ВЕРБАЛЬНИЙ БІХЕВІОРИЗМ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток суспільства, налагодження й удосконалення умов перебування індивіда у правовій реальності та адаптації до неї, специфіка служби в органах внутрішніх справ, що накладає відбиток на правову поведінку правоохоронця, формування професійних якостей і впорядкування стихійно набутих у процесі служби знань, – це ті проблеми, вирішення яких потребує застосування результатів різнопланових філософсько-психолого-правових досліджень та глибшого пізнання структури індивіда з метою вироблення нових форм і методів впливу на формування соціально адаптивної поведінки.

Реалії диктують необхідність застосування нових аспектів у формуванні правомірної поведінки індивіда, особливо працівника органів внутрішніх справ. До вирішення цих завдань вже долучилися філософія права, юридична і соціальна психологія, кримінологія та інші науки. Майже у всіх зазначених науках застосовуються здобутки й методи таких напрямів, як вербальний біхевіоризм і герменевтика, що пропонують якісно новий підхід до розуміння правової комунікації як основи цивілізованих правовідносин. Саме тому процес формування поведінки особи в контексті правової реальності, інтерпретованої в усвідомлені вчинки і дії, необхідно розглядати у комплексному підході правознавства, філософії і психології.

В умовах розвитку сучасного інформаційного суспільства вербально-поведінковий аспект діяльності ОВС став однією із фундаментально-прикладних проблем, що потребують детального аналізу і розробки. На даний час відсутні комплексні дослідження щодо філософсько-правової інтерпретації застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ України, що і зумовило вибір теми дослідження.

Необхідність розробки теми дисертації посилюється також тим, що проблеми вербального біхевіоризму досліджувалися в основному лише у зарубіжній науці, а українські науковці тільки починають застосовувати біхевіористську методологію у системному аналізі.

Стан наукової розробки проблеми. В українській і зарубіжній юридичній, філософській, психологічній літературі проблеми поведінки людини, можливості впливу на неї, її коригування і навіть прогнозування, були відображені у працях таких науковців, як: К. Бартол, В. Бачинін,
В. Бігун, В. Васильєв, М. Гуренко, О. Данільян, К. Жоль, А. Закалюк, С. Зархіна, А. Козловський, М. Козюбра, В. Коновалова, М. Костицький, А. Леонтьєв, Г. Лефрансуа, С. Максимов, Р. Нємов, А. Нікітін, Л. Петрова, П. Рабінович, П. Рікер, Б. Скінер, С. Сливка, Е. Толмен, Е. Торндайк,
Дж.Б. Уотсон, Р. Циппеліус, Р. Чалдін, В. Ядов, М. Ярошевський та інші.

Однак поза сферою вивчення залишилося питання можливості використання взаємозв’язку мовлення і поведінки у контексті формування правомірної   поведінки.   Не   розроблені   на   належному   рівні   вербально-біхевіористські аспекти законотворення, правозахисту та правозастосування. Глибшого вивчення потребують філософсько-правові аспекти застосування мовленнєво-поведінкової психології у діяльності ОВС України, зокрема граничні підстави права як одного із регуляторів правової поведінки індивіда.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р “Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ” (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), “Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років”, затвердженими наказом МВС України від 5.08.2004 р. № 755, а також темою досліджень кафедри теорії та історії держави і права “Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України” (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).

Метою дослідження є виявлення і науково-теоретичне обґрунтування філософсько-правового аспекту застосування вербального біхевіоризму у діяльності органів внутрішніх справ, зокрема у процесах правової комунікації – одного із засобів формування правомірної поведінки працівника ОВС як соціального суб’єкта. Відповідно до мети поставлені такі завдання:

1)            визначити філософсько-правові та вербально-біхевіористські чинники правової комунікації;

2)            розкрити взаємозв’язок вербального біхевіоризму, герменевтики та комунікативної філософії з юридичними науками;

3)            проаналізувати правове поле органів внутрішніх справ як середовище міжсуб’єктної правової комунікації;

4)            показати правову основу соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському і герменевтичному вимірі;

5)            з’ясувати роль вербального біхевіоризму у формуванні правового світогляду працівника ОВС як одного із чинників запобігання злочинності;

6)            вивчити герменевтику інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС;

7)            дослідити закон як вербальний регулятор поведінки соціального суб’єкта;

8)            окреслити вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб’єкта;

9)            виявити філософські проблеми формування правомірної поведінки працівника ОВС і визначити шляхи їх вирішення.

Об’єкт дослідження – діяльність органів внутрішніх справ у розрізі правової комунікації.

Предмет дослідження – філософсько-правовий аспект застосування методології вербального біхевіоризму у формуванні правомірної поведінки соціального суб’єкта, зокрема працівника органів внутрішніх справ.

Методологічною основою дослідження є низка філософсько-концептуальних, загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема використані: історичний метод (у розкритті вербально-біхевіористського та герменевтичного підходів до задекларованої проблеми); метод системного аналізу (у дослідженні й аналізі характерних особливостей вербального біхевіоризму при розкритті засад правомірної поведінки працівника ОВС); метод порівняльного аналізу (у зіставленні вербального біхевіоризму з юридичними науками); метод синтезу (у формулюванні дефініцій “правова комунікація”, “правове поле”, “правовий дискурс” тощо); герменевтичний метод (у виявленні взаємозв’язку дії правового поля і правової поведінки суб’єкта у соціокультурному просторі); біхевіористський метод (в осмисленні процесу формування правомірної поведінки через вплив, навіювання, переконування, що проявляються у процесі комунікації); міждисциплінарний метод (у розкритті заявленої проблеми, дослідження якої охоплює сфери філософії права, юридичної деонтології, етики, психології, соціології, криміналістики тощо); порівняльно-правовий метод (у дослідженні ґенези проблеми формування правомірної поведінки працівника ОВС); формально-юридичний (у вивченні нормативно-правових актів України з проблематики дисертації).

Застосовувалися також спеціальні методи теорії комунікації, психології мислення, мовлення і поведінки, філософії мови, що дозволило комплексно проаналізувати роль вербального біхевіоризму в діяльності ОВС, систематизувати емпіричні дані й отримати власні теоретичні результати.

Теоретична основа дослідження – це критично осмислені наукові положення і розробки, що містяться у працях українських і зарубіжних учених із:

-    філософії права (в осмисленні методологічних концепцій діяльності ОВС): В. Бачиніна,
В. Бігуна, В. Вовк, О. Гвоздіка, Г. Гурвіча, М. Гуренко, О. Данільяна, К. Жоля, А. Козловського, М. Козюбри, М. Костицького, С. Максимова, О. Манохи, А. Мережка, В. Нерсесянца,
А. Овчинникова, Л. Петражицького, Л. Петрової, С. Пракаша, С. Сливки, Р. Циппеліуса,
Б. Чміля, Г. Чумаченко та ін.;

-    біхевіоризму (у вивченні дії методів впливу, навіювання та переконування у процесах формування правомірної поведінки): Г. Лефрансуа, Б. Скінера, Е. Толмена, Е. Торндайка,
Дж.Б. Уотсона, К. Хола та ін.;

-    філософії комунікативістики (в аналізі комунікативної взаємодії суб’єктів у правовому полі):
К.-О. Апеля, Ж. Бодрійяра, Д. Бьолера, Ю. Габермаса, В. Гьосле, А. Єрмоленка, В. Кульмана та ін.;

-    герменевтики (у моделюванні правового поля соціокультурного простору): М. Гайдегера,
Х.-Г. Гадамера, П. Рікера, О. Розенштока-Хюссі, П. Ульріха;

-    психології (у демонстрації особливостей сутності людини): А. Адлера, В. Вілюнаса,
Ю. Гіппенрейтер, І. Ізарда, І. Кондакова, М. Коула, К. Левіна, А. Леонтьєва, С. Рубінштейна,
З. Фройда, Х. Хекхаузена, К. Юнга та ін.;

-    юридичної психології (у вивченні основних психічних явищ правовідносин): К. Бартола,
В. Васильєва, М. Єникеєва, А. Закалюка, В. Коновалової, М. Костицького, В. Романова,
В. Христенко та ін.;

-    соціології та юридичної соціології (при аналізі поведінки працівника ОВС як соціального суб’єкта): Е. Дюркгейма, В. Казимирчука, Ж. Карбоньє, І. Кона, В. Кудрявцева, Д. Ратмена,
П. Сорокіна, Е. Фрома та ін.;

-    соціальної психології (щодо аналізу співвідношення індивіда й суспільства): Г. Андрєєвої,
Б. Смирнова, В. Шутца, В. Ядова та ін.;

-    теорії права (у систематизації понятійного апарата): А. Васильєва, М. Кельмана, І. Козубовської, О. Мурашина, П. Рабіновича, Н. Щедріна;

-    кримінології (у розробці моделі виявлення протиправної поведінки): О. Джужі, А. Зелінського, О. Кулика, П. Михайленка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній науці здійснене дослідження і комплексний філософсько-правовий аналіз застосування методології вербального біхевіоризму у діяльності ОВС, визначено чинники мовленнєво-психологічного впливу у процесі формування правомірної поведінки правоохоронця. Зокрема:

1)      вперше як філософсько-правові та вербально-біхевіористські чинники правової комунікації визначені правове поле і правомірна поведінка як опредметнення його парадигми в діяльності соціального суб’єкта;

2)      вперше розкрито спільні методологічні засади вербального біхевіоризму, герменевтики, комунікативної філософії і юридичних наук через аналіз їх взаємозв’язку у формуванні правомірної поведінки;

3)      вперше проаналізовано ідеальну організацію правового поля ОВС як основи міжсуб’єктної правової комунікації через розуміння (герменевтику) та рефлексивну інтерпретацію (вербальний біхевіоризм) правового оточення соціальним суб’єктом;

4)      показано правову основу соціальної сутності людини через аналіз нових підходів до підтвердження взаємозв’язку мовленнєвого і поведінкового реагування;

5)      подальшого наукового розвитку набув підхід до ролі вербального біхевіоризму як методу формування правового світогляду з подальшим втіленням у правомірній поведінці, що є одним із важливих чинників запобігання злочинності;

6)      через аналіз герменевтики інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС запропоновані варіанти законодавчого врегулювання процесів поширення продукції з елементами цього явища;

7)      обґрунтовано тлумачення закону як типу правового мовлення, розрахованого на комунікацію та отримання відповідного комунікативного результату (підпорядкування), що дає підстави вважати закон вербальним регулятором правової поведінки соціального суб’єкта;

8)      на основі аналізу вербального біхевіоризму окреслено новий підхід у виявленні правомірної та протиправної поведінки;

9)      вперше вербально-біхевіористська техніка запропонована як варіант вирішення філософських проблем формування правомірної поведінки працівника ОВС, яка розглядається як набутий феномен, сформований у результаті впливу правового оточення через його відображення у “проміжних змінних”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають цілісне, адекватне розуміння значущості даної проблематики, наукове обґрунтування її загальнотеоретичної та методологічної характеристик; можуть бути корисними у подальших дослідженнях застосування методу вербального біхевіоризму в діяльності ОВС України, зокрема у процесі психологічного забезпечення. Матеріали дисертації застосовуються при викладанні філософії права та юридичної деонтології у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на таких міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях і семінарах, як: міжнародна науково-теоретична конференція “Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю” (Львів, 15-16.05.2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Психологічні аспекти національної безпеки” (Львів, 22-23.03.2007 р.); міжнародний науковий семінар “Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному просторі” (Київ, 23-24.09.2005 р.); науково-практична конференція “Роль гуманітарної підготовки у формуванні професійних якостей працівників ОВС” (Львів, 20.02.2004 р.); науково-практична конференція “Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення” (Львів, 27.02.2004 р.); міжвузівська науково-практична конференція “Функціонування державної мови в Україні та методика її викладання у навчальних закладах системи МВС” (Львів, 7-9.04.1997 р.); міжвузівська науково-теоретична конференція “Мова і культура нації” (Львів, 30.03.2001 р.); засідання круглого столу “Підвищення професійного рівня працівників органів внутрішніх справ в умовах формування правової держави” (Львів, 30.01.2004 р.). Матеріали дисертації також обговорювалися на міжкафедральному семінарі Львівського державного університету внутрішніх справ за участю науковців-фахівців за профілем дослідження.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 10 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також у 7 матеріалах конференцій, семінарів тощо. Усього 17 публікацій, загальний обсяг 6,9 друкованого аркуша.

Структура та обсяг дисертації зумовлені завданнями і логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (поділених на дев’ять підрозділів), висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних джерел (224 позиції на 16 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок.