КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СТОЛИЦІ УКРАЇНИ-МІСТА КИЄВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.  Столиця незалежної України – місто Київ, відіграє провідну роль в усіх сферах суспільного життя. У порівнянні з іншими містами його правовий статус має чимало особливостей. Але цей статус не є достатньо нормативно визначеним і науково дослідженим. Саме цим і обумовлюється актуальність обраної теми даної дисертаційної роботи. 

            Особливість правового статусу столиці України – міста Києва  обумовлена додатковими повноваженнями відповідних органів, у зв’язку з виконанням містом функцій, покладених на нього законодавством України.

            Прийнятий на виконання Конституції України, Закон України “Про столицю України - місто-герой Київ”, недостатньо повно визначив спеціальний статус міста Києва, фрагментально закріпив особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті, не в повній мірі врегулював порядок здійснення функцій столиці.

           Практика реалізації Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”,  рішення, прийняті Конституційним Судом України, щодо застосування окремих норм цього Закону, свідчать  про необхідність його удосконалення.

  Крім того, в Україні відбувається активний процес модифікації й удосконалення вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування, наближення її до європейських стандартів локальної демократії. Подальше впровадження конституційної реформи в Україні передбачає для міста Києва новий порядок організації виконавчої влади та місцевого самоврядування.

  Саме тому важливе значення має проведення наукових досліджень щодо теоретичного обґрунтування конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, що сприятиме оновленню  нормативно-правової  бази, яка визначає статус столиці. 

  В Україні конституційно-правовий статус столиці України не був предметом спеціального наукового дослідження. В загальних рисах досліджувалися лише особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві. Зважаючи на це, в дисертації зосереджено увагу на: обґрунтуванні поняття та структури конституційно-правового статусу міста Києва; системі столичних функцій міста Києва та їх класифікації; особливостях здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади у місті Києві; дослідженні системи гарантій реалізації функцій та повноважень відповідних органів і посадових осіб місцевого самоврядування й органів та посадових осіб виконавчої влади у місті Києві; відповідній нормативно-правовій базі; аналізі практичних проблем, що виникають під час виконання спеціального Закону про столицю.

 Отже, актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем конституційно-правового статусу столиці України міста – Києва зумовлена, з одного боку, необхідністю наукового обґрунтування  особливого конституційно-правового статусу столиці, а з іншого – потребою удосконалення чинного законодавства України про столицю з урахуванням міжнародних стандартів місцевого самоврядування, зокрема Європейської Хартії місцевого самоврядування та Європейської Хартії міст.

 Сукупність зазначених факторів зумовила вибір даної теми дисертаційного дослідження.

 Частково  питання конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва знайшли відображення у працях вітчизняних науковців: М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, Р.К. Давидова, Б.М. Данилишина, І.В. Дробуш, І.Я. Зайця, В.М. Кампа, А.А. Коваленка, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, І.О. Кресіної, В.С. Куйбіди, Р.М. Молибоги, О.М. Невелєва, М.П. Орзіха, Є.В. Перегуди, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.Ф. Опришка, Ю.С. Шемшученка, В.М. Шкабаро та інших правознавців.

 Аналізові певних аспектів правового регулювання місцевого самоврядування у містах із столичним статусом, присвячені наукові розробки таких російських вчених, як: І.В. Бабічева, М.С. Бондаря, В.І. Васильєва, І.В. Видріна, В.В. Єремяна, А.Р. Єрьоміна, Ю.Д. Казанчева, А.В. Корнєва, А.М. Костюкова, М.О. Краснова, О.О. Кутафіна, В.С. Мокрого, Л.О. Нудненко, М.В. Постового, В.В. Таболіна, В.І. Фадєєва, О.І. Черкасова, К.С. Шугриної та ін.

Останнім часом навколо проблеми конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва точаться гострі дискусії не тільки у колі науковців, а й практиків. Внесено чимало пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення цього статусу. Це також свідчить про доцільність комплексного аналізу конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, обґрунтування  наукових пропозицій у цій сфері, що має особливе значення в умовах конституційної реформи в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України з теми „Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (номер державної реєстрації 0196U012890).

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі теоретичних засад правового статусу столиці України – міста Києва,  практики реалізації чинного законодавства у цій сфері, а також  в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яким регулюється правовий статус столиці України та підвищення ефективності його застосування.

У контексті цієї мети вирішуються наступні завдання:

сформулювати поняття конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва;

визначити місце столиці України – міста Києва у  конституційному механізмі Української держави;

проаналізувати основні елементи конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, що відрізняють його від конституційно-правового статусу інших міст;

проаналізувати систему функцій столиці України – міста Києва і здійснити їхню класифікацію;

визначити основні гарантії реалізації функцій столиці України – міста Києва;

проаналізувати нормативно-правову основу статусу столиці України – міста Києва;

дослідити систему органів місцевого самоврядування у столиці України – місті Києві;

      встановити суперечності та прогалини в чинному законодавстві, про правовий статус столиці України – міста Києва, внести пропозиції щодо  удосконалення цього законодавства і практики його застосування.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації містом Києвом його конституційно-правового статусу як столиці України.

Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання.

Метод філософської діалектики дозволив розглянути столицю України – місто Київ як територіально-просторові межі функціонування територіальної громади міста Києва, яка має право самостійно вирішувати питання місцевого та державного значення.  Використання історичного методу дало змогу з’ясувати еволюцію правового статусу столиці України та виявити причинно-наслідковий зв’язок між його історичним розвитком і сьогоденним статусом. Застосування системно-функціонального методу надало можливість простежити взаємодію української держави і столиці як комплексного явища, визначити поняття столиці – міста Києва, виявити його місце в системі адміністративно-територіального устрою держави, показати відмінності столиці від інших адміністративно-територіальних одиниць, та інше.

Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, розглядається  також з урахуванням формально-юридичного методу і методу порівняльного правознавства. Зокрема, застосування формально-юридичного методу надало можливість з’ясувати зміст нормативного матеріалу, який вивчався й аналізувався у процесі дисертаційного дослідження. Метод порівняльного правознавства був використаний під час проведення аналізу нормативно-правової бази зарубіжних країн щодо їх столиць (Москва, Париж, Рига, Лондон, Будапешт), надав можливість розглянути досвід цих держав у визначенні правового статусу міст, насамперед статусу столиць, дав змогу дійти висновків та внести пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства про місцеве самоврядування та законодавства, що визначає спеціальний статус столиці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні  монографічним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва.

В результаті проведеного дослідження автором сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, а саме:

запропоновано авторське визначення поняття столиці України – міста Києва як міста, яке, відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

розроблена авторська концепція конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, у контексті якої, під конституційно-правовим статусом столиці України – міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення;

обґрунтовано висновок, згідно з яким, конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв’язків між українською державою та світовим співтовариством;

доведено, що функції столиці України – міста Києва, це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні й зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України;

доведено, що столиця України – місто Київ є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин, здійснює як властиві всім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва, як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста у політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя;

обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України – міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України, та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України;

сформульовано висновки і пропозиції щодо необхідності прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України – міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік  функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов’язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій і повноважень;  порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах  міста Києва, форми їхньої взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою;

запропонована авторська класифікація локальних правових актів у місті Києві, в основу якої покладені наступні критерії: залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття  - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов’язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються  - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених чинним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування;

запропонована авторська класифікація рішень Київської міської ради за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб’єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення;

визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм, що визначають особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. Водночас правовий статус Київського міського голови нерозривно пов’язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради – Київської міської державної адміністрації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у процесі подальших досліджень загальнотеоретичних проблем адміністративно-територіального устрою України, процесів становлення та функціонування столиці України – міста Києва. Теоретичні висновки і концептуальні підходи можуть застосовуватися в законотворчій роботі Верховної Ради України, правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.

Основні положення та висновки дисертації можуть використовуватися в навчальному процесі, зокрема при викладанні конституційного права України, адміністративного права України, конституційного права зарубіжних країн, теорії держави і права, відповідних спецкурсів тощо, а також у подальших наукових дослідженнях конституційно-правових проблем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження                          оприлюднені у доповідях на всеукраїнських конференціях, зокрема “Молодь у юридичній науці” (м. Хмельницький, жовтень 2005 р.; тези опубліковано), “Правові та фінансові механізми муніципального управління” (м. Київ, лютий 2007 р.; тези опубліковано).

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти  наукових публікаціях (фахові видання).

Структура дисертаційної роботи визначена метою й завданням дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 29 сторінок (всього – 275 джерел).