ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА СПАДЩИНА С.ОРІХОВСЬКОГО: ФЕНОМЕН ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ПРАВООХОРОНЦЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Європейський контекст цивілізованого розвитку обумовив динамічні перетворення у сучасному українському суспільстві. Однак започатковані трансформаційні процеси в усіх сферах життя вітчизняного соціуму, впровадження світових стандартів у практику державотворення, орієнтація внутрішньої та зовнішньої політики на антропоцентричні цінності вимагають докладного наукового обґрунтування, з’ясування історичних витоків їх формування, прогнозування результатів втілення, а також виокремлення тих проблемних аспектів, які потребують посиленої уваги і науковців, і практиків.

З огляду на те, що система правоохоронних органів України також є суб’єктом активних прогресивних перетворень, перелік проблемних тем, які є особливо актуальними в умовах сьогодення, можна доповнити питанням професіоналізації правоохоронців. Значне омолодження кадрового ресурсу, відсутність оптимальних матеріально-технічних та морально-психологічних умов адаптації молодих спеціалістів у практичних органах, недостатньо розвинутий менеджмент у правоохоронній системі, недосконале нормативно-правове забезпечення правоохоронної діяльності, втрата довіри населення до захисників правопорядку негативно впливають на механізм формування правоохоронців-професіоналів. Через дефіцит висококваліфікованого персоналу руйнується фундамент результативного та ефективного функціонування правоохоронних органів, уповільнюється впровадження прогресивних реформ, ускладнюється механізм захисту прав та свобод людини, виникає загроза національним інтересам та безпеці.

Осторонь окреслених проблем не може залишатися філософія права, яка повинна виконувати функцію методологічного підґрунтя усіх без винятку декларованих перетворень. Малодослідженим є вітчизняний філософсько-правовий спадок, який містить вагомий потенціал праксеологічного змісту, зокрема особливої уваги заслуговує філософія права та держави Станіслава Оріховського-Роксолана, а також погляди ренесансного мислителя, дотичні до проблеми професіоналізації правоохоронців.

Отже, вибір напряму наукового дослідження зумовлений низкою чинників, які актуалізують його значення.

Джерельний фундамент дисертації сформували праці, присвячені філософсько-правовій проблематиці, зокрема С. Алексєєва, Л. Байрачної, О. Грищук, С. Гусарєва, О. Данильяна, Ю. Заніка, В. Ільїна, А. Козловського, М. Козюбри, М. Костицького, О. Литвинова, С. Максимова, Ю. Оборотова, Л. Петрової, С. Рабіновича, С. Сливки, О. Тихомирова, І. Усенка, Р. Циппеліуса, В. Шаповала, Ю. Шемшученка та ін.

Особливості еволюції ренесансно-реформаційних тенденцій на західноєвропейському та вітчизняному ґрунті досліджували В. Бубенщиков, В. Дятлов, М. Кашуба, П. Кралюк, В. Нічик, І. Паславський, Д. Себайн, Т. Торсон, В. Ціватий, Н. Яковенко тощо.

Вагомий внесок у біографічне дослідження постаті С. Оріховського та аналізу його правових концепцій здійснили Д. Вирський, М. Гуренко, С. Злупко, В. Литвинов, І. Магновський, М. Макарець, Є. Мануляк, О. Мироненко, І. Огородник, В. Олейников, М. Самбор, П. Сас, Я. Стратій та ін.

Ґрунтовність дисертаційного дослідження забезпечили праці, присвячені проблемі правоохоронної діяльності, правоохоронних органів та правоохоронних функцій. Серед вчених, які займалися науковими розробками у цій галузі, слід назвати В. Коваленка, С. Лихову, М. Мельника, П. Онопенка, В. Осадчого, Т. Пікулю, С. Решетняка, О. Тюріну, М. Хавронюка, В. Щербатих тощо.

Аналізу окремих аспектів феномена професіоналізму правоохоронця присвячено праці О. Бандурки, Л. Гончаренка, Я. Кондратьєва, Ю. Кравченка, В. Лапшиної, В. Ларіонової, Н. Матюхіної, О. Музичука, С. Пєткова, Л. Терещенка, А. Токарської, І. Шопіної, М. Штангрета, О. Ярмиша та ін.

Проте необхідно відзначити, що монографічні праці чи дисертаційні дослідження, які б комплексно висвітлювали проблеми професіоналізації працівників правоохоронних органів у контексті філософсько-правової спадщини С. Оріховського, на даний час відсутні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до пп. 5.1, 5.2, 5.3. наказу МВС України “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років” від 5 липня 2004 р. № 755. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом “Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні” (державний реєстраційний № 0106U003639).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з’ясування значення творчої спадщини С. Оріховського для розвитку української та західноєвропейської філософсько-правової думки, а також комплексна дескрипція феномена професіоналізму сучасного правоохоронця у контексті правових філософем мислителя.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

-           окреслити панівні тенденції розвитку філософсько-правової думки Західної Європи XV – XVI ст., а також дослідити особливості еволюції ренесансно-реформаційних віянь на теренах українських земель;

-           висвітлити середовище інтеріоризації С. Оріховського, тобто об’єктивні та суб’єктивні чинники, які вплинули на формування правової свідомості мислителя;

-           обґрунтувати прогресивність філософсько-правових ідей С. Оріховського і з’ясувати його вплив на формування світової та української філософії права;

-           розглянути сучасні підходи до розуміння поняття, системи та механізму формування феномена професіоналізму правоохоронців;

-           спроектувати філософію права та держави С. Оріховського-Роксолана на площину сучасного українського державотворення;

-           інтегрувати й проаналізувати філософсько-правові ідеї С. Оріховського, які мають практичну цінність для професіоналізації кадрового потенціалу правоохоронних органів України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правоохоронної діяльності, а також уся філософсько-правова спадщина С. Оріховського-Роксолана.

Предмет дослідження – система феномена професіоналізму працівника правоохоронного органу в контексті філософсько-правових концепцій С. Оріховського.

Методи дослідження. Конгломерат методологічних засад пізнання, аналізу, інтерпретації та проекції поглядів Роксолана утворюють принципи світоглядного плюралізму, гуманізму та орієнтації на загальнолюдські цінності (антропоцентризму), багатоаспектності, об’єктивності, поліперспективності історії, взаємозв’язку теорії та практики. Крім цього, наукову розвідку Оріховіани конструювали системний (структурний та функціональний), компаративний, генетичний, герменевтичний, інтердисциплінарний, логіко-семантичний підходи, а також підхід контекстуалізації та комплекс логічних методів.

За допомогою компаративного підходу було здійснено порівняння еволюції ренесансно-реформаційних тенденцій у країнах Західної Європи та в Україні, зіставлення філософсько-правових поглядів С. Оріховського та результатів останніх досліджень у галузях акмеології, психології, теорії управління, військової педагогіки тощо (підрозділи 2.1, 2.2, 3.3.). Використання методу контекстуалізації дозволило врахувати вплив історико-соціальних та політико-ідеологічних чинників на зміст філософсько-правової спадщини С. Оріховського (підрозділи 2.2, 2.3.). Системний метод наукового дослідження було використано при аналізі феномена професіоналізму правоохоронців, проекції поглядів С. Оріховського на умови сьогодення (підрозділи 3.1, 3.2.). Суттєвим є акцент на інтердисциплінарності дослідження філософсько-правової спадщини С. Оріховського, оскільки застосування цього методологічного підходу продукувало точку перетину понад п’ятнадцяти різних галузей наукового знання і сприяло комплексному аналізу обраної проблеми (підрозділи 2.1, 2.2, 3.3.). Застосування герменевтичного методу дослідження створило можливості алегорично інтерпретувати поради С. Оріховського, адресовані правителеві, як інструкції професіоналізації сучасного правоохоронця (підрозділ 3.3.). Застосування генетичного підходу особливою мірою виразилося при визначенні рівня адаптації у нормах чинної Конституції філософсько-правових ідей мислителя епохи Відродження (підрозділ 3.2.). Логіко-семантичний метод використовувався при уточненні категоріального апарату у сфері професіоналізації правоохоронних органів (підрозділ 3.1.). Логічні методи було використано при формулюванні висновків. Пропонований перелік методологічного інструментарію не є вичерпним. Його докладний аналіз здійснено в дисертації (підрозділ 1.2.).

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дало змогу сформувати висновки про прогресивність філософсько-правових поглядів С. Оріховського, а також доповнити й систематизувати теоретичні положення про механізм професіоналізації правоохоронця нової генерації.

Зокрема вперше:

-                досліджено систему феномена професіоналізму правоохоронця крізь призму акмеологічного аспекту філософії права та держави С. Оріховського;

-                з’ясовано рівень адаптації філософсько-правових поглядів С. Оріховського у чинних положеннях Конституції України і таким чином проектовано інтелектуальний потенціал філософії права вітчизняного мислителя епохи Відродження на процес державотворення сучасної України;

-                упорядковано філософсько-правові ідеї мислителя у структурно-логічні схеми.

Крім того, набули подальшого розвитку:

-                визначення понять “професіоналізація правоохоронця” та “правоохоронець-професіонал”, а також елементів системи професіоналізації працівника правоохоронного органу;

-                висвітлення проблеми національної ідентифікації С. Оріховського та обґрунтування ідеї визнання мислителя українським філософом права;

-                аналіз комплексу чинників, які вплинули на формування індивідуальної правосвідомості С. Оріховського;

-                інтеграція з різних праць С. Оріховського у єдиний комплекс ідей мислителя, які становлять концептуальне ядро теорії природного права.

Практичне значення одержаних результатів виявляється у таких аспектах:

-                у галузі науково-дослідної роботи – результати та висновки дослідження активізують подальші фундаментальні наукові розвідки творчої спадщини українських мислителів епохи Відродження, з’ясування їх впливу на формування європейської філософсько-правової думки, а також вивчення проблемних питань професіоналізації правоохоронців;

-                у галузі правотворчої діяльності – висновки та результати дослідження, передусім, акцентують увагу на необхідності вдосконалення нормативно-правового забезпечення правоохоронної діяльності та можуть бути використані для уточнення правничої терміносистеми у сфері професіоналізації правоохоронців;

-                у галузі правоохоронної діяльності – одержані теоретичні положення доцільно використовувати керівникам підрозділів усіх рівнів правоохоронних структур в управлінській діяльності; кадровому апарату в процесі відбору кандидатів на службу до правоохоронних органів; кожному правоохоронцю для самовдосконалення, метою якого є досягнення найвищого рівня професійної майстерності;

-                у галузі навчально-виховної роботи – результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури з філософії права, історії політичних та правових учень, загальної теорії держави і права, менеджменту в системі правоохоронних органів, юридичної деонтології; у процесі викладання відповідних курсів; у формуванні скерованості змісту вказаних дисциплін на вирішення завдання патріотичного виховання молоді, почуття гордості за вагомі здобутки представників українського народу та їх значний вплив на формування європейського духовно-інтелектуального потенціалу.

Апробація результатів дослідження. Зміст і результати дослідження викладено у доповідях та наукових повідомленнях на міжнародній конференції “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна” (м. Львів, 2001 р.); VІІІ міжнародній конференції істориків права “Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи” (м. Феодосія, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (м. Львів, 2005 р.); XIV міжнародній історико-правовій конференції “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” (м. Севастополь, 2005 р.); міжнародній курсантсько-студентській науковій конференції “Механізми правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (Осінні юридичні читання) (м. Львів, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Кримінальний кодекс України: проблеми застосування та перспективи удосконалення” (м. Львів, 2006 р.); ІХ міжнародній науковій конференції „Проблеми української термінології” (м. Львів, 2006 р.).

Публікації. Основні положення, результати й висновки дисертації викладені автором в одинадцяти наукових статтях, виконаних одноосібно, чотири з яких опубліковані у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, три пункти, висновків, списку літератури (318 найменувань) та 11 додатків. Повний обсяг дисертації – 223 сторінки. Основний зміст дисертаційного дослідження викладено на 180 сторінках, список використаних джерел – на 32 сторінках.