ІНСТИТУТ СУДУ ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1

Актуальність теми дослідження. В Україні триває процес проведення ряду демократичних реформ, серед яких значну увагу приділено судово-правовій реформі з метою реального забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Відповідно до положень Концепції судово-правової реформи в Україні, головною метою реформи виступає реальне забезпечення самостійності та незалежності судових органів; реалізація демократичних ідей правосуддя, вироблених світовою наукою і практикою; гарантування права громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом у змагальному процесі. Одним з важливих інструментаріїв у виконанні поставлених завдань є залучення пересічних громадян до розгляду разом з професійними суддями окремих категорій судових справ.

Конституція та Закон України «Про судоустрій» передбачають необхідність залучення громадян до здійснення правосуддя за допомогою таких форм безпосередньої демократії, як інститут народних засідателів та інститут суду присяжних. Сучасна тенденція законодавця щодо демократизації судового процесу викликала необхідність запровадження більш дієвого інституту, яким, на думку правників, виступає саме суд присяжних. В той же час, незважаючи на передбачуваність даного інституту законодавством, спостерігається відсутність єдності у поглядах фахівців стосовно доцільності запровадження суду присяжних в Україні.

Правильне вирішення цього дискусійного питання можливе лише за умови глибокого ознайомлення з історією становлення і розвитку даного судового інституту, де розкриваються його соціально-правова природа та роль у судочинстві. В цьому питанні має відігравати провідну роль наука історії держави і права. Однак на сьогодні в Україні відсутні, на думку вчених і практиків, достатньо обґрунтовані наукові пропозиції щодо можливих шляхів втілення конституційного принципу участі народу у здійсненні правосуддя. Вітчизняна юридична наука містить фрагментарні положення про історію та правову сутність даного судового інституту в контексті судової реформи 1864 р. Питання історії становлення і розвитку власне суду присяжних на українських землях залишається недослідженим, що, в свою чергу, унеможливлює як всебічний аналіз ролі даного інституту в судовій реформі XIX ст., так і врахування попереднього досвіду у нинішній судовій практиці.

Таким чином, дослідження питання історії становлення і подальшого розвитку інституту суду присяжних в Україні набуває сьогодні особливої наукової актуальності та суспільного значення в умовах проведення судово-правової реформи в Україні, оскільки вивчення історичної спадщини у вигляді емпіричних знань, що містяться у законодавчій базі та працях відомих українських й іноземних юристів стосовно судочинства за участю суду присяжних має забезпечити використання накопиченого сторіччями юридичного досвіду для сприяння правильній побудові й ефективному функціонуванню інституту суду присяжних та уникненню тих помилок, що мають місце в історії даного судового інституту.

2

Зв\'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тема № 06 БФ 042-01 «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», номер державної реєстрації 0106U006631.

Мета даного дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного дослідження процесу становлення і розвитку інституту суду присяжних в цілому як судового інституту та зокрема на землях України. На основі отриманих результатів дослідження автор прагне здійснити аналіз всіх позитивних і негативних показників функціонування даного інституту для вирішення питання доцільності запровадження суду присяжних у національну судову систему на сучасному етапі державотворення. Відповідно до мети дослідження у дисертації вирішуються такі завдання:

– розкриття процесу становлення суду присяжних як судового інституту та особливостей його подальшого розвитку;

– надання загальної характеристики процесу побудови російської моделі суду присяжних, запровадженої у судовій системі Російської імперії;

– визначення відмінних рис процесу запровадження та умов діяльності суду присяжних на українських землях і причини такої відмінності від діяльності даного інституту в інших регіонах Російської імперії;

– дослідження подальшого розвитку суду присяжних в Україні на різних етапах становлення української державності у 1917-1920 рр.;

– визначення на основі накопиченого досвіду соціально-правової суті та призначення інституту суду присяжних, виявлення його позитивних характеристик для правосуддя і суспільства в цілому шляхом аналізу всіх доводів pro-et-contra;

– окреслення можливих перспектив діяльності суду присяжних в Україні шляхом аналізу сучасної української політико-правової думки щодо використання суду присяжних у судочинстві;

– проведення наукового аналізу організаційно-правових проблем діяльності суду присяжних на сучасному етапі його розвитку на основі досвіду таких держав, як Англія, США, Франція і РФ з метою визначення необхідних умов для ефективного функціонування суду присяжних в Україні.

Об’єктом дослідження є інститут суду присяжних у правових системах.

Предметом дослідження є історико-правові засади становлення і розвитку інституту суду присяжних в Україні.

3

Методи дослідження. Основою дослідження послужили загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, які допомогли систематизувати і проаналізувати зібраний матеріал, внаслідок чого було отримано результат, необхідний для досягнення поставленої у роботі мети.

Історичний метод використано для дослідження процесу зародження, становлення і розвитку суду присяжних як судового інституту в системі державних судових установ різних країн у тих особливих умовах соціального середовища, яке обумовлює своєрідність тієї чи іншої держави чи правової системи. Використання порівняльного методу дозволило виявити деякі загальні закономірності і спільні риси у розвитку даного судового інституту в Англії, США, Франції у різний період часу, що сприяло вивченню й аналізу світового досвіду для визначення позитивних і негативних характеристик суду присяжних, наданню оцінки найбільш ефективним засобам і методам правового регулювання діяльності даного судового інституту для правильної побудови у національній системі права моделі суду присяжних.

За допомогою системно-структурного методу виділено із всієї взаємопов’язаної структури окремих елементів ті, в яких найбільш яскраво відображаються суттєві ознаки суду присяжних та особливі риси кожної моделі в залежності від того, в якій державі він функціонує. Статистичний метод використано з метою вивчення кількісних і якісних показників діяльності суду присяжних, аналізу закономірностей їх виникнення, зміни чи подальшого розвитку. Діалектичний метод застосовано для дослідження процесу еволюції даного судового інституту та його зв’язку з різними соціальними явищами. Формально-юридичний метод допоміг дослідити і проаналізувати сукупність правових норм, що регламентують діяльність інституту суду присяжних, його зовнішню і внутрішню форми.

Наукова новизна даної дисертації полягає у дослідженні інституту суду присяжних в історико-правовому аспекті саме з такою постановкою проблеми, що висвітлена в роботі, та підходів до її вирішення, підтвердженням чого виступають наступні положення, які мають теоретичне значення, а саме:

1) встановлено, що суд присяжних виник на основі інституту солідарної відповідальності, однак становленню суду присяжних як власне судового інституту з поділом на обвинувальне (велике) і судове (мале) журі сприяло поєднання англосаксонських і французьких правових звичаїв;

2) визначено український прототип інституту суду присяжних, яким виступає копний суд, внаслідок притаманності йому рис англійського судочинства за участю суду присяжних, а саме: обов’язок як місцевої української громади, так й англійського фріборгу полягав у підтриманні правопорядку та знаходженні особи, винної у вчиненні злочину. Для цього глава і два члени громади, до якої належав біглий злочинець, з главою і двома членами кожної з трьох найближчих громад, що в сукупності становило 12 осіб, повинні були засвідчити клятвою, що вони непричетні ані до злочину, ані до втечі злочинця, та вирішити фактичну сторону справи згідно з нормами звичаєвого права. У справах, де не було приватного обвинувача, члени громади повинні були розпочати розслідування в інтересах суверена і представити обвинуваченого перед судом;

4

3) доведено, що процес запровадження інституту суду присяжних під час проведення судової реформи 1864 р. відрізнявся певною своєрідністю на Лівобережній та Правобережній Україні, яка проявилася у різних термінах запровадження та порядку діяльності даного судового інституту, а саме: формування списків присяжних засідателів здійснювалося особливою комісією; адміністрація проводила ретельний відбір кандидатур присяжних засідателів, де мало місце обмеження участі представників непривілейованих станів;

4) спростовано загальноприйняте твердження про скасування інституту суду присяжних на українських землях після розпаду Російської імперії. Доведено наявність в системі судоустрою інституту суду присяжних у період побудови в Україні незалежної держави у 1917-1920 рр. часів Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського, Директорії та ЗОУНР за допомогою малодосліджених і вперше введених у науковий обіг архівних джерел фондів Центрального державного історичного архіву України в місті Києві, Центрального державного архіву вищих органів України і Державного архіву Київської області;

5) систематизовано у хронологічному порядку нормативні акти, які безпосередньо регулювали діяльність суду присяжних, що дає можливість усунути істотні прогалини в джерельній базі, необхідній для вивчення і викладання основних етапів історії становлення даного судового інституту;

6) визначено суттєву роль інституту суду присяжних у процесі гуманізації законодавства, а саме: винесення виправдувальних вердиктів всупереч вимогам закону змусило законодавця змінити застарілі кримінальні норми, де міра покарання не відповідала ступеню суспільної небезпеки, та прийняти норми, що передбачали інститут необхідної оборони та крайньої необхідності, зарахування строку попереднього ув’язнення;

7) обґрунтовано доцільність запровадження інституту суду присяжних російської моделі 1864 р., адаптувавши її до вимог сучасного законодавства (віковий та освітній цензи, право відводу тощо), а не копіювання сучасної французької моделі;

8) визначено політичні, правові та соціально-економічні умови сприяння становленню та ефективному функціонуванню суду присяжних у сфері правосуддя, а саме: політична стабільність в державі; окремий закон, що чітко визначатиме організаційно-правову побудову суду присяжних та процедуру провадження справ за участю присяжних засідателів; створення достатньої матеріально-технічної бази для забезпечення діяльності інституту суду присяжних; поширення серед громадян інформації про правову природу суду присяжних.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливому їх використанні:

5

1) як матеріали для спецкурсів та семінарів у вищих і середніх навчальних закладах при викладанні історії держави і права України, історії держави і права зарубіжних країн;

2) у процесі реалізації завдань судово-правової реформи;

3) при написанні наукових видань з вищезазначеної тематики.

Апробація результатів дослідження проводилася під час обговорення на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дослідження були викладені у доповідях на наступних науково-практичних конференціях та семінарах: Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка у м. Києві «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» 10-11 квітня 2003 р.; Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка у м. Києві «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» 8-9 квітня 2004 р.; Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка у м. Києві «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» 13-14 квітня 2005 р.; VI Всеукраїнська науково-практична конференція Національного університету «Острозька академія» у м. Острог «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» 28-29 квітня 2005 р.; Міжнародна науково-практична конференція молодих науковців Хмельницького університету управління та права у м. Хмельницькому «Четверті осінні юридичні читання» 21-22 жовтня 2005 р.; Четверта міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Шевченківська весна» Київського національного університету імені Тараса Шевченка у м. Києві «Судова система України: стан та перспективи розвитку» 2-3 березня 2006 р.; на засіданні науково-методологічного семінару аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка у м. Києві 20 квітня 2005 р.; під час семінарських занять з курсів «Історія права України», «Історія державності на землях України», «Історія держави і права зарубіжних країн».

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 9 (дев’яти) публікаціях, 7 з яких є статтями у наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи зумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на шість підрозділів, висновку, списку використаних джерел на 19 сторінках (211 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, обсяг основного тексту – 201 сторінка.