ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ НА РИНКАХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний період розвитку України характеризується намаганням інтегруватися у світові ринки товарів та послуг. Одним з провідних напрямків у цьому процесі є залучення країни до глобальної фінансової системи. Фінансові ринки - своєрідна „кровоносна система”, індикатор стабільності економіки держави, вони визначають ступінь розвитку самого суспільства. Від безкризового поступального розвитку фінансових ринків залежить добробут кожного окремого громадянина України.   

Незважаючи на досить тривалий час функціонування фінансових відносин, вітчизняна правова наука сьогодні стоїть перед необхідністю створення нової системи правового регулювання ринків фінансових послуг. Таке становище детерміновано наступними об’єктивними причинами, як-от: (а) фактична відсутність ринків фінансових послуг у радянській період розвитку України; (б) декларативна „безризиковість” планової економіки; (в) несформованість ринків фінансових послуг у сучасній Україні; (г) динамічність розвитку цих ринків, що включає в себе розвиток традиційних інститутів і появу нових секторів ринків фінансових послуг.

Особливістю даної дисертаційної роботи є те, що поглибленому вивченню підлягає коло питань, пов’язаних з історичним розвитком страхування ризиків на ринках фінансових послуг, сутність страхування таких ризиків, безпосередній зміст категорії „ризик”, система ризиків, існуюча система та шляхи вдосконалення правового регулювання їх страхування на ринках фінансових послуг, а також окремі види страхування фінансових ризиків.     

Підкреслимо, що ні за часів колишнього СРСР,  ні в даний час не існує дослідження на монографічному рівні, присвяченого питанням правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. В Україні масштабних розробок проблем страхування фінансових ризиків теж не провадилося, хоча окремих статей стосовно видів страхування останніх досить багато.

Усе вищезазначене викликало інтерес автора до цієї проблематики і спонукало до її комплексного дослідження. Аналіз інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг ґрунтувався не лише на літературі з господарського права, а й на філософських та економічних джерелах. До сфери розгляду, потрапляли також матеріали з цивільного права, судової практики, інтернет-ресурси. Усе це дозволило більш ґрунтовно вивчити й проаналізувати найважливіші суттєві ознаки об’єкта дослідження.

            Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано в рамках комплексної цільової програми „Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869) і згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій щодо можливих шляхів вдосконалення правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг з метою мінімізації збитків учасників цих ринків, зменшення регуляторного навантаження на страхові компанії, оптимізація інтересів страховиків та страхувальників, створення нових юридичних конструкцій, адекватних існуючим економічним відносинам вищезгаданих суб’єктів.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені наступні основні завдання:

       -    з’ясувати дійсний стан правового регулювання окремих видів страхування ризиків на ринках фінансових послуг;

       -    здійснити всебічний аналіз інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг;

       -    проаналізувати особливості виникнення й розвитку   інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг в історичному аспекті розвитку економічних і правових відносин у різних країнах і при певних історичних формаціях;

       -    виявити ознаки страхового ризику та страхового інтересу в онтологічному й гносеологічному контексті і запропонувати авторське визначення цих категорій, яке відповідала б такому підходу, а також алгоритм їх встановлення;

       -    з’ясувати співвідношення конструкцій „фінансовий ризик” і „ризики, що виникають на ринках фінансових послуг”;

       -    розробити класифікацію ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг щодо їх відповідності й загрози публічним і приватним інтересам;

       -    зробити аналіз фактичного підходу до правового регулювання страхування на ринках фінансових послуг, порівняти існуючі й перспективні моделі такого регулювання;

       -    запропонувати власний підхід до правового регулювання зазначених правовідносин з метою вдосконалення й балансу інтересів учасників ринків фінансових послуг;

       -    визначити місце міжгалузевої теорії причинного зв’язку стосовно страхових правовідносин на ринках фінансових послуг;

       -    проаналізувати окремо деякі види ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг;

       -    щодо кожного із зазначених видів ризиків на ринках фінансових послуг опрацювати рекомендації щодо шляхів удосконалення правового регулювання й вирішення теоретичних і практичних питань при їх страхуванні.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані зі страхуванням ризиків на ринках фінансових послуг, у рамках яких виникають публічні і приватні інтереси й методи їх реалізації.

Предметом дослідження обрано: 1) правові норми, що регулюють страхові відносини на ринках фінансових послуг; 2) джерела страхового права України, перспективне законодавство, судова практика, пов’язана зі страхуванням фінансових ризиків; 3) інтереси учасників ринків фінансових послуг, що потребують належного правового регулювання й впливають на законодавчу політику держави.

Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань цього наукового дослідження у процесі роботи над дисертацією автор скористався загальнонауковими і спеціальними методами пізнання явищ і процесів. Методологічною основою дисертаційного дослідження послужив діалектичний метод. Застосування історико-правового методу дозволило виявити головні етапи виникнення й розвитку інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Використання методу наукових прогнозів виявилося необхідним для з’ясування основних тенденцій і перспектив розвитку цього виду страхування. Порівняльно-правовий метод допоміг зіставити підходи, якими оперують різні країни у сфері правового регулювання страхових правовідносин. Метод комплексного аналізу допоміг виявити стійкі структурні зв’язки між різними категоріями страхування. Також дисертантом використовувалися системний, формально-юридичний і логіко-семантичний методи для тлумачення існуючих правових норм вітчизняного й зарубіжного законодавства і побудови нових юридичних конструкцій з метою запровадження їх у законодавство України.

Теоретичним підґрунтям дослідження послужили праці вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема,  А.А. Агаркова, С.С.  Алексєєва,  Є.М. Білоусова, М.І. Брагинського, С.М. Братуся, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, В.В. Воблого, М.В. Гордона, А.К. Граве, В.П. Грибанова, В.Р. Ідельсона, О.С. Йоффе, Н.Я. Легздинга, Л.А. Лунца, Я.М. Магазинера, В.К. Мамутова, С.В. Михайлова, В.А. Ойгензіхта, С.А. Рибнікова, Н.О. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, Ю.Б. Фогельсона, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, М.Я. Шимінової, В.С. Щербини, В. Янішена, Р. Дж. Хобарта, Б. Едвардса, а також інших науковців, що торкалися проблематики правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Особливе місце в розробці загальної теорії правової регламентації страхування посідають наукові роботи В.К. Райхера, В.І. Серебровського та А. Манеса.

Обмеженість наукових праць щодо порушеної проблематики й бажання дослідити сутність явища покликали дисертанта звернутися до джерел економічного характеру, серед яких слід виділити праці В.В. Вітлінського, М.С. Клапківа,   В.В. Шахова.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дана дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним монографічним дослідженням правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг як одного з інститутів страхування.

У результаті проведеного дослідження  дисертантом отримані й виносяться на захист наступні сформульовані чи додатково аргументовані наукові положення:

уперше:

- визначено основні етапи виникнення й розвитку інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг у рамках різних економічних формацій, виділено основні тенденції розвитку такого страхування;

- сформульовано поняття страхового ризику як об’єктивно-суб’єктивної категорії страхового права, яка має характер імовірності й випадковості, що пов’язано причинно-наслідковим зв’язком зі страховим випадком і є безпосереднім об’єктом страхування. Виокремлено й проаналізовано елементний склад страхового ризику як об’єкта страхування;

- наведено авторське визначення поняття страхового інтересу як юридичного факту об’єктивно-суб’єктивного характеру, сутністю якого є з’ясування змісту правового зв’язку між страхувальником і безпосереднім об’єктом страхування, яким виступає страховий ризик. Обґрунтовано елементний склад страхового інтересу;

- проведено порівняльний аналіз категорій „страховий ризик” і „страховий інтерес”, на підставі чого пропонується розглядати страховий ризик як об’єкт страхових правовідносин;

- обґрунтовується висновок про необхідність заміни у ст. 4 ЗУ „Про страхування” об’єкта страхування з майнових інтересів, що не суперечать законодавству України, на майнові ризики, що не суперечать законодавству України;

- пропонується внести в чинний ЗУ „Про страхування” вимоги до керівників фінансових установ, що здійснюють страхову діяльність;

- на теоретичному рівні обґрунтовано та запропоновано необхідність переходу при правовому регулюванні страхової діяльності від дотримання чинних вимог до системи попереджувального регулювання, заснованому на ризиках;

- розроблено розгалужену класифікацію страхових ризиків на ринках фінансових послуг. Виділено критерій можливості проведення страхування ризиків на ринках фінансових послуг на ті, що не страхуються, і ризики, що страхуються (страхуються завжди; мають страховий характер, але не страхуються; комплексні ризики) на підставі повноти страхового об’єкта; класифікація на підставі організаційної форми власності страховика; комплексна класифікація на підставі суб’єктного складу страхувальника і притаманних їхній діяльності ризиків; класифікацію за межами дії страхування фінансових ризиків; класифікацію за часовим виміром виникнення ризиків, що підлягають страхуванню; класифікацію за розмірами можливої фінансової шкоди; класифікація за видами економічної діяльності, що формують власні ринки; комплексна класифікація для визначення загального (сукупного) ризику фінансової установи; 

- надано положення про систему визначення й мінімізації ризиків учасників ринку фінансових послуг (у тому числі й страхових установ). Розроблено систему оцінки ризиків цих учасників, що може бути використана як у внутрішній поточній діяльності фінансової установи, так і для визначення оптимального страхового забезпечення при страхуванні фінансових втрат. Запропоновано „Методичні вказівки з визначення ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг”.

Удосконалено:

- механізми правового регулювання страхування фінансових ризиків експортерів і запропоновано шляхи вирішення колізій, що виникають при страхуванні фінансових ризиків в цій царині;

- правове регулювання страхування валютних ризиків як окремого виду страхування на ринках фінансових послуг та сформульовано пропозиції щодо покращення вітчизняного законодавства щодо такого виду страхування;

- положення стосовно необхідності й доцільності більш широкого застосування механізму прямого страхування фінансових ризиків сільгоспвиробників та аргументується пропозиція щодо державної підтримки такого виду страхування;

- механізми страхування фінансових ризиків інвесторів, зокрема, при здійсненні іпотечного інвестування, лізингових правовідносин і споживчого інвестування;

- систему страхування фінансових ризиків банківських установ. В рамках дослідження проведено аналіз фінансових ризиків банківської установи і шляхи подолання таких ризиків.

Дістали подальший розвиток:

- адаптування чинної системи правового регулювання страхової справи (зокрема на ринках фінансових послуг) на відповідність світовим стандартам. Виявлено наступні напрямки вдосконалення такого регулювання: запровадження системи попереджувальному (пруденційному) регулюванні заснованому на врахуванні ризиків та впровадженні заходів для їх нейтралізації; забезпечення попереджувального регулювання при здійсненні поточної діяльності; запровадження прозорих стандартів корпоративного управління страховою компанією; забезпечення ринку страхових послуг висококваліфікованими кадрами; інформаційний аспект.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційного дослідження в галузі правового регулювання інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Шляхи розв’язання правових колізій, запропоновані в роботі, можуть бути застосовані в практичній діяльності учасників ринків фінансових послуг. Деякі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.

Положення дисертації використано в учбовому процесі при викладанні таких курсів, як „Господарське право”, „Страхове право”, „Банківське право”, „Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин”.

Апробація результатів роботи. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати дослідження оприлюднювались дисертантом на наукових і науково-практичних конференціях, як-то: „Проблема юридичної особи в цивільному праві” (м. Харків, 2004); „Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2004), „Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” (м. Харків, 2005), „Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку” (м. Харків, 2005).

Публікації. Положення й висновки дисертаційного дослідження були викладені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і збірниках наукових праць, та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають дев’ять підрозділів,  висновку, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 209 сторінок, з них основного тексту - 175 сторінки, загальна кількість використаних джерел - 238 найменувань.