АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ



Название:
АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що активізація інвестицій у сферу будівництва позитивно впливає на розвиток науки, техніки, культури в широкому значенні цих понять. При цьому у світовому соціально-економічному розвитку країн акценти все більше переміщуються з виробництва у сферу інтелектуальної, творчої діяльності. Реалізація стратегічних пріоритетів економічного та соціального розвитку України щодо забезпечення сталого економічного зростання, утвердження інноваційної моделі розвитку, соціальної переорієнтації економічної політики, створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі вимагає вирішення питання щодо впровадження сучасних правових та організаційних механізмів захисту прав на інтелектуальну власність, зокрема, на об’єкти авторського права.

Вагоме місце серед усіх творів, які охороняються авторським правом, належить творам архітектури, характерною особливістю яких є гармонійне поєднання в єдиному об’єкті предметів матеріального світу і результатів творчої діяльності. Чинне законодавство, поряд зі встановленням у Цивільному кодексі України та Законі України „Про авторське право та суміжні права” загального рівня регулювання правовідносин щодо створення та використання творів архітектури як об’єктів авторського права, містить також спеціальні правові акти, зокрема Закон України „Про архітектурну діяльність”, які визначають правові засади здійснення авторських прав на об’єкти архітектурної діяльності. Проте, наявність неузгодженостей та суперечностей між зазначеним загальним та спеціальним рівнем правового регулювання та доктриною авторського права зумовлює існування окремих теоретичних і практичних проблем стосовно творів архітектури.

За сучасних умов нерозв’язаними залишаються проблеми законодавчої дефініції поняття „твір архітектури”, існує невизначеність щодо охоронюваних форм втілення цих творів, підходу законодавця до визначення суб’єктів авторських прав на твори архітектури, наявна непослідовність при встановленні змісту окремих особистих немайнових та майнових прав авторів на них, малоефективними видаються способи їх захисту. Зазначені та інші існуючі проблеми авторського права на твори архітектури зумовлюють необхідність проведення відповідного дослідження.

Ступінь наукової розробленості теоретичних і практичних проблем авторського права в галузі архітектурної діяльності в Україні є досить низьким. Здійснені ще у 70–80-х рр. XX ст. дисертаційні дослідження  Д.Б. Якуб – „Вопросы авторского права на произведения архитектуры”, Х.А. Пізуке – „Правовое регулирование архитектурной деятельности”, М.М. Кахадзе – „Гражданско-правовое регулирование конкурса в области архитектуры” певною мірою втратили актуальність з огляду на процес приведення авторського законодавства України у відповідність до міжнародного законодавства. Протягом останніх років висвітленню зазначених проблем присвячено лише декілька наукових статей дослідника даного напряму Л.П. Тимофієнко.

В Україні відсутні сучасні монографічні роботи з цього питання, а окремі наукові дослідження різних аспектів авторського права лише побічно торкаються проблем авторських прав на твори архітектури та вкрай недостатньо акцентують увагу на проблемах правового регулювання відносин, які виникають у зв’зку зі створенням та використанням даних творів мистецтва. Окремі проблеми авторського права на твори архітектури частково висвітлювались у роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як: Б.С. Антімонов, Ю.Г. Басін,             Ю. Брумштейн, Е.П. Гаврилов, Я.Г. Гевірц, О.М. Гейне, М.Г. Діканський, Р. Дюма, В.О. Калятін, О. Макаров, М.А. Райгородський, О.П. Сергеєв, В.І. Серебровський, К.А. Флейшиц, В.І. Харуто, С.А. Чернишова,              М.А. Шугурова та ін.

У Російській Федерації на монографічному рівні авторське право на твори архітектури було предметом дисертаційного дослідження                 О.А. Заславського у кандидатській дисертації „Авторское право в области архитектурной деятельности” (2001 р.) та О.М. Люкшина у кандидатській дисертації „Авторское право на произведения архитектуры” (2004 р.). Зазначені дослідження хоча і враховують суспільні перетворення, властиві нашій країні, проте вони ґрунтуються на дещо іншому науковому та особливо нормативному підґрунті, внаслідок чого низка розглянутих проблем потребує перегляду і переосмислення з нових теоретичних позицій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до п.п. 5, 10 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 та п. 9.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., а також відповідно до планів роботи кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у вдосконаленні основних теоретичних та нормативних положень цивільно-правового інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – твору архітектури.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дисертаційного дослідження:

-                    встановити передумови поширення авторсько-правової охорони на твори архітектури, дослідити процес формування авторського права на твори архітектури  як окремого правового субінституту, сформулювати його поняття та виявити чинники, які стримують його подальший розвиток;

-                    визначити основні ознаки твору як об’єкта авторського права, дослідити їх зміст щодо творів архітектури та сформулювати визначення твору архітектури;

-                    виявити особливості правової категорії „суб’єкт авторського права на твір архітектури”;

-                    розкрити зміст суб’єктивного авторського права на твір архітектури;

-                    визначити та охарактеризувати цивільно-правові способи захисту прав авторів творів архітектури та інших правоволодільців від протиправних посягань;

-                    надати науково обгрунтовані пропозиції стосовно удосконалення положень авторського законодавства, окреслити напрями його подальшого розвитку.

Об’єкт дослідження – цивільні правовідносини, що виникають з приводу створення та використання творів архітектури.

Предмет дослідження – поняття твору архітектури як об’єкта авторського права, суб’єктивне авторське право на ці твори і цивільно-правовий захист авторського права на твір архітектури.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні застосовувалась система загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. Історико-правовий метод застосовувався під час дослідження генезису авторсько-правової охорони творів архітектури. Застосування формально-логічного методу дозволило провести логічний, граматичний та морфологічний аналіз чинних правових норм. На підставі поєднання вказаного методу і методу моделювання у дисертації сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного авторського законодавства. Крім того, методи граматичного розгляду та тлумачення правових норм сприяли визначенню прогалин та інших недоліків нормативних положень щодо творів архітектури, поданню пропозицій щодо їх удосконалення. У дисертаційному дослідженні використовувався також системний підхід і системно-структурний метод, за допомогою яких було визначено, зокрема, істотні ознаки поняття твору архітектури, досліджено структурну побудову суб’єктивного авторського права на твори архітектури та визначено місце авторсько-правових норм щодо творів архітектури у системі цивільного права України. Аналіз застосовувався у процесі розгляду окремих точок зору стосовно предмета дослідження. Під час розгляду питань цивільно-правових способів захисту авторського права на твори архітектури застосовувався діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура і елемент, причина й наслідок тощо).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем функціонування інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – твору архітектури.

Дослідження обраної тематики дозволило авторові сформулювати та обґрунтувати ряд нових наукових положень і висновків, що виносяться на захист:

1. Уперше:

1.1. Теоретично обґрунтовано, що однією з можливих форм втілення творів архітектури слід визнати креслення архітектурної частини проекту об’єкта архітектури, зафіксовані у матеріальній або електронній формі. Це обумовлено тим, що визначений у законодавстві перелік охоронюваних форм втілення творів архітектури, який складається з креслень, ескізів, моделей, збудованих будівель та споруд, є недостатньо формалізованим.

1.2. Аргументовано необхідність позбавлення авторсько-правової охорони творів архітектури, втілених у малих архітектурних формах, з метою впорядкування системи об’єктів права інтелектуальної власності, а також з метою створення передумов більш ефективної правової охорони прав авторів вказаних об’єктів.

2. Удосконалено:

2.1. Теоретичні положення щодо можливості виділення окремих правових норм у самостійний цивільно-правовий субінститут – субінститут авторського права на твори архітектури.

2.2. Визначений чинним цивільним законодавством перелік об’єктів авторського права. Доведено, що в галузі архітектурної діяльності існує єдиний об'єкт авторського права – твір архітектури. Це пов’язано з тим, що у разі зміни матеріального результату вираження думок автора первісний авторський задум не змінюється, при цьому не виникає новий твір і, як наслідок, новий об’єкт авторського права. У цьому випадку відбувається саме відтворення об’єкта авторського права, первісно вираженого в одній формі, в іншій об’єктивній формі.

2.3. Визначення змісту ознаки творчого характеру діяльності зі створення твору архітектури, конкретизовано та розкрито її особливості у порівнянні з аналогічною ознакою інших об’єктів авторсько-правової охорони.

2.4. Легальну дефініцію поняття „твір архітектури” та, на підставі виявлених особливостей ознак твору архітектури як об’єкта авторського права, запропоновано авторське визначення даного поняття.

2.5. Положення цивілістичної доктрини щодо правової природи та змісту особистого немайнового права авторів творів архітектури на фотографування, здійснення відеозйомки відповідного об'єкта архітектури (право автора на доступ до твору архітектури).

2.6. Теоретичні положення щодо правової природи права автора твору архітектури на участь у подальшій реалізації проектів цього твору та обґрунтовано, що дане право має бути визначене законом серед інших особистих немайнових прав автора твору архітектури.

3. Набуло подальшого розвитку:

3.1. Вчення про суб’єкта авторського права на твори архітектури. Зокрема, під час дослідження підстав виникнення співавторства на твори архітектури доведено, що встановлена нормативними документами презумпція авторства головного архітектора проекту, яка ґрунтується на фактично виконуваних завданнях та обов’язках цього суб’єкта архітектурної діяльності з організації проектного процесу, суперечить загальним вимогам цивільного законодавства щодо підстав виникнення співавторства на твори архітектури, що призводить до протиправного обмеження суб’єктивного права дійсних авторів, і тому потребує виключення.

3.2. Наукове обґрунтування концепції, що в праві інтелектуальної власності фактично створені передумови для виникнення права на зазначення найменування юридичної або фізичної особи на творі архітектури, створеному у зв’язку з виконанням трудового договору. Проте ці передумови відокремлені одна від одної і не утворюють єдиного правового механізму наділення зазначених осіб даним правом.

3.3. Дослідження правової природи інституту авторського нагляду у будівництві. Авторський нагляд – це цивільно-правовий інститут, спрямований на забезпечення оптимальної можливості втілення в матеріалі твору архітектурного мистецтва в точній відповідності з проектом, створеним творчою уявою автора, який дає йому можливість у процесі будівництва вносити необхідні зміни.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

-                   у науково-дослідній діяльності. Ці результати доречно використовувати як основу для подальших досліджень цієї проблеми, для розвитку вчення про суміжні до твору архітектури об’єкти права інтелектуальної власності тощо;

-                   у сфері правотворчості під час реформування та вдосконалення чинного законодавства відповідно до поданих у додатку пропозицій;

-                   у навчальному процесі під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу „Цивільне право”, спецкурсу „Право інтелектуальної власності” та під час викладання даних дисциплін;

-                   у правозастосовній діяльності шляхом використання поданих конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності юрисконсультів та адвокатів під час укладення, зміни та розірвання авторських договорів, а також у діяльності судів щодо вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності;

-                   у виховній сфері. Положення та висновки дисертації можуть бути застосовані в роботі з підвищення рівня правової культури населення і працівників проектних та підрядних організацій, службовців управлінь містобудування та архітектури тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів „Цивільне право” та „Цивільний процес”. Окремі положення дисертації доповідались автором на: науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ”, присвяченій пам’яті проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2005 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”            (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ,             12 травня 2006 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного права та процесу”, присвяченій пам’яті проф. О.А. Пушкіна     (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ,         27 травня 2006 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права та процесу”, присвяченій пам’яті проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 26 травня            2007 р.); „Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин” (м. Макіївка, Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Харківський національний університет внутрішніх справ, НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 21-22 вересня 2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковано у п’яти наукових статтях у провідних спеціалізованих виданнях України, які включені до переліку фахових видань ВАК України, та в шістьох тезах наукових повідомлень.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (292 джерела) та додатку. Загальний обсяг дисертації складає 206 сторінок, із яких основний зміст – 173 сторінки. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины