ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Cуспільні і державні зміни в Україні, поглиблення політичної та правової реформ, процеси інтеграції нашої країни в європейське і міжнародне співтовариство створили передумови для ствердження ідеалів рівності та свободи, верховенства права, пріоритету прав і свобод людини, які проголошенні як головні цінності в Конституції України.

Проте процес реалізації закріплених в Основному Законі країни положень проходить досить суперечливо. Серед політичних, економічних, культурних та інших чинників однією з причин цього є існуючий рівень злочинності, що зумовлює необхідність вдосконалення правоохоронної системи держави, законодавче й науково-методичне забезпечення правоохоронної діяльності.

Розв’язання цієї проблеми потребує додаткового теоретичного осмислення правоохоронної діяльності, особливо в контексті юридико-фактичного підходу, який дозволяє оцінити ефективність і реальність її здійснення, внести пропозиції щодо забезпечення дії механізмів правоохорони, допоможе визначити та сформулювати зміст нових правових норм, що повинні відображати об’єктивні інтереси учасників правоохоронних відносин, мотиви їх діяльності, а також враховувати наявний досвід застосування чинного законодавства. Це дає поштовх до подальшого розвитку теорії юридичних фактів і особливостей її застосування саме у правоохоронній діяльності.

Актуальність дослідження юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності зумовлена і тим, що, по-перше, в сучасних умовах виникає потреба теоретичного осмислення юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності з урахуванням змін, які відбулися в процесуальних, матеріальних галузях права та судовій практиці; по-друге, відсутні спеціальні теоретичні розробки, присвячені юридичним фактам у правоохоронній діяльності; по-третє, у правозастосовній практиці існують труднощі в інтерпретації підстав та моменту виникнення відповідних відносин, прав та обов’язків громадян; по-четверте, підстави виникнення правоохоронних правовідносин передбачені нормами різних галузей законодавства, що свідчить не тільки про багатоманіття класифікацій юридичних фактів, але й про відповідне багатоманіття інтересів суб’єктів правоохоронних відносин.

Складність і значимість предмета дослідження зумовлює необхідність вивчення й узагальнення праць вітчизняних учених та зарубіжних авторів – юристів, філософів, істориків, соціологів, психологів.

Фундаментальними основами для проведення дослідження стали розробки вітчизняних і зарубіжних правознавців. Так, проблема юридичних фактів знайшла відображення ще в працях таких відомих правників ХІХ – початку ХХ ст. як: М.М. Алексєєв, Ю. Барон, Є.В. Васьковський, П.Г. Виноградов, Д.Д. Гримм, М.М. Коркунов, Л.Й. Петражицький, В.І. Сінайський, Г.Ф. Шершеневич. Ці науковці аналізували з позиції юридичних фактів такі інститути цивільного права, як позовна давність, дійсність та недійсність угод, представництво тощо.

У зарубіжному правознавстві в різний час загальнотеоретичні аспекти юридичних фактів досліджували науковці: К. Адомайт, Л. Жюлліо де ла Морандьєр, Є. Кюне, А. Манігк, Е. Бетті, К. Майорка та інші. У їх роботах приділена увага розгляду загального поняття юридичного факту, їх класифікації, аналізу ролі юридичних фактів у забезпеченні автономії особистості в правових відносинах тощо.

У працях радянських вчених-юристів, зокрема С.С. Алексєєва, А.П. Дудіна, З.Д Іванової, О.С. Іоффе, В.Б. Ісакова, С.Ф. Кечек’яна, О.О. Красавчікова, М.І. Матузова, С.І. Реутова, І.І. Рибакова, В.А. Тарасової, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та інших, висвітлювалися питання, що стосувалися сутності юридичних фактів з урахуванням класового характеру правовідносин і залежність їх від економіки.

Проблемі юридичних фактів у вітчизняній науці присвячено цілу низку спеціальних досліджень і окремі розділи в різних працях як на загальнотеоретичному рівні, так і на рівні галузевих юридичних наук. Це праці В.Д. Бабкіна, Ю.М. Бисаги, Г.В. Кикотя, В.В. Копєйчикова, О.В. Кузьменко, М.І. Козюбри, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.М. Співака, Л.В. Солодовник, Б.І. Сташківа, С.Я. Фурси, Г.М. Чувакової та інші.

Щодо правоохоронної діяльності, то теоретичне осмислення її проблем здійснювалося такими авторами, як: В.Д. Ардашкін, О.М. Бандурка, І.В. Бондаренко, О.Г. Братко, Ю.А. Ведєрніков, С.Д. Гусарєв, А.М. Колодій, А.М. Кучук, М.І. Мельник, О.В. Негодченко, Р.А. Калюжний, І.В. Солов’євич, О.Д. Тихомиров, О.В. Тюріна, О.В. Шмоткін, О.Н. Ярмиш та інші.

Незважаючи на наявність значної кількості наукових досліджень проблем юридичних фактів і правоохоронної діяльності, питанню юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності з боку представників теоретико-правової науки не було приділено належної уваги, зокрема недостатньо висвітленими залишаються такі питання, як: історіографія дослідження юридичних фактів; методологічні та теоретичні основи пізнання юридичних фактів; юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин в правоохоронній діяльності; юридичні факти як предмет та результат правоохоронної діяльності, що мають науково-теоретичне і практичне значення та потребують додаткового опрацювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., а також відповідно до: а) Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на періоди 2002-2005 рр. та на період 2004-2009 рр. (затверджених відповідно наказами МВС України від 30 червня 2002 року № 635 та від 5 липня 2004 року № 755); б) Головних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр. та плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є подальший розвиток теоретичних основ юридичних фактів і виявлення їх особливостей у сфері здійснення правоохоронної діяльності. Реалізація окресленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- здійснити огляд наукових праць щодо історіографії юридичного факту;

- узагальнити і систематизувати методологічні засади дослідження юридичних фактів;

- проаналізувати й охарактеризувати основні ознаки поняття юридичного факту в контексті сучасних загальнотеоретичних підходів;

- розробити та обґрунтувати авторське визначення “юридичного факту”;

- доповнити систему знань щодо класифікаційних критеріїв юридичних фактів;

- на підставі узагальнення наукових поглядів сформулювати авторське визначення “правоохоронна діяльність” та розкрити його зміст;

- дослідити специфіку юридичних фактів у сфері правоохоронної діяльності;

- визначити особливості юридичних фактів як підстав виникнення правоохоронних відносин;

- дослідити теоретичні аспекти доказування юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності.

Об’єктом дослідження є юридичні факти як явище правової дійсності.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження. Світоглядною основою дослідження є ідеї гуманізму, справедливості та законності. Методологічною основою роботи, необхідною для одержання найбільш достовірних наукових результатів, стала система взаємодоповнювальних філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових методів. Методи діалектики дозволили визначити основні властивості явища юридичного факту як такого, що знаходиться у взаємодії з іншими елементами правової системи, розвивається, змінюється відповідно до загальних тенденцій розвитку суспільства та правової сфери його життя. Серед загальнонаукових та конкретно-наукових методів у дослідженні застосовувалися зокрема: аналіз (під час розгляду ознак юридичного факту); синтез (на основі розгляду ознак юридичного факту наводиться його авторське визначення); за допомогою структурного методу розглянуто внутрішню будову юридичного факту як єдності матеріальної та нормативної складових; системний метод уможливив розгляд юридичного факту як елементу правової системи, визначення залежності його властивостей від системних змін у праві й суспільстві; функціональний метод сприяв визначенню основних напрямків впливу юридичних фактів на інші правові явища, зокрема правовідносини.

Крім вищезазначених, на різних етапах дослідження проблем юридичних фактів використовувалися також історичний, порівняльно-правовий, аксіологічний методи. Так, використання історичного методу дало змогу продемонструвати походження і розвиток поняття юридичних фактів. Порівняльно-правовий метод застосовувався для з’ясування загального й особливого у способах юридичної ідентифікації соціальних фактів різними правовими системами світу. Для з’ясування соціального значення, суспільної та правової цінності юридичного факту застосовувався аксіологічний метод.

Також були використані і спеціально-наукові методи дослідження: спеціально-юридичний, тлумачення правових норм та інші, що дало змогу проаналізувати спроби нормативного регулювання окремих аспектів юридичних фактів і визначити способи закріплення юридичного факту.

Наукова новизна одержаних результатів. Представлена робота є першим комплексним дослідженням особливостей юридичних фактів у сфері правоохоронної діяльності.

Наукова новизна дисертації полягає у таких висновках, положеннях і рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у дослідження проблеми:

вперше:

– узагальнено історіографію виникнення і розвитку поняття юридичного факту та виокремлено такі періоди: 1) зародження теорії юридичних фактів як підстав виникнення правовідносин у римському праві (II–III ст.); 2) поява дефініції юридичного факту і розвиток теорії юридичних фактів європейськими вченими-юристами (початок ХІХ ст.); 3) формування теорії юридичних фактів у контексті загального розвитку правової науки Російської імперії (протягом другої половини ХІХ ст. – на початку ХХ ст.); 4) формування своєрідної радянської теорії юридичних фактів протягом існування СРСР (друга половина 20-х років ХХ ст. – друга половина 80-х років ХХ ст.); 5) розвиток теорії юридичних фактів у вітчизняній правовій думці після набуття Україною незалежності (90-ті роки ХХ ст. – наш час);

– з урахуванням фактичного розширення складу суб’єктів правоохоронної діяльності доведено необхідність їх розмежування на суб’єкти правоохоронної діяльності публічного права та суб’єкти правоохоронної діяльності приватного права. За цією самою підставою обґрунтовано, що характерним для правоохоронної діяльності є відповідний розподіл юридичних актів (як одного з видів юридичних фактів) на дві великі групи: акти суб’єктів правоохоронної діяльності публічного права й акти суб’єктів правоохоронної діяльності приватного права;

– здійснено авторську інтерпретацію поняття юридичного факту як фрагменту дійсності, який має значення для суб’єктів права, детермінований соціальними чинниками, зафіксований у тексті нормативно-правового акта як знання про спеціальні умови, за наявності яких здійснюється реалізація норми (норм) права з метою регулювання суспільних відносин;

удосконалено:

– систему критеріїв класифікацій юридичних фактів шляхом доповнення її такими підставами, як: за властивістю зберігати об’єктивну форму вираження; за кримінально-правовим значенням і наслідками; за роллю юридичних фактів у предметі доказування;

– поняття правоохоронної діяльності, під якою пропонується розуміти зумовлений потребами людини особливий вид соціальної діяльності, яка визначена правовими приписами та об’єктивною необхідністю впливу на суспільні відносини для забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку, і яка здійснюється в межах закону лише уповноваженими на те суб’єктами;

набули подальшого розвитку положення про те, що:

– широке коло філософських, соціологічних, лінгвістичних та інших джерел дослідження юридичних фактів свідчить про ускладнення структури методології вивчення юридичних фактів, зокрема необхідно виокремити ситуаційний і структурно-функціональний підходи, якими найчастіше користуються сучасні науковці;

– в умовах глобалізації, євроінтеграції як чинників зовнішнього впливу на правовий розвиток України є нагальна потреба в залучені суб’єктів правоохоронної діяльності приватного права до спільного виконання окремих завдань правоохорони та завдяки цьому вивільнити значну кількість суб’єктів правоохоронної діяльності публічного права для виконання більш важливих правоохоронних функцій;

– доказування юридичних фактів у правоохоронній діяльності має ряд особливостей, зокрема: а) докази для юридичного факту виступають “провідником”, засобом уведення юридичного факту до правозастосовчого процесу, тому не можна, ані ототожнювати юридичні факти та докази, ані ігнорувати їх взаємозв’язок; б) процес доказування може розглядатись як пізнання істини або як інформаційний процес, де докази (відомості) є змістом, джерела доказів є їх формою, а спосіб подання інформації (за допомогою букв, знаків, цифр) виступає як код.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих у дисертації проблем юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності та пропозицій щодо їх вирішення.

Теоретичні положення, узагальнення та висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані у:

1) науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теорії юридичних фактів і проблем правоохоронної діяльності;

2) правотворчості – для формування та закріплення в правових нормах фрагментів дійсності як матеріальної складової юридичного факту;

3) правозастосовній діяльності – для інтерпретації підстав і моменту виникнення відповідних правовідносин, зокрема моменту виникнення охоронних відносин та їх припинення, а також встановлення юридичних фактів за допомогою доказів;

4) навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з таких дисциплін, як: “Теорія держави і права”, “Судові і правоохоронні органи”, “Кримінальний процес”, “Цивільне право”, “Цивільний процес”, а також у викладанні відповідних навчальних дисциплін (акти впровадження Європейського університету від 08.12.2005 № 1/12-541-Р-3 та Київського національного університету внутрішніх справ від 12.07.2006 № 550);

5) правовиховній роботі – з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правоохоронної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у доповідях та викладені у тезах на: науково-теоретичній конференції “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (м. Київ, 15 квітня 2005 року); науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (м. Київ, 17-18 травня 2005 року); науково-практичній конференції “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 9 листопада 2005 року); науково-теоретичній конференції “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, 14 квітня 2006 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (м. Київ, 25-27 квітня 2006 року); науково-теоретичній конференції “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19-20 травня 2006 року).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації містяться у одинадцятьох публікаціях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях, передбачених переліком ВАК України.

Структура дисертації відповідає її меті та завданням і складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження 192 сторінки (166 сторінок основного тексту), список використаних джерел – 283 найменувань (на 26 сторінках).