ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після вступу України до СОТ і підготовки української економіки до вступу в ЄС з особливою гостротою постає питання про збільшення конкурентноздатності вітчизняної продукції. Світовий досвід показує, що це досягається на основі використання переваг інноваційної моделі розвитку.

Однак з різних причин країна, як і раніше, перебуває на стадії пошуку оптимального поєднання вільного ринкового й державного управління своїм національним господарством. Нерозв'язаність цих питань визначило тему, цілі і задачі цієї роботи.

Ступінь наукової розробки проблеми. Істотний внесок в теорію державного регулювання ринкової економіки в цілому та державного регулювання інноваційних процесів, зокрема, зробили Дж. Кейнс,                  М. Кондратьєв, Я. Корнаі, Нельсон Річард Р., Б. Санто, Дж. Стігліц,                М. Туган-Барановський, Уінтер Сідней Дж., П. Фрімен, Й. Шумпетер та  інші.

Питанням розробки методології державного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки присвячені роботи відомих українських та зарубіжних учених-економістів таких, як Л. Абалкіна, В. Амітана, В. Бабича,  Є. Воробйова, С. Галузи, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Данілішина,              Б. Малецького, Д. Прейгера, В. Семиноженка, Р. Фатхутдінова, М. Хвесика,                            Ю. Яківця, М. Якубовського та інших. Безпосередньо проблема державного регулювання в умовах глобалізації інноваційного розвитку досліджувалася в роботах З. Адамова, Л. Антоненка, М. Бекетова, М. Буги, С. Глаз’єва,                    І. Єреська, П. Завліна, О. Овечкіна, А. Сухорукова, В. Третяк, Т. Циби,          Н. Шелюбської, Я. Яцківа та інших.

Разом з тим ряд питань, пов'язаних з теоретичним осмисленням і удосконаленням механізмів державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації, залишаються нез'ясованими, зокрема, стимулювання в цій сфері. Недостатня наукова розробленість вищезазначених проблем і гостра практична необхідність реалізації інноваційної моделі розвитку в умовах глобалізації визначили актуальність дослідження, обумовили вибір теми, її мети, завдання і методологічний інструментарій дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України", номер державної реєстрації 0104U000676, "Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інноваційною моделлю", номер державної реєстрації 0108U001375. Зокрема, розробки дисертанта увійшли до звіту з вище названих тем за підрозділами, що характеризують виявлення протиріч у діючих механізмах державного регулювання інноваційних процесів та обґрунтуванні пропозицій щодо стимулювання інноваційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування концептуальних підходів удосконалення державного регулювання організаційно-економічного механізму управління інноваційними процесами в Україні в умовах глобалізації інноваційного простору.

Задачі, що витікають з поставленої мети, що були поставлені і вирішені в процесі дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

- уточнено понятійний апарат економічної сутності інноваційних процесів у національному господарстві;

-    підготовлено пропозиції концептуального характеру щодо посилення державного стимулювання розвитку інноваційного потенціалу окремих регіонів країни;

-    виділено основні фактори, що стримують стимулюючу роль держави в процесі реалізації інноваційної моделі розвитку;

-    виявлено протиріччя між принципами державної інноваційної політики й організаційно-економічних механізмів стимулювання використання досягнутого інноваційного потенціалу за матеріалами промислово розвинутих  інноваційно активних регіонів;

-    показано особливості державного управління інноваційною діяльністю на різних фазах світового макроекономічного циклу розвитку;

-    узагальнено концептуальні підходи й методичні засади формування інноваційної моделі розвитку та організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності;

-    обґрунтовано й запропоновано концептуальні засади організаційно-економічного механізму стимулювання державою інноваційної діяльності.

Об'єктом дослідження виступають економічні процеси державного управління у сфері стимулювання інноваційної діяльності національного господарства.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності в системі управління національним господарством, теоретико-методологічні аспекти його удосконалювання в умовах формування глобального інноваційного простору.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження являється циклічно-хвильова парадигма та її складові – теорія циклів, теорія систем, теорія еволюції технологічних укладів.

З метою досягнення цілі та вирішення поставлених задач були використані загальнонаукові методи. Основними з них є:

-   метод теоретичних узагальнень і порівнянь – для порівняння "довгих" інноваційних циклів і моделей державного регулювання інноваційних процесів в розвинених і країнах, що розвиваються, протягом XX століття;

-   метод логічного моделювання – для розробки концептуальних засад удосконалювання організаційно-економічного механізму державного   регулювання    інноваційних    процесів  в умовах глобалізації;

-   діалектичний метод – для виявлення взаємозв’язку між результатами державних інноваційних стратегій і врахування в них особливостей національних господарств окремих країн;

-     конкретно-історичний   метод   –   для   виявлення   особливостей державного регулювання інноваційних процесів на різних фазах довгого інноваційного циклу в ряді країн;

- порівняльний аналіз – при виявленні загальних і специфічних складових у системі державного регулювання економіки окремих регіонів України;

-    системний підхід – для обґрунтування рекомендацій по удосконалюванню організаційно-економічного механізму державного стимулювання інноваційних процесів;

- графічний метод  – для  вивчення   й   візуального  відображення "довгих" циклів інноваційного розвитку в розвинених і країнах, що розвиваються;

Інформаційну базу дослідження складають нормативно-правові документи України по формуванню і реалізації інноваційної моделі розвитку, зокрема, щодо використання в процесі державного регулювання організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності, роботи українських і закордонних авторів за темою дослідження, статистична база даних по Україні та окремих регіонах, матеріали міжнародних організацій по використанню інтелектуальної власності в інноваційному розвитку національних господарств окремих країн.

Логіка та структура дисертаційного дослідження. Структура дослідження полягає у виділенні трьох взаємозалежних відособлених рівнів використання організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності. Логікою дослідження є рух від загального до часткового в рамках державного регулювання національного господарства.

У першому аспекті загальним виступає світовий (глобальний) інноваційний простір світової економіки, яка визначає загальні тенденції, принципи та вектор міжнародного співробітництва окремих країн в інноваційній сфері, а частковим – національне господарство України зі своїм економічним простором та власними методами державного регулювання інноваційної діяльності.

У другому аспекті загальним виступає національне господарство країни, що управляється державою за допомогою організаційно-економічних механізмів з орієнтацією на довгострокові національні пріоритети розвитку, а частковим – окремі галузі, підкомплекси, які мають свої, лише їм притаманні механізми державного регулювання й стимулювання інноваційної діяльності перед вступом до ЄС.

У третьому аспекті загальним виступає єдина цілісна система державного управління національним господарством, а частковим – стимулюючі функції держави, що реалізуються через використання специфічного організаційно-економічного механізму.

У цій триєдності полягає особливість авторської логіки дослідження протиріч та труднощів переходу України до інноваційної моделі розвитку після вступу до СОТ при посиленні конкурентної глобальної боротьби на всіх товарних ринках наукомісткої продукції в ХХІ столітті.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці концептуальних підходів до удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в умовах підготовки до вступу в ЄС.

Одержано такі наукові результати:

удосконалено:

- виявлені тенденції та основні фактори, що суттєво впливають на інноваційну діяльність в Україні й зумовлюють необхідність удосконалення діючих механізмів державного регулювання економічних процесів інноваційної сфери;

- встановлені розходження в інноваційній сфері окремих ведучих регіонів країни, що потребують диференційованого підходу при удосконаленні системи державного регулювання організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності;

- обґрунтовано пропозиції концептуального характеру по удосконаленню організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності України в умовах наростаючого впливу депресивної фази світового економічного циклу;

дістало подальшого розвитку:

- уточнено поняття "інновація" в контексті змісту економічної категорії ринкової економіки "прибуток" у виробничій сфері національного господарства;

- розширено наукове уявлення про вплив фаз великих економічних циклів світової економіки на вибір методологічних підходів удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності;

- показано відсутність стимулюючого впливу існуючого організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності на ділову активність основних учасників інноваційної сфери;

- виявлено протиріччя між стратегічними цілями системи державного регулювання економічними процесами національного господарства і практичними результатами, зокрема, у зменшенні чисельності ведучих категорій працівників інноваційної сфери.