ЗОБОВ\'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК БЕЗПІДСТАВНОГО НАБУТТЯ АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА ЗА РИМСЬКИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ, ТА ЇХ РЕЦЕПЦІЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Сучасні зміни у вітчизняному цивільному законодавстві відображають загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка мас місце в останні десятиліття. Дослідження відносин, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, котрі нерідко розглядають як охоронні зобов'язання, що можуть застосовуватися субсидіарно у багатьох випадках, коли іншим чином відшкодувати шкоду потерпілому неможливо, посідають у цьому процесі не останнє місце.

Проте свого часу у римському праві відповідні зобов'язання виникли та сформувалися не як охоронні, а як регулятивні за своєю сутністю зобов'язання. Лише з часом у процесі їхнього розвитку домінуючою стала правоохоронна функція, що мало як свої переваги, так і певні недоліки. Історія розвитку цивільно-правового інституту безпідставного збагачення свідчить про те, що рішення у цій сфері спочатку були фрагментарними, і формулювалися в римському приватному праві на казуїстичних засадах. Однак поступово досить чітко сформувалася ідея визнання доцільності загального вирішення проблеми, поряд з більш детальним врегулюванням окремих видів відносин, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Ідеї римських правників та сформоване на їхньому підґрунті бачення наслідків набуття або збереження майна без достатньої правової підстави знайшли своїх прихильників і в Російській імперії, де в другій половині XIX — на початку XX ст. їх розвивали Д.Д. Грімм, Г.Ф. Шершеневич, К.П. Победоносцев, Ю.С. Гамбаров, Н.П. Полетаєв та ін. Проте російські законодавці того часу так і не зуміли втілити в правові конструкції ці ідеї. спрямовані на захист цивільних прав суб'єктів у випадках так званого, «безпідставного збагачення». У цивільному законодавстві УРСР (спочатку у ЦК УСРР 1922 p., потім - у ЦК УРСР 1963 р.) зазначеним відносинам було присвячено декілька статей, котрі тією чи іншою мірою враховували досягнення давньоримської та новітньої європейської правової думки, хоча офіційно у радянській правовій доктрині факт наступності й самої можливості наступності правових рішень у галузі цивільного права рішуче заперечувалися.

Слід зазначити, що наукова розробка відповідної проблематики, пов'язаної з визначенням наслідків набуття або збереження майна без достатньої правової підстави у радянській юридичній літературі певний час велась досить активно (праці С.Н. Ландкофа, В.О. Рясенцева, В.І. Чернишова, Ю.Х. Калмикова, В.О. Тархова О.А. Шамшова, Ю.К. Толстого, Н.О. Руденченко, О.С. Йоффе та ін.).

Із здобуттям незалежності Україна почала розбудову демократичної правової держави, формування громадянського суспільства, у центрі уваги

якого — людина, захист її законних інтересів та задоволення потреб: всебічне забезпечення прав і свобод людини є найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції України. Проголошення курсу на розбудову правової держави означає, що Україна не лише приймає на себе обов'язок визнавати природні права людини, але й має забезпечувати реалізацію цих прав і свобод. Отже, держава повинна чітко визначити правові засади відповідальності у різноманітних відносинах, що виникають як на підставі правочинів чи закону, так і тих, що правової підстави не мають.

Принципово нове нормативне підґрунтя регулювання зазначених правовідносин утворилося після прийняття 16 січня 2003 р. нового Цивільного кодексу України. В цей же час з'являється кілька праць, спеціально присвячених зобов'язанням, які виникають у зв'язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, а також суміжним з ними правовідносинам. Таким чином, після тривалої перерви до вивчення відповідної проблематики звернулися й вітчизняні науковці, поміж досліджень котрих, передусім, слід згадати праці І.Є. Берестової, виконані протягом останніх років.

Проте значна кількість питань у цій галузі все ще залишається недослідженою взагалі або дослідженою недостатньо. Зокрема, такими є питання про генезис норм відповідного інституту; визначення джерел впливу на рішення, котрі мають місце в національному законодавстві у цій галузі; визначення на цій основі засад тлумачення відповідних норм при їхньому застосуванні у практиці розгляду судами відповідних спорів тощо. Практично повністю поза увагою дослідників залишилися питання визначення впливу римського приватного права на положення українського цивільного законодавства, внаслідок чого права та обов'язки учасників відповідних відносин взагалі не розглядалися під таким кутом зору. З цих причин доцільним є аналіз формування, поняття та характерних ознак інституту безпідставного збагачення у римському приватному праві та наступне порівняння їх з відповідними положеннями цивільного законодавства України з метою встановлення наявності або відсутності рецепції положень римського права, з'ясування чинників існування аналогічних рішень або відмови від запозичення накопиченого у цій галузі досвіду.

На підставі викладеного зроблено висновок про те, що дослідження ефективності правового регулювання відносин, які виникають у зв'язку з безпідставним набуттям або збереженням майна, а також встановлення напрямку їх подальшого вдосконалення є актуальними з теоретичної та практичної точок зору, а тому є всі підстави для аналізу зазначених проблем у межах спеціального дисертаційного дослідження.

Теоретичною основою дослідження с праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, загальної теорії права тощо. Поміж них твори М.М. Агаркова, С.С. Алексеева, Ч.Н. Азімова, І.Є. Берестової, Д.В. Бобрової. Ю.С. Гамбарова, А. Гордона,

О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Иоффе, В.М. Ігнатенка, Ю.Х. Калмикова, А.І. Косарева, О.О. Красавчикова, Н.С. Малеїна, В.П. Маслова, Г.К. Матвеева, С.Н. Ландкофа, В.В. Луця, І.Б. Новицького, О.А. Підопригори, К. Победоносцева, Н.В. Полетаева, Й.О. Покровського, С.Н. Приступи, С.Д. Русу, В.О. Рясенцева, М.М. Сібільова, О.А. Собчака. В.А. Тархова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, К.А. Флейшиць, О.А. Шамшова, К.К. Яїчкова та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті». Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей відносин, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському приватному праві та за цивільним законодавством України, з'ясування генезису та специфіки правових рішень у цій галузі, наявності чи відсутності рецепції положень римського приватного права у цивільному законодавстві України, визначення перспектив розвитку вдосконалення правового регулювання відповідних відносин в Україні, а також особливостей і тенденцій практики застосування судами відповідних норм.

У зв'язку з цим у дослідженні вирішувалися такі задачі:

з’ясування генезису правового інституту відшкодування майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави;

визначення поняття га сутності відповідних зобов'язань у римському праві та в сучасному цивільному праві;

визначення видів та змісту зобов'язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, у класичному римському праві;

встановлення впливу римського права на формування сучасної концепції зобов'язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення

встановлення теоретичного підґрунтя класифікації зобов'язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави;

аналіз підстав та умов їхнього формування; визначення особливостей засад застосування норм вітчизняного цивільного законодавства, що регулює відповідні відносини, у судовій практиці;

встановлення характеру і тенденцій розвитку зобов'язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, в сучасному цивільному законодавстві України;

розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм ЦК України з урахуванням положень римського приватного права та

законодавчого досвіду зарубіжних країн.

Об'єктом дослідження є рецепція інституту безпідставного збагачення у сучасному цивільному законодавстві України.

Предметом дослідження с концепція правового регулювання та норми законодавства, які регулюють відносини, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за римським приватним правом та цивільним законодавством України, взяті у порівняльно-правовому аспекті.

Методологічною основою дослідження с загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, котрі у сукупності були застосовані для з'ясування походження, сучасного розуміння поняття, сутності та ознак зобов'язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави; їхньої диференціації, характеристики та засад тлумачення окремих норм у теоретичному та практичному сенсі. При цьому загальнонауковий діалектичний метод забезпечив можливість комплексного дослідження зобов"язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у процесі їхнього формування та розвитку від римського приватного права до сучасного цивільного права України, а також можливість аналізу різних аспектів взаємодії зазначеного інституту з іншими правовим категоріями та інститутами. Метод історичного аналізу застосовувався, головним чином, для встановлення джерел та чинників формування зобов'язань, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському праві, визначення тенденцій та характеру їхнього розвитку у римському приватному праві та більш пізніх правових системах, у тому числі, в Україні. Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють відносини, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, як у римському приватному праві, так і в сучасному цивільному законодавстві України та інших країн. Метод системно-структурного аналізу слугував засобом з'ясування системи зобов'язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському приватному праві; їхнього місця у сучасному цивільному праві України, а також їхньої структури, видів, елементів тощо. Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести порівняння головних положень зобов'язань, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у римському приватному праві та сучасному цивільному праві (законодавстві) України, а також їх порівняння з суміжними відносинами та правовими інститутами, котрі тією чи іншою мірою пов'язані з проблематикою дисертаційного дослідження.

Емпіричним підґрунтям дисертаційного дослідження служили положення актів цивільного законодавства України та інших країн, давньоримські пер-

шоджерела, а також практика застосування відповідних законодавчих актів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням проблеми рецепції зобов'язань, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у сучасному цивільному законодавстві України.

У дисертаційному дослідженні здійснено спробу сформулювати низку положень стосовно бачення чинників формування та розвитку норм, які регулюють зобов'язання, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, у Стародавньому Римі та проблеми рецепції останніх у сучасному цивільному законодавстві України, котрі б враховували сучасний стан та досягнення цивілістичної й романістичної думки України.

Вперше зроблено спробу узагальнити та систематизувати результати досліджень з позицій сучасної вітчизняної цивілістичної та романістичної теорії інституту безпідставного збагачення за римським приватним правом, а також положення норм цивільного законодавства України, що стосуються зобов'язань із безпідставного набуття (збереження) майна

На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться такі положення:

сформульовано висновок про те, що зобов'язання внаслідок придбання або збереження майна без достатньої правової підстави сформувалися у римському приватному праві не як охоронні, а як регулятивні зобов'язання (нібито договори), що знаходило відображення і у більш пізніх правових системах;

теза про те, що у характері рецепції положень римського приватного права щодо наслідків безпідставного збагачення різними правовими системами існували відмінності, які вплинули на характер їх рецепції в Україні. Якщо французька цивілістика притримувалася каузального принципу побудови таких зобов'язань, то німецьке, російське, а відтак й цивільне право України більше тяжіли до абстрактних конструкцій, що ґрунтувалися на використанні загального принципу римського приватного права стосовно несправедливості збагачення за рахунок іншої особи у випадку відсутності договору, законної правової підстави тощо. Проте, в сучасному українському законодавстві помітні й елементи рецепції каузального підходу, внаслідок чого ці положення у дещо модернізованому вигляді були сприйняті й ЦК України, особливо у частині, яка стосується засад зобов'язань, які виникають з безпідставного збагачення, визначення окремих випадків виникнення таких зобов'язань тощо;

зроблено висновок про опосередковану часткову рецепцію римського приватного права при формуванні сучасної концепції цивільного законодавства України стосовно зобов'язань, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що знайшло відображення у трактуванні їх поняття та сутності, місці у ЦК України, структурі тощо;

сформульовано пропозицію про розгляд групи відносин, котрі виникають внаслідок придбання або збереження майна без достатньої правової підстави в сучасному цивільному законодавстві України, як такі, що за своєю сутністю також є, головним чином, регулятивними і лише частково -охоронними:

висунуто тезу про доцільність формування у сучасному цивільному праві України особливого різновиду недоговірних зобов'язань - зобов'язань, які виникають з правомірних, «нібито договірних дій» - вольових юридичних вчинків;

висновок про ге, що у цивільному праві України рецепція положень римського приватного права стосовно зобов'язань, які виникають з безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, має поки що непослідовний і незавершений характер, що пояснюється відсутністю цілісної концепції рецепції положень римського зобов'язального права у цивільне законодавство України. Це знаходить відображення як у іноді необґрунтованих трансформаціях концепції таких зобов'язань, непослідовності при визначенні місця зазначеного інституту у системі зобов'язань, так і у формулюванні та змісті окремих норм, термінології тощо;

обґрунтовано пропозиції про доцільність внесення таких змін та доповнень у ЦК України:

1)      з врахуванням сутності зазначених зобов'язань змінити їх назву та іменувати їх надалі «Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи»;

2)      з врахуванням сутності зазначених зобов'язань перенести норми, присвячені зобов'язанням, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, у ЦК України на інше місце, розташувавши їх після глави 79 ЦК «Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення»;

3)      частину другу ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: «Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших суб'єктів цивільних або публічних відносин чи наслідком події»;

4)      доповнити частину третю ст. 1212 ЦК України підпунктом ... «повернення одержаного несправедливо чи за незаконною підставою»;

5)      вилучити з частини третьої ст. 1212 ЦК України підпункт 2, оскільки його знаходження у цій главі суперечить сенсу положень ст.387 - 390 ЦК України;

6)      підпункт 3 частини третьої ст. 1212 ЦК України викласти у такій редакції: «повернення виконаного однією із сторін у зобов'язані, припиненого внаслідок недосягнення його мети або з інших підстав, що не залежать від його сторін»;

підпункт 4 частини третьої ст. 1212 ЦК України викласти у такій ре-

дакції: «відшкодування шкоди особою, яка незаконно з умислом привласнила майно, що належить іншій особі».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

у науково-дослідній сфері теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальших наукових досліджень зобов'язань із безпідставного набуття (збереження) майна;

у сфері правотворчості - висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності, зокрема, у процесі подальшого вдосконалення, внесення змін та доповнень у ЦК України;

у навчально-методичній роботі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з цивільного права, при читанні курсу цивільного та римського права, а також при розробці відповідних спецкурсів, що стосуються окремих видів зобов'язань.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачкою самостійно. У співавторстві опубліковано одну наукову статтю, де особисто авторці у цій публікації належить характеристика такого виду ніби договірних зобов'язань, як зобов'язання з безпідставного збагачення.

Апробація результатів дослідження. Дисертація по частинам і в цілому обговорювалася на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії.

Результати дисертаційного дослідження доповідалися також на конференціях: IV Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (м. Одеса, 19-20 травня 2006р.), 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 27-28 квітня 2007 p.), II Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30-31 березня 2007р.).

Публікації. Головні положення викладені у чотирьох публікаціях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України. Три з них одноособові, одна у співавторстві.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 198 сторінок, з яких основний зміст - 173 сторінки. Список використаних джерел складає 304 найменування.