ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення і розвиток процесів інтеграції у світовій економіці, створення відкритого економічного простору з забезпеченням вільного руху товарів та послуг, намагання України зміцнити своє положення як транзитної держави обумовлює необхідність приведення у відповідність до нових соціально-економічних умов діяльності суб’єктів господарювання у сфері перевезень вантажів та зближення відповідного вітчизняного законодавства з законодавством Європейського Союзу.

За даними Міністерства транспорту та зв’язку України понад 76 % усіх вантажних перевезень у нашій державі здійснюється саме залізничним транспортом, що підтверджує стратегічне значення цього виду транспорту для розвитку національної економіки. Ефективність здійснення та організації перевезення вантажів залізничним транспортом у значній мірі залежить від його адекватного правового регулювання.

У законодавстві питання здійснення та організації перевезень вантажів залізничним транспортом врегульовані неузгоджено та переважно на підзаконному рівні. Правову основу цієї діяльності надано Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, перш за все, Статутом залізниць України. Проте, сьогодні цей акт не відповідає сучасним потребам учасників залізничних перевезень вантажів, оскільки запропоновані підходи до взаємодії цих учасників, визначення їх правового статусу є досить застарілими. Певною мірою вирішенню окремих проблем, пов’язаних з перевезенням вантажів, сприяло прийняття Господарського кодексу України (далі –  ГК України), у якому здійснено правове регулювання перевезень вантажів в цілому як виду господарської діяльності. Проте залишається чимало питань стосовно залізничних перевезень вантажів, що потребують подальшого доопрацювання на рівні законодавства.

Питання правового регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом досліджувалися деякими вітчизняними вченими, зокрема
І.В. Булгаковою, В.Й. Развадовським, Р.Я. Тюріним, М.Л. Шелухіним та іншими, а також російськими вченими, а саме: В.К. Андрєєвим, В.В. Вітрянським,
В.А. Єгіазаровим, Г.П. Савічевим, М.А. Тарасовим тощо. Вагомим внеском у розробку зазначених питань у науці господарського права є дисертація
І.В. Булгакової на тему «Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні», у якій досліджувалися переважно договірні відносини при перевезенні вантажів залізничним транспортом. Між тим, ще низка важливих питань потребує подальшої наукової розробки. Зокрема, питання правового статусу суб'єктів залізничного транспорту, що не належать до транспорту загального користування, але беруть безпосередню участь у здійсненні перевезення вантажів; основні напрямки державного регулювання цієї діяльності; зближення національного законодавства про залізничні перевезення вантажів із законодавством Європейського Союзу тощо.

З огляду на викладене, дослідження правового регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом є актуальним та доцільним.    

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Донецького національного університету МОН України за темою «Зближення і гармонізація законодавства України з міжнародним і європейським правом» (держреєстрація  № Г-1/7 0101U005730), у якій авторка брала участь як співвиконавець і в межах якої досліджено правове  регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом, визначено шляхи подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо правового регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом і підготовка пропозицій для удосконалення законодавства з цих питань.

Поставлена мета обумовила вирішення наступних основних завдань дослідження:

виявлення особливостей перевезення вантажів залізничним транспортом як виду господарської діяльності, уточнення визначення поняття перевезення вантажів;

уточнення правового статусу суб'єктів перевезення вантажів залізничним транспортом та їх класифікація;

аналіз умов здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом;

дослідження засобів, системи органів державного регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом, підготовка пропозицій щодо їх вдосконалення;

уточнення визначення понять «тарифи на перевезення вантажів», «збори» при здійсненні перевезення вантажів залізничним транспортом;

дослідження договірних відносин і відповідальності при здійсненні перевезення вантажів залізничним транспортом;

аналіз вимог законодавства Європейського Союзу та узагальнення законодавчого досвіду інших країн з організації та здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом, підготовка відповідних змін і доповнень до законодавства України.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають при організації і здійсненні перевезення вантажів залізничним транспортом.

Предметом дослідження є правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом.

Методи дослідження. Дослідження проведено з використанням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: методи абстрагування, історико-правовий, аналізу і синтезу, формально-логічний, моделювання, системний, порівняльно-правовий, статистичний тощо.

Історико-правовий метод використано у роботі для дослідження розвитку та становлення законодавства про перевезення вантажів залізничним транспортом. Для уточнення основних визначень щодо перевезення вантажів залізничним транспортом використовувався метод абстрагування. За допомогою системного методу уточнено правовий статус суб’єктів перевезення вантажів залізничним транспортом. Процес перевезення вантажів залізничним транспортом та його складові досліджено з використанням методів аналізу і синтезу. За допомогою формально-логічного методу проаналізовано законодавство України про залізничні перевезення вантажів з метою виявлення недоліків і розробки пропозицій щодо їх усунення. Метод моделювання застосовувався під час розробки пропозицій щодо удосконалення існуючої моделі системи органів регулювання перевезень вантажів залізничним транспортом. Шляхом застосування порівняльно-правового методу проведено аналіз окремих положень нормативно-правових актів України та деяких інших країн щодо перевезення вантажів залізничним транспортом, практики його застосування. Під час такого аналізу використано законодавство Європейського Союзу, а також Російської Федерації, США, Польщі. Узагальнення практики організації та здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом здійснювалося з використанням статистичного методу.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження, крім зазначених авторів, склали наукові праці відомих юристів-науковців із питань загальної теорії зобов’язального права, господарського та інших галузей права, зокрема: О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, А.А. Годовікова, Р.Ф. Гринюка, Г.Л. Знаменського, Ж.О. Іонової, Н.С. Ковальовської, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, Д.А. Мєдвєдєва, Л.І. Рапопорта, Н.О. Саніахметової, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, К.К. Яічкова та ін. У дисертаційній роботі також використані дослідження вітчизняних та російських вчених-економістів щодо окремих питань державного регулювання, а саме: А.П. Єгорушкова, М. Макаренка, С.А. Малахова, Ю.Н. Мільшина, О.В. Семьонової, В.А. Слєпова, А.Н. Толстікова та ін.

Емпіричну основу дослідження складають матеріали практики застосування законодавства про перевезення вантажів залізничним транспортом Державною податковою службою України, практика господарської діяльності суб'єктів залізничного транспорту,  матеріали судової практики, статистичні дані, матеріали перевірок господарської діяльності суб'єктів залізничного транспорту контролюючими органами, відповідні експертні висновки.   

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена проведенням комплексного, системного господарсько-правового дослідження найбільш важливих з теоретичної і практичної точок зору питань правового регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом. На основі аналізу наукових досягнень, відповідного законодавства і практики його застосування в нових соціально-економічних умовах у дисертаційній роботі обґрунтовані нові наукові положення та розроблені пропозиції з удосконалення правового регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом. 

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження знайшла відображення у наступних положеннях.  

Уперше:

обґрунтовано, що до залізничного транспорту незагального користування слід віднести суб’єктів господарювання, які беруть участь у здійсненні перевезення при взаємодії із залізницями шляхом переміщення вантажів належними їм залізничними під’їзними коліями, призначеними для забезпечення потреб фізичних і юридичних осіб або для власних потреб;  

аргументовано доцільність визначення правового статусу суб’єктів залізничного транспорту незагального користування в окремому розділі «Залізничний транспорт незагального користування», яким слід доповнити  Закон України «Про залізничний транспорт», з метою забезпечення збалансованого функціонування залізничного транспорту як єдиної транспортної системи при здійсненні перевезень вантажів;

обґрунтовано доцільність регулювання на нормативному рівні вартості послуг суб'єктів залізничного транспорту незагального користування, а саме пропонується прийняти єдину методику розрахунку вартості цих послуг та затвердити розміри тарифів на послуги вказаних суб'єктів відповідним центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління залізничним транспортом незагального користування;

аргументовано необхідність розмежування функцій державного регулювання і функцій господарюючого суб'єкта, що здійснюються Державною адміністрацією залізничного транспорту.

Удосконалено:

визначення поняття «перевезення вантажів», яке закріплено у ч.1 ст. 306 ГК України, стосовно сфери залізничного транспорту, шляхом уточнення, що ним є господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізничними коліями;

визначення поняття залізничного транспорту, з уточненням, що ним є  виробничо-технологічний комплекс підприємств та організацій залізничного транспорту загального та незагального користування, призначеного для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях і надання інших транспортних послуг споживачам;

визначення понять «тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом», а саме конкретизовано, що ними є система цінових ставок для встановлення вартості послуг з перевезення вантажів, що надаються підприємствами та організаціями залізничного транспорту; «збори», з уточненням, що такими є ставки для нарахування вартості додаткових, пов’язаних з перевезенням вантажів, послуг;

положення щодо встановлення уніфікованої ставки податку на земельні ділянки у межах населених пунктів для всіх суб’єктів залізничного транспорту, що здійснюють перевезення вантажів;

питання вирішення спорів щодо залізничних перевезень вантажів шляхом встановлення у законодавстві однакового строку для пред’явлення претензій – шість місяців з моменту, що визначається відповідно до законодавства України, і для розгляду претензій перевізником – тридцять днів з дня отримання претензії; розширення кола суб’єктів, до яких перевізник може пред'явити позов;

порядок обчислення плати за користування вагонами залізниць з обґрунтуванням, що її слід нараховувати після закінчення технологічного часу, встановленого сторонами договору, на навантажувально-розвантажувальні роботи, а не з моменту пред’явлення транспортних засобів;  

підхід щодо порядку здійснення розрахунків за користування вагонами контрагентами із залізницею шляхом обґрунтування доцільності покладення відповідальності за внесення цієї плати на вантажовласника, а не на власника залізничної під'їзної колії.

Дістали подальший розвиток:

класифікація залізничних перевезень вантажів з урахуванням таких критеріїв, як: суб’єкт перевезення; обсяг послуг, що надаються при перевезенні, об’єкт перевезення; межі території перевезення; види транспорту, що беруть участь у перевезенні;

визначення кола суб’єктів перевезення вантажів залізничним транспортом, з уточненням, що ними є перевізник, вантажовідправник, вантажоодержувач, а також власник під’їзних колій, експедитор; 

перелік послуг з перевезення вантажів, що підлягають ліцензуванню, з уточненням, що серед них мають бути послуги з подання та забирання вагонів, експедирування, а також маневрові роботи.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній роботі, у навчальному процесі та у практичній діяльності суб'єктів залізничного перевезення вантажів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть також бути використані при подальшій розробці та удосконаленні законодавства у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом.

Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження, що мають дискусійний характер, можуть бути основою подальших наукових розробок.

Основні положення щодо порядку отримання ліцензії на здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом, викладені в роботі, впроваджені в господарській діяльності Державного відкритого акціонерного товариства „Вантажно-транспортне управління „Шахтарськвантажтранс” та використовуються при проведенні сертифікації та атестації підприємства, здійсненні перевірок Ліцензійною Радою Міністерства транспорту та зв’язку України (довідка № 1/449 від 27.11.2006 р.). 

За результатами дослідження підготовлено спецкурс „Правове регулювання залізничних перевезень вантажів”, вони можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін „Господарське право”, „Транспортне право” в Донецькому національному університеті МОН України (довідка № 1747/23-37/05 від 02.03.2007 р.).

Особистий внесок здобувачки. У дисертаційній роботі викладені наукові результати, що одержані авторкою самостійно в ході науково-дослідних робіт на основі аналізу законодавства України про перевезення вантажів залізничним транспортом і практики його застосування.

Апробація результатів дисертації.  Основні положення і висновки дисертації, що одержані в ході дослідження, докладалися та обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004); Республіканській науково-практичній конференції «Проблеми кодифікації цивільного та господарського права» (Київ, 2005); підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2003–2004 рр. (Донецьк, 2005); науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (Київ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного і господарського права» (Київ, 2006); щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий» (Донецьк – Святогорськ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (Донецьк, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,07 д.а., з яких 3 наукові праці опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. Всі надруковані праці належать здобувачці особисто. 

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки комп’ютерного тексту, містить список використаних джерел із 228 найменувань та додатки.