УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Широкомасштабні зміни в політичному житті країни, зростаюча трудова міграція дорослого населення за кордон, послаблення виховної функції сім'ї, дистанціювання навчальних закладів від проблем виховання дітей загострюють соціальні суперечності в суспільстві і саме неповнолітні опиняються у вкрай важкому для себе становищі через несформованість власної системи стійких моральних переконань, ціннісних орієнтирів, що не дає їм змоги об’єктивно реагувати на події, суперечності суспільного життя, може стати чинником вчинення правопорушень.

Злочинність неповнолітніх як своєрідний барометр загальної злочинності та рівня моральності суспільства, незважаючи на зниження її загального рівня впродовж останніх років, залишається гострою проблемою, яка не може не турбувати суспільство та державу. Складні проблеми виховання учнівської і студентської молоді педагоги, здебільшого, або не розв’язують взагалі, або ж використовують застарілі нерезультативні засоби та методи, не враховуючи плинність і динамічність часу, а це не дає відчутних позитивних результатів у справі запобігання злочинності неповнолітніх. Декларується необхідність забезпечення ранньої профілактики злочинності неповнолітніх, але реалізація цих декларацій на практиці здійснюється недостатньо через існуючі в діяльності навчальних закладів системні недоліки, що можуть мати об’єктивний та суб’єктивний характер і бути вагомою детермінантою протиправної поведінки неповнолітніх.

Педагоги володіють величезним виховним і превентивним потенціалом та можуть надати неповнолітнім, які перебувають у несприятливих умовах життя і виховання, допомогу до того, як дія цих умов суттєво вплине на їхню поведінку, адже правопорушення неповнолітніх не є несподіваними, випадковими. Це закономірний наслідок тривалого процесу соціальної деформації молодої особистості. Така поступовість і гнучкість процесу формування антисуспільної поведінки дає реальну основу для успішного здійснення педагогами запобіжних заходів, які зможуть стати ефективними тільки у разі усунення на мікро- і макрорівнях існуючих недоліків у діяльності навчальних закладів та створення ефективних важелів для попередження їх виникнення у майбутньому і на цій основі здійснення ефективної діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх.

Потреба оптимізації діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх констатувалася в дослідженнях провідних вітчизняних кримінологів: Ю.В.Александрова, О.М.Бандурки, І.П.Васильківської, В.В.Голіни, О.М.Джужі, А.П.Закалюка, О.М.Костенка, В.М.Кудрявцева, П.П.Михайленка, А.Й.Міллера, А.А.Музики, І.К.Туркевич, В.П.Філонова та педагогів: І.А.Зязюна, І.В.Козубовської, О.В.Оржеховської, В.І.Терещенка, Г.В.Товканець, М.М.Фіцули.

Серед зарубіжних, у тому числі російських фахівців дослідженням недоліків суспільного виховання неповнолітніх як детермінанти їх протиправної поведінки тією чи іншою мірою займалися І.П.Башкатов, В.В.Бойко, Г.В.Вершініна, А.І.Долгова, К.Є.Ігошев, А.Н.Ільяшенко, С.І.Кирилов, І.А.Кобзарь, Г.М.Міньковський, І.Б.Михайловська, В.Рональд, Т.М.Чапурко, Д.Фарінгтон, В.Фокс та ін.

Дослідження ролі та місця належного суспільного виховання для успішного формування особистості і виявлення недоліків та потенціалу навчальних закладів по запобіганню злочинності неповнолітніх є важливим як для вітчизняної кримінологічної науки, так і для практики виховної роботи з неповнолітніми. Ця проблема є складною і багатогранною, оскільки комплексний характер дослідження зумовлює потребу широкого використання матеріалів та джерел не лише юридичної, але й інших суспільних наук – соціології, педагогіки, психології тощо.

Важливість даної проблеми, відсутність комплексних наукових розробок щодо дослідження недоліків у діяльності навчальних закладів як детермінанти злочинності неповнолітніх та вироблення кримінологічною наукою цілісного механізму (концептуальної моделі) покращення діяльності навчальних закладів по запобіганню злочинності неповнолітніх обумовлюють актуальність теми дисертації і її вибір дисертантом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення недоліків у діяльності навчальних закладів, формулювання і обґрунтування пропозицій щодо цілеспрямованого удосконалення діяльності навчальних закладів по запобіганню злочинності неповнолітніх в Україні спрямоване на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767 „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр.”, Указів Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001 „Про Національну програму правової освіти населення” та від 18.02.2002 р. № 143 „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, а також наказу Міністерства освіти і науки України від 25.12.2006 р. № 844 „Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми”.

Дисертація виконана як планове дослідження у рамках науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за напрямом “Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика; протокол № 5 засідання вченої ради університету від 27.01.2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення системних недоліків у діяльності навчальних закладів і розроблення цілісного механізму (концептуальної моделі) удосконалення діяльності навчальних закладів щодо запобігання ними злочинності неповнолітніх в Україні.

Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:

– дослідити рівень, структуру, географію, динаміку та тенденції злочинності неповнолітніх в Україні на сучасному етапі;

– дати кримінологічну характеристику особи неповнолітнього злочинця та розглянути типології неповнолітніх правопорушників; розробити власну класифікацію неповнолітніх злочинців;

–  визначити систему детермінант злочинності неповнолітніх в Україні і встановити місце у цій системі недоліків у діяльності навчальних закладів;

–  на основі аналізу наукової літератури та результатів соціологічних досліджень простежити зв’язок недоліків у діяльності навчальних закладів зі злочинністю неповнолітніх;

–  з’ясувати особливості соціалізації неповнолітніх у процесі навчання в загальноосвітньому, професійно-технічному чи вищому навчальних закладах;

–  здійснити науковий аналіз організаційно-правових засад діяльності навчальних закладів як суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх в Україні, визначити прогалини правового регулювання і недоліки в реалізації положень нормативно-правових актів, які регулюють вказані питання, та сформулювати науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій галузі;

–  запропонувати систему ранньопрофілактичних заходів, які мають бути реалізовані в навчальних закладах з метою запобігання злочинності неповнолітніх;

–  визначити та обґрунтувати основні шляхи оптимізації діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх в Україні.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з діяльністю навчальних закладів як суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх.

Предмет дослідження становлять недоліки у діяльності навчальних закладів у системі детермінант злочинності неповнолітніх, а також шляхи удосконалення діяльності загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів щодо запобігання ними злочинності неповнолітніх в Україні.

Методи дослідження обрані з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, виходячи з мети і завдань роботи. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. З огляду на характер роботи, дисертантом у процесі наукового пошуку використовувалися порівняльно-правовий та формально-догматичний методи аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність навчальних закладів як суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх; методи групування, системно-структурний та системно-функціональний, за допомогою яких досліджено особливості детермінації злочинності неповнолітніх, суб’єктивні та об’єктивні недоліки у діяльності навчальних закладів і визначено основні шляхи їх подолання з метою ефективного запобігання навчальними закладами злочинності неповнолітніх; логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного, котрі дозволили поглибити понятійний апарат: поняття злочинності неповнолітніх, ранньої профілактики злочинності неповнолітніх, системи запобігання злочинності неповнолітніх навчальними закладами тощо; структурно-логічний та компаративний методи, які використовувалися при вивченні практики профілактично-виховної роботи навчальних закладів, визначенні шляхів оптимізації діяльності навчальних закладів по запобіганню злочинності серед неповнолітніх; формально-логічний метод, який дозволив обґрунтувати висновки; соціологічні методи (документальний – вивчення матеріалів кримінальних справ; спостереження за роботою вчителів та викладачів; опитування вихованців і вихователів у формі анкетування та інтерв’ю); психологічні методи (проведення соціометрії з метою визначення становища в класі (групі) осіб з протиправною поведінкою, тестування учнів з метою визначення рівня їх правових знань); статистичний метод – для вивчення офіційної судової та правоохоронної статистики щодо вчинених неповнолітніми злочинів; аксіологічний метод – дозволив обґрунтувати соціальну значимість удосконалення діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх в Україні.

Емпіричну базу дослідження становлять норми чинного законодавства України, які є правовою основою діяльності навчальних закладів по запобіганню злочинності неповнолітніх, офіційна статистика, судово-слідча практика, дані власних досліджень дисертанта:

– результати вивчення 356 кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми за період з 2001 по 2006 рр. (за матеріалами Оболонського районного суду м.Києва та Хустського районного суду Закарпатської області);

– дані вивчення 112 обліково-профілактичних справ підлітків, які перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах дітей (далі – КМСД) Хустського РВ УМВС України в Закарпатській області;

– результати вільного (неформалізованого) інтерв’ю з 67 підлітками-правопорушниками, які перебувають на обліку в КМСД Хустського РВ УМВС України в Закарпатській області; з 36 „важкими” вихованцями СЗШ № 3 м.Хуста та 54 вихованцями СЗШ № 225 м.Києва; з 52 учнями ВПУ № 40 (м.Київ) та 48 учнями ВПУ № 10 (м.Хуст); з 212 студентами I-II курсів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Київського національного лінгвістичного університету, Київського славістичного університету, Закарпатського лісотехнічного коледжу Львівського національного лісотехнічного університету;

– результати анкетування учнів і студентів (усього 389 чоловік), вчителів та викладачів (176 осіб);

– дані тестування педагогів (86 осіб), 110 студентів та 64 учнів з метою визначення рівня їх правових знань;

– дані соціометричного дослідження 64 учнів СЗШ №3 м.Хуста та 78 студентів I курсу Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова;

– вивчення практики профілактично-виховної роботи в м.Києві, м.Харкові, м.Львові та м.Хусті Закарпатської області.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання.

Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним науковим дослідженням шляхів удосконалення діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх, в якому на основі аналізу кримінологічної, соціологічної, педагогічної та психологічної літератури, чинного законодавства, статистичних даних та результатів власних досліджень автора було підтверджено існування в діяльності навчальних закладів низки об’єктивних та суб’єктивних системних недоліків, які перешкоджають ефективному запобіганню злочинності неповнолітніх, а також визначено основні шляхи оптимізації діяльності навчальних закладів з метою запобігання ними злочинності неповнолітніх.

Наукова новизна дослідження конкретизується у таких наукових положеннях та висновках:

Уперше:

– зважаючи на принципи системності та наступності освіти, визначено недоліки у діяльності навчальних закладів як на рівні загальноосвітнього, так і рівні професійно-технічного та вищого навчальних закладів, встановлено їх зв’язок зі злочинністю неповнолітніх;

– на основі аналізу актуальних проблем організації та функціонування системи навчальних закладів через призму завдань запобігання злочинності неповнолітніх застосовано інституційний підхід до визначення концептуальних засад організації системи запобігання злочинності неповнолітніх в Україні навчальними закладами, а саме: окреслено перспективні та проблемні аспекти цієї діяльності, її заходи та методи; на цій основі зроблено висновок, що результативність цього виду діяльності буде досягнута через її професійність, комплексність, своєчасність, гнучкість, індивідуалізацію заходів профілактики;

– сформульовано низку конкретних пропозицій і рекомендацій комплексного характеру, які складають цілісний механізм (концептуальну модель) удосконалення діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх у чотирьох площинах: нормативній (правовій), діяльнісно-практичній, організаційно-кадровій та ціннісно-орієнтаційній;

– обґрунтовано потребу реорганізації психологічної служби в системі освіти у службу комплексного консультування та підтримки через включення до її складу, крім практичного психолога та соціального педагога, лікаря і юриста;

– внесено пропозиції автора щодо вдосконалення правових основ діяльності навчальних закладів в Україні, зокрема, пропонується:

1) внести зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України (далі – ЗУ) „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, замінивши словосполучення „школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації” на інше такого змісту: „навчальні заклади усіх типів та рівнів акредитації”;

2) окремі з обов’язків педагогічних та науково-педагогічних працівників, закріплені у ст. 56 ЗУ „Про освіту”, викласти у такій редакції: „настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до права, Конституції та законів України, принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вчиненню ними правопорушень, вживанню алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам”;

3) доповнити ст. 38 ЗУ „Про загальну середню освіту” повноваженням загальноосвітнього навчального закладу (далі – ЗНЗ) здійснювати профілактичну роботу з учнями та співпрацювати з іншими органами і установами для запобігання правопорушенням неповнолітніх;

4) конкретизувати наведене в абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ „Про професійно-технічну освіту” повноваження професійно-технічного навчального закладу (далі – ПТНЗ) щодо здійснення навчально-виховної діяльності шляхом визначення її конкретних напрямів, зокрема формування правової культури учнів;

5) доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП України) ст. 184-3 „Неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо виховання дітей” такого змісту: „Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо виховання неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до них, тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

6) уточнити зміст ч. 2 ст. 433 Кримінально-процесуального кодексу (далі – КПК) України, виклавши її у такій редакції: „Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього, педагог та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші дії в ході досудового та судового слідства”.

Одержали подальший розвиток:

– система наукових поглядів на зміст та сутність злочинності неповнолітніх як складової загальної злочинності, у тому числі: досліджено кількісні та якісні показники її стану на сучасному етапі, окреслено та спрогнозовано найсуттєвіші тенденції її розвитку, з’ясовано особливості особи неповнолітного злочинця;

– проблеми детермінації злочинності неповнолітніх, які розглянуто у новому аспекті, а саме: не тільки через аналіз актуальних груп чинників злочинності неповнолітніх (політичних, соціально-економічних, правових, організаційно-управлінських та ідеологічних), а і через дослідження ефективності різних видів соціального контролю (офіційного та неофіційного) за поведінкою неповнолітніх;

–    потреба належної правової підготовки педагогів до профілактики правопорушень неповнолітніх через введення у вищих педагогічних навчальних закладах спецкурсів „Правова культура та правова свідомість педагога”, „Профілактика правопорушень неповнолітніх”;

–    думка про необхідність гуманізації навчально-виховного процесу, яка розглядається автором як невід’ємна атрибутивна складова успішного запобігання злочинності неповнолітніх навчальними закладами.

Поглиблено й удосконалено:

– дефініції понять „рання профілактика злочинності неповнолітніх”, „система запобігання злочинності неповнолітніх”, „співпраця між суб’єктами запобігання злочинності неповнолітніх”, що дало змогу підсилити понятійний апарат кримінології;

– систему методів профілактично-виховної роботи педагогів з дітьми та її принципи, які, з одного боку, є своєрідною системою координат, у рамках якої має здійснюватися профілактично-виховна діяльність навчальних закладів, з іншого боку, – це вектор спрямованості та розвитку цієї системи, які разом з відповідними заходами та методами виховної роботи дають змогу говорити про реальну, а не декларативну систему запобігання злочинності неповнолітніх як цілісний комплекс ретельно відібраних та продуманих стратегічних і тактичних засобів та прийомів, які реалізуються спеціалізованими і неспеціалізованими суб’єктами з метою запобігання злочинності неповнолітніх.

Доведено:

–  ключове місце та значення навчального закладу у процесах соціалізації, індивідуалізації та соціальної адаптації неповнолітнього на етапах здобуття ним загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти, що дало змогу розглядати навчальний заклад як фундаментальну соціокультурну базу виховання і належного розвитку особистості, а також як центральний суб’єкт запобігання протиправній поведінці неповнолітніх;

– практичне значення класифікації неповнолітніх злочинців для диференціації підходів щодо запобігання злочинності неповнолітніх;

– необхідність прийняття як окремого ЗУ „Про профілактику злочинів”, який би систематизував нормативні акти у сфері запобігання злочинності, в тому числі злочинності неповнолітніх, надав їм чіткості і структурованості, так і розробки на кожні 2-3 роки Комплексної програми профілактики злочинності, де б були визначені конкретні заходи з профілактики злочинів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій, які містяться у роботі, забезпечено вивченням значного обсягу нормативних актів, що регулюють діяльність навчальних закладів в Україні, літературних джерел з теми дослідження та суміжних питань, аналізом статистичних даних про злочинність неповнолітніх в Україні, вивченням кримінальних справ про злочини неповнолітніх, анкетуванням, інтерв’юванням та тестуванням різних категорій респондентів, досвідом роботи дисертанта викладачем упродовж 2004–2007 рр.

Практичне значення одержаних результатів зумовлено актуальністю і новизною висвітлених у дисертації проблем та пропозицій щодо їх вирішення. Сформульовані висновки і пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – окремі положення мають постановочно-проблемний і дискусійний характер та можуть бути основою для подальших наукових пошуків; у правотворчості – для вдосконалення чинного вітчизняного законодавства, що регулює діяльність навчальних закладів та питання запобігання злочинності неповнолітніх; у правозастосовчій практиці – у плані практичного використання в діяльності навчальних закладів з метою реформування існуючої системи профілактично-виховної роботи, визначення перспектив і напрямів запобігання злочинності неповнолітніх; у навчальному процесі – під час вивчення навчальних курсів „Кримінологія”, „Юридична психологія”, „Юридична педагогіка”, „Правове регулювання освіти в Україні” та підготовки відповідних підручників і навчальних посібників.

Особистий внесок автора полягає у формулюванні та уточненні змісту окремих понять (злочинність неповнолітніх, система запобігання злочинності неповнолітніх, рання профілактика злочинності неповнолітніх, співпраця спеціалізованих та неспеціалізованих суб’єктів по запобіганню злочинності неповнолітніх, об’єктивні недоліки в діяльності навчальних закладів як детермінанта злочинності неповнолітніх, суб’єктивні недоліки в діяльності навчальних закладів як чинник злочинності неповнолітніх, готовність педагога до виконання профілактично-виховних завдань тощо), які мають науково-практичне значення; розробленні класифікації неповнолітніх злочинців та класифікації недоліків у діяльності навчальних закладів; визначенні прогалин чинної нормативно-правової бази, яка регулює питання діяльності навчальних закладів та запобігання злочинності, що знайшло віддзеркалення у конкретних положеннях, пропозиціях та висновках автора, які виконані самостійно.

Апробація результатів. Матеріали дисертації були апробовані на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м.Острог, 28-29 квітня 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (м.Київ, 18 травня 2005 р.), III студентській науковій конференції „Україна, слов’янський світ, Європа: історія та сучасність” (м.Київ, 20 травня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Вплив регіональних чинників на структуру і динаміку злочинності” (м.Сімферополь, 28-29 вересня 2005 р.), Міжнародній курсантсько-студентській науковій конференції „Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання)” (м.Львів, 11 листопада 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення” (м.Харків, 30 листопада 2005 р.), XII регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 9-10 лютого 2006 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м.Луцьк, 17-18 березня 2006 р.), IX Всеукраїнській науково-практичній конференції

„Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м.Тернопіль, 13 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції „Треті юридичні читання” (м.Київ, 25-26 квітня 2007 р.).

Результати проведеного наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного та кримінального права Інституту політології, соціології, права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова і на щорічних звітних наукових конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова 2005-2006 рр.

Окремі положення дисертаційного дослідження використовувалися при проведенні практичних занять з навчальних курсів „Кримінологія”, „Юридична психологія”, „Юридична педагогіка” та „Правове регулювання освіти в Україні” зі студентами спеціальності „Правознавство” Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова від 06.02.2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в шести тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 252 сторінки (обсяг основного тексту – 207 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел на 25 сторінках (містить – 303 найменування) та 16 додатків на 20 сторінках.