 сторінок, із них 187 сторінок основного тексту. Список використаних джерел становить 18 сторінок.