ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЗАПИТАНЬ У КРИМІНАЛІСТИЦІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес розбудови демократичної, соціальної і правової держави в Україні зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. Особливе місце у вирішенні цих завдань відводиться системі правоохоронних та правозастосовчих  органів. 

Подолання певних труднощів, пов’язаних з негативною тенденцією зростання рівня злочинності, її прилаштовуваності до нових умов, набуття нею більш агресивного та організованого характеру ставить перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання щодо розробки та реалізації нових, більш ефективних засобів боротьби зі злочинністю. Отже, одним із пріоритетних завдань криміналістики є удосконалення процесу розкриття та розслідування злочинів з урахуванням рівня злочинності, підвищення її організованості, озброєності та технічного забезпечення. За таких умов  важливого значення набуває постановка та вирішення завдань з розробки наукових положень та рекомендацій криміналістичної тактики.

Істотний внесок у дослідження проблем криміналістичної тактики внесено такими вченими, як Л. Ю. Ароцкер, О. Я. Баєв, В. П. Бахін,             Р. С. Бєлкін, І. Є. Биховський, В. Є. Богинський, О. М. Васильєв,   В. К. Весельський, І. Ф. Герасимов, Ф. В. Глазирін, В. Г. Гончаренко, Г. Г. Доспулов, Л. Я. Драпкін, А. В. Дулов, М. І. Єнікєєв, В. А. Журавель,    Г. О. Зорін, Л. М. Карнєєва, В. П. Колмаков, В. С. Комарков,   В. І. Коміссаров, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, В. С. Кузьмічов,      В. Г. Лукашевич, В. О. Образцов, М. І. Порубов, О. Р. Ратінов,  В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін.

Разом з тим, у криміналістиці не приділялася достатня увага особливостям формулювання і постановки запитань під час здійснення слідчої діяльності. Тільки деякі автори досить фрагментарно зверталися до даної проблеми (Р. С. Бєлкін, М. І. Єнікєєв, В. О. Коновалова, В. О. Образцов, О. С. Подшибякін, І. М. Якимов). Дотепер залишаються не дослідженими  структура, види, ситуаційна обумовленість запитань у слідчій діяльності. Отже, на сьогодні відсутні монографічні роботи, присвячені проблемам постановки запитань та визначенню їх видів, функцій та можливостей реалізації. Саме ці обставини обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.   Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком “Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні” у межах цільової комплексної програми “Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю” (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 28 грудня 2000 року, протокол  № 5.

Мета і завдання дослідження. Метою  дисертаційного дослідження є створення науково обґрунтованої класифікації запитань та визначення можливостей їх застосування в процесі спілкування слідчого (судді) та інших учасників кримінального процесу, спрямованого на отримання доказової інформації.

Відповідно до вказаної мети було поставлено та вирішено такі завдання:

1) проаналізувати існуючі в науковій літературі підходи до визначення сутності запитання та встановити його істотні ознаки; сформулювати поняття “запитання” і визначити  його місце в системі криміналістики;

2) визначити інформаційну структуру запитання та розкрити його сутність, обумовлену чинником психологічного впливу;

3) розглянути види та форми запитань, а також підстави їх поділу; розробити наукову класифікацію запитань у криміналістиці;

4) дослідити ситуаційну залежність постановки запитань та відповідно обумовленість їх формулювання;

5) визначити функції запитань у системі слідчих дій та розробити правила і прийоми їх формулювання;

6) розробити узагальнену інформаційну модель постановки запитань, що обумовлює можливість алгоритмізації процесу постановки запитань та сприяє процедурі прийняття оптимальних  рішень.

Об’єктом дослідження є слідча (судова) діяльність, спрямована на отримання об’єктивної та повної інформації в процесі спілкування учасників кримінального процесу.

Предметом дослідження є підстави класифікації запитань у криміналістиці та можливості їх формулювання, постановки і використання у слідчій (судовій) діяльності. 

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. В процесі дослідження було використано систему методів наукового пізнання: формально-логічний метод (при вивченні сутності та істотних ознак запитання); функціональний метод (для визначення динаміки процесу постановки запитань та їх ситуаційної обумовленості); системно-структурний метод (для розгляду окремих підстав поділу запитань та розробки їх наукової класифікації); історичний метод (за допомогою якого проаналізовано наукові дискусії щодо сутності та структури запитань); статистичний метод (під час аналізу та вивчення протоколів допиту свідків та обвинувачених; проведення анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та Служби безпеки України).

Теоретичною основою дослідження є наукові положення філософії, логіки, психології, лінгвістики, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики.

Нормативну базу дисертації склали: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати вивчення та аналізу протоколів допиту свідків та обвинувачених за спеціально розробленою анкетою  щодо різних категорій кримінальних справ (100 протоколів); результати анкетування та інтерв’ювання слідчих  органів прокуратури та Служби безпеки України (опитано 200 слідчих).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому здійснено комплексну розробку підстав класифікації запитань у криміналістиці та створено теоретичні засади їх практичної реалізації.

Наукова новизна дослідження відбивається у таких основних положеннях:

1) проведено ретельний аналіз ознак запитання та запропоновано його авторське визначення; встановлено місце запитання в структурі криміналістичної тактики;

2) вперше визначено інформаційну структуру запитання, яка складається з двох складових: вербальної, що відображає змістовну частину запитання, та невербальної, що має діагностичне та орієнтуюче значення;

3) вперше проаналізовано психологічну спрямованість запитання та його місце у механізмі психологічного впливу;

4) досліджено види, типи та форми запитань у процесі спілкування в слідчій діяльності; здійснено вивчення заборонених запитань (навідних, уловлюючих та ін.);

5) визначено  підстави  класифікації запитань у теорії криміналістики; вперше розроблено багаторівневу класифікацію запитань за їх видами, формами та типами. Зокрема, види запитань класифіковані за такими підставами: а) залежно від допустимості їх використання; б) залежно від їх  спрямованості; в) залежно від їх цільового призначення;  г) залежно від рівня поінформованості сторін; ґ) залежно від наявності психологічного впливу;

6) розглянуто ситуаційну обумовленість постановки запитань під час проведення слідчих дій;  

7) вперше визначено функції запитань у системі слідчих дій та запропоновано правила і прийоми формулювання запитань;

8) вперше здійснено спробу розробки узагальненої інформаційної моделі постановки запитань, яка може бути використана у процесі створення комп’ютерних систем з підтримки і прийняття рішень.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:

–   у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теорії криміналістки, а також тактики проведення окремих слідчих (судових) дій;

– у правозастосовчій діяльності – як рекомендації щодо  вдосконалення слідчої та судової діяльності й отримання доказової інформації  в процесі спілкування учасників кримінального процесу; 

– у  навчальному  процесі – при викладанні курсів  “Криміналістика” та “Психологія (загальна та юридична)”, підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.

Основні положення  дисертаційного дослідження висвітлювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях. Зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 25–26 вересня 2003 р.); науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи” (м. Харків, 22–23 квітня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2006” (м. Дніпропетровськ, 18–29 вересня 2006 р.); міжнародній науково–практичній конференції «Использование современных информационных технологий в правоохранительной деятельности и региональные проблемы информационной безопасности» (м. Калінінград, 24–25 жовтня 2006 р.).

 Пропозиції автора знайшли застосування у слідчих органах прокуратури та ГУМВС України у Харківській області, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого під час викладання курсів криміналістики та психології (загальної та юридичної).

Публікації. Основні положення  та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у 7 наукових публікаціях, з яких 4 статті, надруковані у фахових виданнях, та 3 тез наукових повідомлень на конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел ( 205 найменувань) та  додатків. Повний обсяг дисертації - 185  сторінок, список використаних джерел  та додатки викладені на 33 сторінках.