ТЛУМАЧЕННЯ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Процеси формування в Україні правової держави найбільш помітно проявились в оновленні законодавства. Усі роки незалежності України також ведеться мова про судову реформу, яка, складається враження, на цей час має вступити у вирішальну фазу. Суспільство сподівається на те, що судова реформа приведе до послідовного втілення в життя оновленого законодавства, і Україна набуде реальних ознак правової держави. Але це сподівання не збудеться, якщо суб'єктивізм у судовій діяльності не буде долатися заходами щодо досягнення єдності тлумачення і застосування актів законодавства. Це особливо стосується цивільного права, яке покликане надати ознак раціональності і стабільності особистим немайновим і майновим відносинам.

Слід, однак, визнати, що на відміну від проблеми удосконалення судоустрою питання забезпечення єдності тлумачення і застосування актів цивільного законодавства не розуміється як актуальне ні в науці, ні, тим більше, серед політиків.

Тож у підручниках цивільного права переважно взагалі не зачіпаються питання тлумачення актів цивільного законодавства. Ситуація мало змінюється від того, що в окремих підручниках вона зачіпається мимохідь. Розрахунок на те, що відповідні знання студенти отримають із курсу теорії держави і права, є марним, бо як радянська, так і сучасна українська теорія держави і права формулює свої наукові положення не шляхом узагальнення вітчизняного досвіду правового регулювання суспільних відносин, а за допомогою методів суто теоретичного характеру. Спеціальні наукові дослідження проблем тлумачення актів цивільного законодавства в Україні також не здійснювались. Отже, проблема єдності тлумачення актів цивільного законодавства практично не вирішується і навіть не створюються теоретичні передумови для її вирішення.

За викладених обставин проблема тлумачення актів цивільного законодавства має бути оцінена як актуальна і така, що потребує дослідження з метою розробки відповідних наукових рекомендацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Це дослідження здійснювалось відповідно до плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії з теми «Традиція приватного права в Україні. Кодифікація цивільного права в Україні. Рецепція римського приватного права» та плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії

«Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та теоретичне обгрунтування рекомендацій щодо тлумачення актів цивільного законодавства, які (рекомендації) можуть бути використані як безпосередньо в практиці правозастосування, так і при розробці доповнень до Цивільного кодексу України у вигляді спеціальної глави, положеннями якої встановлювались би правила тлумачення актів цивільного законодавства, а також розробка інших рекомендацій щодо вдосконалення цивільного законодавства. Для досягнення цієї мети в процесі здійснення дисертаційного дослідження розв'язувались такі завдання: 1) розробка системи способів тлумачення актів цивільного законодавства, яка відображає зміст відповідної практичної діяльності; 2) аналіз окремих способів тлумачення, уточнення їх змісту з метою забезпечення можливості конструктивного використання цих способів при тлумаченні актів цивільного законодавства; 3) перевірка на матеріалах чинного цивільного законодавства України наукової достовірності сформульованих здобувачем теоретичних положень, які стосуються системи та окремих способів тлумачення актів цивільного законодавства України.

Об'єктом дослідження стала діяльність щодо тлумачення актів цивільного законодавства, перш за все - така діяльність судів України.

Предметом дослідження були положення актів цивільного законодавства, на підставі аналізу яких здобувач сформулював відповідні теоретичні положення і які були використані для перевірки висунутих дисертантом теоретичних положень, а також цивільні відносини, які регулюються такими положеннями актів цивільного законодавства, і правовідносини, що виникають в результаті такого врегулювання.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались різні методи наукового дослідження, які відповідають меті дослідження і могли надати здобувачеві змоги розв'язати поставлені завдання. Перш за все використовувався діалектичний метод.

Елементи системно-структурного методу дослідження використовувались при аналізі проблеми конструювання норм цивільного права на підставі положень актів цивільного законодавства, при дослідженні змісту систематичного способу тлумачення актів цивільного законодавства, при перевірці сформульованих теоретичних

положень, які стосуються систематичного тлумачення актів цивільного законодавства.

Особливо слід зазначити на використання методів індукції і дедукції та їх співвідношення. В дисертації вперше при дослідженні проблем тлумачення актів цивільного законодавства на підставі добору та аналізу численних подібних за певною ознакою нормативних положень зроблені індуктивні висновки, які потім методом дедукції були поширені на всі подібні положення актів цивільного законодавства. Використання методів індукції та дедукції дало змогу аргументувати правомірність висновків від протилежного, від наступного до попереднього і навпаки, висновку ступеню та вирішити питання про колізії між цивільно-правовими приписами, що виявляються при тлумаченні зазначеними способами.

Історичний метод дослідження використовувався при визначенні ролі історичного чинника в тлумаченні актів цивільного законодавства, яке являє собою системне явище, створене впродовж десятків років, і яке покликане регулювати цивільні відносини, як вони існують на даний момент.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали праці науковців - фахівців у галузі цивільного права — Белова В.А., Брагінського М.Й., Братуся С.М., Васьковського Є.В., Венедиктова А.В., Вільнянського С.Й.. Вітрянського В.В., Грибанова В.П., Дзери О.В., Довгерта А.С., Жилінкової І.В., Іоффе О.С., Коссака В.М, Кузнєцової Н.С., Кучеренко І.М., Лунця Л.А., Луця В.В., Новицького І.Б., Садикова О.Н., Спасибо-Фатєєвої І.В., Флейшиць К.А., Харитонова Є.О., Шевченко Я.М., Шишки Р.Б; спеціалістів у галузі теорії права – Гредескула Н.А., Лазарева В.В., Насирової Ї.Я., Недбайло П.Ю., Піголкіна А.С., Скакун О.Ф., Спасова Б.П., Соцуро Л.Ф., Черданцева О.Ф.; фахівців в інших галузях права - конституційного (Тодики Ю.М.), кримінально-процесуального (Елькінд Л.С.).

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим науковим дослідженням проблем тлумачення нормативно-правових актів, здійсненим на матеріалах цивільного законодавства незалежної України з урахуванням практики сучасного тлумачення законодавства судами України.

У дисертації сформульовані та обґрунтовані такі нові наукові положення:

— вперше показується, що тлумачення актів цивільного законодавства включає до себе не тільки інтерпретацію змісту

правових норм, а і логічну їх побудову. Тому поняття тлумачення актів законодавства визнається родовим стосовно тлумачення правових норм як поняття видового;

-        вперше пропонується включити положення про тлумачення актів цивільного законодавства до Цивільного кодексу України у вигляді спеціальної глави та обґрунтовується доцільність прийняття таких доповнень, а в міру накопичення наукових знань - прийняти закон про тлумачення нормативно-правових актів, який би поширювався на акти всіх галузей права;

-        вперше дається розмежування між прямим встановленням в актах цивільного законодавства правових приписів, правових конструкцій та випливанням таких правових явищ із актів цивільного законодавства;

-        вперше розроблені рекомендації щодо вирішення колізій між правовими приписами, які прямо встановлюються актами цивільного законодавства, прямо та непрямо випливають із таких актів та виявляються при тлумаченні різними способами;

-        вперше здійснено поділ приписів, які випливають із актів цивільного законодавства та виявляються при тлумаченні висновком від протилежного, на такі, що випливають із актів законодавства прямо, і такі, які випливають непрямо, та визначено їх юридичну силу;

-        вперше показано непряме випливання із актів законодавства приписів, які виявляються при тлумаченні висновком від попереднього правового явища до наступного і навпаки, висновком ступеню, та визначені межі правомірності таких висновків;

-        дістало подальшого розвитку положення про систематичне тлумачення актів цивільного законодавства в частині віднесення до такого тлумачення інтелектуальної діяльності щодо логічного перетворення тексту нормативно-правових актів з метою перенесення правових положень, закріплених в актах цивільного законодавства, в систему права, конструювання норм цивільного права та виявлення суспільних відносин, на які дані положення поширюються;

-        поглиблено розуміння логічного тлумачення актів цивільного законодавства, до змісту якого пропонується включити відтворення у мисленні суспільних відносин, на які поширюється чинність певного положення цивільного законодавства, співпоставлення цих відносин з відповідним текстом нормативно-правового акта, а також врахування логічних зв'язків між суміжними положеннями актів цивільного законодавства;

-        вперше пропонується визнати регулятивне значення не тільки за закріпленою в акті цивільного законодавства його метою, яка не може застосовуватись всупереч конкретним положенням такого закону, а за метою, яка розуміється як доцільність. В такому розумінні мета могла б враховуватись при тлумачення неясних положень законодавства, а також при визначенні меж випливання правових приписів, які при тлумаченні із актів цивільного законодавства виявляються за допомогою висновку ступеню;

-        вперше обґрунтовується можливість виходу за межі букви закону при тлумаченні актів цивільного законодавства в зв'язку з необхідністю врахування історичного чинника, а також з метою забезпечення верховенства права, ідеї якого втілені в положеннях Конституції України і основних засадах цивільного законодавства, та відмовитися в зв'язку з цим від розширеного та обмеженого тлумачення;

-        сформульована низка пропозицій щодо вдосконалення тих положень актів цивільного законодавства, в яких здобувачем виявлені недоліки або які є занадто складними для тлумачення.

Практичне значення отриманих результатів. Результати цього дослідження можуть бути враховані при внесенні відповідних доповнень до Цивільного кодексу України, при підготовці роз'яснень Верховним Судом України та вищими спеціалізованими судами. Використання результатів цього дослідження при здійснення правосуддя буде сприяти більшій єдності судової практики, більшій відповідності актів правосуддя закону та ідеї верховенства права.

Доцільним було б використання результатів цього дослідження при викладенні курсу цивільного права в юридичних навчальних закладах. В перспективі результати цього дослідження могли б стати основною для опрацювання курсу тлумачення нормативно-правових актів, який слід включити до навчальних планів усіх юридичних навчальних закладів як обов'язкову дисципліну. Ці результати могли б використовуватись при підготовці підручників і навчальних посібників з цивільного права.

На цей час результати даного дисертаційного дослідження використовуються здобувачем в діяльності на посаді судді Вищого господарського суду України, а також при викладанні курсу «Актуальні проблеми цивільного права» на юридичному факультеті Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на Науково-практичній конференції «Вдосконалення

судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи;, яка проводилась Вищим господарським судом України, Академією правових наук, Академією суддів України та Донецьким апеляційним господарським судом у квітні 2006 р., на наукових конференціях викладачів юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського у травні 2005 р. і у травні 2006 р.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в шести статтях, опублікованих у фахових виданнях, які включені до переліку, затвердженого Вищою атестаційною комісією України, і тезах доповіді на науковій конференції.

Структура роботи. Структура дисертації обумовлена метою та задачами дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділяються на чотирнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (літературних і нормативних). Повний обсяг дисертації становить 193 сторінок, із яких 176 сторінки основного тексту, 17 сторінок — список використаної літератури, що містить 197 джерел.