ФІРМОВЕ НАЙМЕНУВАННЯ: РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОВА ОХОРОНА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Правове регулювання фірмових найменувань в Україні безпосередньо пов‘язане з проведенням на сучасному етапі розвитку держави гармонізації законодавства з відповідними нормами Європейського Союзу. Для України це стане одним із кроків, який не тільки наблизить її до інтеграційного процесу з Європейським Союзом, але й дозволить створити належну правової базу законодавства, яка слугуватиме загальновизнаним демократичним засадам у державі, у тому числі утвердженню та реалізації принципу верховенства права. Для цього держава має насамперед побудувати ефективну систему захисту прав інтелектуальної власності, оскільки розвиток ринкових відносин в Україні, активізація підприємницької діяльності, поява великої кількості господарюючих суб‘єктів, посилення конкурентної боротьби зумовили зростання значення та ролі спеціальних ідентифікуючих позначень, які використовуються цими суб‘єктами для виокремлення себе поміж інших.

       Зміни, які відбуваються в економіці нашої держави, спричинили необхідність впровадження відповідних правових механізмів регулювання відносин, пов‘язаних із використанням та охороною фірмових найменувань юридичних осіб. Їх створенню мають передувати ґрунтовні наукові дослідження правової природи фірмових найменувань, які базуються на аналізі положень вітчизняного та зарубіжного законодавств, вимогах міжнародно-правових документів, досягнень юридичної науки.

Однак існують чинники, які гальмують процес впровадження відповідних механізмів. Це, по-перше, відсутність спеціального закону про фірмові найменування в галузі їх використання, порядку державної реєстрації, захисту суб‘єктивних прав на фірмові найменування. По-друге, норми існуючих законів не приведені у відповідність до кодифікованих правових актів.

Необхідність розробки та впровадження дієвих правових механізмів охорони прав на фірмові найменування, наукового аналізу теоретичних та практичних аспектів використання та захисту прав їх суб‘єктів обумовлена також потребою гармонізації українського законодавства з міжнародно-правовими нормами в галузі охорони інтелектуальної власності.

       Шляхи розв‘язання згаданих теоретичних і практичних проблем є пріоритетними у запропонованому комплексному дисертаційному дослідженні.

Актуальність теми даного дослідження зумовлена також необхідністю підвищення ефективності правового регулювання прав на фірмові найменування.

       На сьогодні у вітчизняній юридичні науці теоретичні розробки з проблем регулювання прав на фірмові найменування юридичних осіб практично відсутні. Слід зазначити, що ряд вчених юристів дореволюційного періоду вивчали правову природу фірмових найменувань. Зокрема, Є.Н. Данилова досліджувала правову природу фірми та найменування підприємства в праці „Фирма и название предприятия” (СПб, 1915р.), В.В. Розенберг також досліджував правові положення, що стосувались регулювання прав на  фірмові найменування, в праці „Фирма. Догматический очерк” (СПб, 1914р.). Деякі аспекти охорони прав на засоби індивідуалізації, включаючи фірмові найменування, висвітлювалися в підручниках, монографіях, статтях, що були присвячені правовій регламентації відносин у сфері використання їх окремих видів. В останні роки питання міжнародно-правової охорони фірмових найменувань стало предметом дослідження монографії за редакцією Ю.М. Капіци «Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України» (Київ, 2006р.), А.О. Кодинець дослідив проблеми фірмових найменувань у порівняльному аспекті у своїй роботі „Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України” (Київ, 2006р.).

       Разом із тим, проблеми правової охорони прав на фірмові найменування після набуття Україною незалежності не були предметом спеціальних комплексних монографічних досліджень.

       Відсутність сучасних наукових надбань із зазначеної проблематики, недостатність теоретичних висновків та практичних рекомендацій негативно впливають на формування та розвиток системи цивільно-правової охорони фірмових найменувань. Це обумовлює потребу глибокого комплексного наукового дослідження теоретичних та практичних проблем у сфері прав на фірмові найменування.

Зв‘язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв‘язок з науковими програмами державного рівня і вписується у загальний кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства України; пов‘язане з розробкою основних проблем права інтелектуальної власності, що здійснюється за науковими програмами, затвердженими Академією правових наук України. Дослідження проводилось у межах бюджетної теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06-БФ-042-01; номер державної реєстрації 0106 U006631).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії інтелектуальної власності науковими знаннями про права на фірмові найменування та системний аналіз інституту фірмового найменування, виявлення проблем та недоліків у чинному законодавстві, а також надання науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо правового регулювання та охорони прав на фірмові найменування.

Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні завдання дисертаційного дослідження:

-         аналіз історичних етапів розвитку прав на фірмові найменування;

-         дослідження сучасного стану правового регулювання прав на фірмові найменування;

-         проведення відмежування прав на фірмові найменування від суміжних правових категорій;

-         проведення аналізу правової природи прав на фірмові найменування;

-         визначення кола суб‘єктів та змісту суб‘єктивних прав на фірмові найменування;

-         аналіз порушень прав на фірмові найменування та можливостей їх захисту;

-         розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, що забезпечує правове регулювання прав на фірмові найменування.

       Об‘єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що складаються з приводу охорони, реалізації та захисту прав на фірмові найменування.

Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові надбання з проблем охорони фірмових найменувань, міжнародні акти, національне та зарубіжне законодавство, судова практика.

Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу дослідження є сукупність методів, які ґрунтуються на вимогах об‘єктивного та всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку. Метод історичного аналізу застосовувався при дослідженні становлення та розвитку правового регулювання та захисту прав на фірмові найменування. На основі діалектичного методу досліджуються закономірності розвитку фірмових найменувань. Системно-структурний метод покладено в основу дослідження місця фірмових найменувань у системі засобів індивідуалізації. За допомогою порівняльно-правового методу проведено аналіз законодавства України та міжнародно-правових актів у сфері правового регулювання фірмових найменувань. Використання комплексного методу проводилося при формуванні наукових визначень та висновків, а також наукових положень, що виносяться на захист.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали, значною мірою, висновки, викладені у працях відомих фахівців, які досліджували проблеми цивільного права та проблеми права інтелектуальної власності. Насамперед, це роботи Агаркова М.М., Азімова Ч.Н., Безклубого І.А., Бобрової Д.В., Боднар Т.В., Данилової Є.Н., Дахна І.І., Дзери О.В., Довгерта А.С., Жилінкової І.В., Калятіна В.О., Камінки О.І., Капіци Ю.М., Коссака В.М. Кохановської О.В., Кузнєцової Н.С.,           Луця В.В., Майданика Р.А., Мінкова А.М., Підопригори О.А., Підопригори О.О., Розенберга В.В., Саніахметової Н.О., Спасибо–Фатєєвої І.В., Святоцького О.Д., Сергєєва О.П., Суханова Є.О.,  Удінцева В., Харитонова Є.О., Шевченко Я.М.,  Шершеневича Г.Ф., Шретера В. та ін.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним теоретико-прикладним монографічним дослідженням природи, змісту, перспектив розвитку інституту фірмового найменування. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей та тенденцій в аспекті теми дисертації.

У результаті проведеного дослідження раніше проаналізовані положення дістали подальший розвиток, а також сформульовані нові наукові положення і висновки, що запропоновані автором особисто та виносяться на захист. Найважливішими з них є наступні:

       1. Вперше визначено поняття фірмового найменування, яке ґрунтується на положеннях нового цивільного законодавства України. Так, під фірмовим найменуванням слід розуміти незмінюване повне чи скорочене найменування юридичної особи, яке ідентифікує її та відрізняє від інших юридичних осіб у процесі здійснення своїх прав й участі в цивільно-правових відносинах.

       Доводиться, що фірмове найменування є носієм ділової репутації того чи іншого виробника стосовно саме якості товарів, що він виробляє, або послуг, що він надає. Воно не вказує на конкретні товари чи послуги, однак наголошує саме на юридичній особі, яка виробляє той чи інший вид товару чи надає послуги. Крім того, доводиться, що фірмове найменування не може стати родовим поняттям, оскільки воно індивідуалізує саме підприємство, а не товар, який ним виробляється.

       Використовуючи історичний метод дослідження доктринальних поглядів на природу фірмового найменування, доводиться, що фірмове найменування індивідуалізує саме підприємство, а не його власника.

       Доводиться, що комерційні позначення не є окремими об‘єктами інтелектуальної власності, оскільки, перш за все, такий об‘єкт не передбачений нормами Цивільного кодексу України, а, по-друге, комерційне позначення слід розуміти як загальну назву щодо знаків, позначок чи найменувань, що використовуються в сфері комерційної діяльності.

       2. Вперше доводиться, що поняття комерційне найменування є більш широким, ніж поняття фірмове найменування. Так, із самої назви «фірмове найменування» випливає його приналежність саме структурі, організації, підприємству. Поняття ж комерційного найменування можна розглядати як таке, що може належати будь-якому суб‘єкту (як юридичній, так і фізичній особі), що здійснює комерційну діяльність. Таким чином доводиться, що комерційне найменування включає в себе два підвиди: 1) фірмове найменування юридичної особи, 2) найменування, під яким здійснюють свою діяльність фізичні особи – суб‘єкти підприємницької діяльності.

Також обґрунтовується висновок, що фізична особа – суб‘єкт підприємницької діяльності не може мати фірмове найменування, а може мати комерційне позначення, під яким виступає в цивільному обороті. Таке найменування фізичної особи слід розглядати як підвид комерційного найменування.

       3. Набуло подальшого розвитку положення про те, що найменування юридичної особи та найменування громадянина-підприємця є різними об‘єктами, як це визначено Господарським кодексом України. Запропоновано це положення включити до Цивільного кодексу України, який є основним нормативно-правовим актом, що регулює питання, пов‘язані із використанням фірмових найменувань.

4. Набуло подальшого розвитку положення про те, що скорочене фірмове найменування є невід‘ємною частиною повного фірмового найменування, яке включається за бажанням власника, і повинне підлягати правовому захисту незалежно від його реєстрації, так само, як і фірмове найменування юридичної особи.

       5. Знайшло подальший розвиток положення про необхідність розробки й прийняття окремого нормативно-правового акту, який би детально визначив особливості правового регулювання фірмових найменувань в Україні, у тому числі основні принципи їх співіснування з іншими засобами індивідуалізації господарюючих суб‘єктів, а також їхніх товарів та послуг. 

6.  Вперше запропоновано виключити з Господарського кодексу України главу 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності», оскільки відносини інтелектуальної власності є переважно предметом цивільно-правового регулювання, а Господарський кодекс України не містить норми, які б вносили нові положення в правове регулювання об‘єктів інтелектуальної власності.

       7. Вперше запропоновано до переліку функцій фірмового найменування, до яких належать функція індивідуалізації, функція рекламування та охоронна функція, віднести і функцію заборони. Саме через функцію заборони до третіх осіб доноситься інформація про приналежність того чи іншого фірмового найменування конкретній юридичній особі, і, таким чином, треті особи ставляться до відома про заборону використовувати схожі фірмові найменування з метою запобігання їх змішуванню.

       8. Вперше запропоновано до переліку принципів фірмового найменування, таких як істинність, сталість, винятковість та принцип реєстрації, включити також принцип обов‘язковості. Цей принцип слід розуміти, як імперативний припис держави про обов‘язок кожної юридичної особи мати своє фірмове найменування, від імені якого вона виступає в цивільних правовідносинах.

9. Отримало подальший розвиток положення про необхідність виділення принципу реєстрації фірми. Принцип реєстрації фірми слід розуміти як такий, що ґрунтується на можливості охорони фірмового найменування незалежно від його реєстрації і яке отримує охорону лише з моменту виникнення юридичної особи й занесення її назви до установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Таким чином, прослідковується пряма залежність охорони фірмового найменування від його державної реєстрації у відповідних державних органах разом із юридичною особою, якій воно належить.

10. Отримало наукове обґрунтування положення про те, що у випадку зміни власника підприємства його фірмове найменування має залишатися незмінним, якщо інше не буде передбачено договором між попереднім і новим власниками. Новий власник має повідомити споживачів та клієнтів про перехід до його власності підприємства й про відповідну зміну власника фірмового найменування.

       11. Вперше науково визначено, що схожими фірмовими найменуваннями слід вважати ті найменування, які мають сукупність схожих рис, подібні одне до одного та співзвучні. Тотожними необхідно визнавати фірмові найменування, що є повністю однаковими, ідентичними одне одному.

       12. Здобуло подальше обґрунтування положення про те, що предметом договору комерційної концесії є не все  фірмове найменування, а лише те умовне позначення, що є обов‘язковим додатком до корпусу фірми й індивідуалізує підприємство серед інших учасників цивільного обороту.

13.  Вперше отримала наукове обґрунтування позиція про необхідність закріплення на законодавчому рівні права юридичної особи, що перетворюється на першочергове збереження за нею індивідуального позначення, тобто вирізняльної частини фірмового найменування.

Вперше запропоновано на законодавчому рівні закріпити можливості власника щодо долі фірмового найменування у випадку злиття чи приєднання юридичних осіб. Можливі наступні варіанти вирішення: декілька фірмових найменувань можуть бути об‘єднані в одне; може бути обране нове фірмове найменування, яке жодною із юридичних осіб раніше не використовувалося; можливо продовжувати використання фірмового найменування однієї із юридичних осіб.

14. Набуло подальшого розвитку положення про те, що недобросовісна конкуренція є одним із основних видів порушення прав на фірмові найменування. Вперше встановлено, що прояви недобросовісної конкуренції щодо фірмових найменувань можуть бути лише у вигляді активних дій, які спрямовані на порушення права іншої особи.

15. Вперше запропоновано вважати незаконним використанням фірмового найменування будь-яке його використання, тобто вчинення будь-яких дій без дозволу власника цього найменування.

Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю і новизною висвітлених у дисертації проблем, а також пропозицій щодо їх розв‘язання.

 Сформульовані в роботі наукові положення, висновки, рекомендації й пропозиції можуть бути використані в подальших дослідженнях особливостей правового регулювання прав на фірмові найменування.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та їх підрозділів, при викладанні навчальних курсів та лекцій з цивільного права, а також спецкурсу "Право інтелектуальної власності". Положення дисертації можуть бути застосовані у законотворчій діяльності, зокрема, при підготовці проекту Закону України «Про фірмові найменування».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота на тему «Фірмове найменування юридичних осіб: регулювання та правова охорона за законодавством України» є самостійною, завершеною науковою роботою, першим у незалежній Україні комплексним дослідженням з цієї проблеми. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, на практиці застосування законодавства з питань цивільного права та права інтелектуальної власності.

       Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації та їх аргументація були викладені у доповідях та наукових повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київ, квітень 2003р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Другі осінні юридичні читання» (Хмельницький, листопад 2003р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький, жовтень 2005р.).

Результати проведеного дослідження апробовані автором та використані у проведенні практичних та семінарських занять з  курсу «Цивільне право» на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у власній практичній діяльності.

       Публікації. Основні наукові положення, висновки та результати дисертаційного дослідження  викладені автором у трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України та у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою й характером завдань дослідження, а також його авторською концепцією. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (143 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, із яких 13 сторінок займає список використаних джерел.