ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Складний, суперечливий процес трансформації всіх сторін суспільного життя в Україні викликає потребу в його теоретичній рефлексії, дослідженні соціально-політичних, державно-правових процесів. В умовах подальшого реформування українського суспільства, сучасного право- та державотворення особливого значення набувають пошук оптимальних науково обґрунтованих стратегій реформування, визначення критеріїв його ефективності; гуманізація права та держави, підвищення загального рівня правосвідомості та правової культури; забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Стан правової культури українського суспільства відображає складний процес модернізації в цивілізаційному розвитку країни. В сучасному правознавстві залишається відкритою проблема розвитку субкультур, зокрема молодіжної.

Саме тому вивчення процесів формування і функціонування правової культури студентства, її зв’язку з реформуванням суспільства має виняткове значення. Нагальною потребою сьогодення є розвиток системи правового впливу, яка б відповідала сучасним соціально-правовим, педагогічно-психологічним потребам суспільства і особи, спираючись на здобутки суспільствознавчих наук, у тому числі й правознавства.

Актуальність розробки теоретичних проблем формування і функціонування правової культури студентської молоді тісно пов’язана з широким комплек­сом постановочних завдань з розвитку демократичної, соціальної, правової держави. А це, в свою чергу, вимагає появи особи, яка має високу політичну і правову культуру. Недостатній рівень засвоєння демократичної правової культури є однією з причин відчуження частини молоді від суспільно-політичних та правових процесів в українському суспільстві.

Процес державотворення органічно пов’язаний з утвердженням нової системи духовних цінностей, серед яких найвищою є людина, її права, індивіду­альна свобода особи, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Своєрідним регулятором цивілізаційних стосунків у суспільстві та міжнародному спілкуванні є правова культура суспільства, соціальних груп і конкретної особи. Правова культура складається під впливом духовної культури особи, вона базується на ідеях гармонійності, цілісності сучасного світу, єдності природного, соціального і духовного середовища та культурно-історичних традицій суспільства.

Сучасний стан теорії і практики правової культури обумовлює напрям подальших досліджень даного соціального феномена як такого, що нерозривно пов’язаний з процесом демократичного гуманістичного реформування суспільства. Все це зумовило вибір теми, визначило мету та завдання дослідження.

Наукове опрацювання проблем формування правової культури проводиться вченими різних галузей знань. Теоретико-методологічні проблеми феномену правової культури розглядаються в працях вітчизняних та зарубіжних вчених С. Алексєєва, О. Аграновської, В. Баранова, Г. Балюк, А. Венгерова, В. Головченка, В. Гоймана, Н. Гранат, В. Казимирчука, В. Камінської, Д. Кері­мова, Н. Кейзерова, М. Козюбри, В. Кудрявцева, М. Матузова, О. Скакун, В. Нерсесянца, П. Рабіновича, А. Ратинова, В. Сальникова, О. Семітко, П. Фар­бера, О. Шапієвої та ін.

Різноманітні аспекти ролі і місця студентської молоді України в сучасних суспільних процесах досліджують вітчизняні науковці В. Андрущенко, В. Бабкін, М. Головатий, Є. Головаха, Н.Черниш, Р. Калюжний, В. Курило, М. Козюбра, В. Лісовський, В. Оксамитний, В. Ребкало та інші. Проблемі правового виховання та соціалізації студентської молоді, ролі юридичної педагогіки присвячені праці Л. Беляєвої, В. Бурлакова, Н. Гранат, В. Давидова, В. Кикотя, А. Рябова, А. Столяренка, Є. Татаринцевої. Ця ж проблема висвітлена у працях вітчизняних правознавців В. Андрейцева, С. Гусарєва, В. Лісового, В. Москаленко, В. Опришка, В. Павловського, О. Скакун, О. Ти­хо­мирова та ін. Зазначена проблема висвітлюється в збірниках доповідей на науково-практичних конференціях та досліджується в ряді дисертацій: В. Бурмістрова, О. Ганзенка, С. Легуші, О. Волошенюк, О. Менюка, Є. Федика та ін.

Водночас, незважаючи на широке коло наукових праць із зазначених та інших напрямів правовиховних процесів, багато з них потребують подальшого наукового дослідження, особливо в контексті трансформаційних процесів українського суспільства та реформування вищої школи України. Існує потреба в дослідженні проблеми правової духовності, сутності правової культури як компоненту духовної культури особистості студентства, системи її формування через правову соціалізацію, освіту, виховання, через психолого-педагогічні умови і технології. Зазначені чинники є вирішальними для формування у студентства особистісних цінностей, розуміння труднощів поєднання правової рівності, свободи і відповідальності, правомірної поведінки, реальної соціально-правової активності студентів, подолання в соціально-правовій практиці догматичного підходу до правових процесів, подальшого вдосконалення критеріїв і показників ефективності правового виховання, застосування здобутків педагогічної науки, зокрема юридичної педагогіки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з теоретичною розробкою планової тематики відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).

Мета і завдання дисертації. Метою роботи є комплексне дослідження сутності, змісту, форм, функцій, структури правової культури студентської молоді в процесі модернізації українського суспільства, з’ясування чинників формування правових знань, цінностей, навичок правової поведінки, участі студентства в державотворчих процесах.

Для досягнення поставленої мети у дисертації визначені такі завдання:

дослідити теоретико-методологічні засади вивчення феномену правової культури студентської молоді;

окреслити сутнісні характеристики сучасної правової культури студентської молоді України;

визначити структуру й функції правової культури студентської молоді;

дослідити процес становлення правової культури в умовах переходу до демократичного громадянського суспільства;

проаналізувати соціально-педагогічні умови ефективності формування правової культури у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу;

дослідити теоретичну модель, механізми правової соціалізації сучасної студентської молоді з урахуванням людського виміру держави і права, демократії, гуманізму, верховенства права;

з’ясувати зміст, форми і основні напрями правовиховної роботи із студентами щодо подальшого формування та вдосконалення їх правової свідомості та культури;

визначити основні чинники, форми і методи формування правових знань, навичок, умінь, утвердження активної правової поведінки.

Об’єктом дослідження є феномен правової культури студентської молоді як специфічної соціальної спільноти і учасника суспільно-політичних та правових процесів.

Предметом дослідження є розкриття процесу формування та функціонування правової культури студентської молоді в умовах демократизації українського суспільства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є комплекс дослідницьких принципів, методів, прийомів наукового пізнання, спрямованих на забезпечення об’єктивного та всебічного аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, зв’язку з іншими компонентами соціокультурного та правового життя соціуму. Цей комплекс складається з філософсько-світоглядних методів і принципів (єдність соціально-правового та гносеологічного аналізу, детермінізм, об’єк­тивність, історизм, конкретність істини тощо); загальнонаукових методів: системний, структурно-функціональний, логіко-історичний, аналітико-синтетич­ний, порівняльний; спеціально-наукових методів: формально-юридичний, порівняльно-правовий, соціологічний тощо. Зокрема, системний метод дослідження дав можливість проаналізувати правову культуру студентської молоді як елемента правової системи суспільства; за допомогою логіко-історичного методу був досліджений процес трансформації правової культури в умовах сучасного державотворення в Україні; структурно-функціональний метод дозволив проаналізувати структуру, функції та види правової культури.

Концептуальний авторський підхід характеризується міждисциплінарністю, тобто базується на комплексному використанні спеціальних методів різних наук та інтеграції окремих результатів у рамках єдиної методології і, перш за все, напрацьованих останнім часом підходів у теорії і філософії права, соціології права, педагогіці, що спеціально вивчають соціокультурну та морально-правову матерію.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у виробленні пізнавальної концепції формування правової культури студентської молоді на основі теоретичного аналізу і систематизації наявного досвіду щодо ролі чинників правовиховного процесу.

Доведено, що головна методологічна цінність трактування сутності, змісту, структури, функцій, в контексті досліджуваної проблеми полягає в його орієнтованості на оцінки різних типів праворозуміння (природно-правове, історичне, нормативне, соціологічне, психологічне тощо).

Уточнено поняття, зміст, структуру правової культури студентської молоді, її компоненти (право, правова свідомість, правова діяльність тощо), її функціональний вимір. З’ясовано вплив антропологічного виміру права, як одного з компонентів соціального життя особи і чинника, що спрямовує її громадянську активність.

Запропоновано сучасну типологізацію правової культури студентів як складного та багаторівневого феномена, що поєднує різні типи правових субкультур. З’ясовано теоретико-методологічні засади дослідження правовиховного процесу, зміст і класифікацію його принципів та цілей як витоків, головних вимог, що лежать в його основі, відповідно до вимог соціально-економічного, політико-правового рівня розвитку суспільства.

На основі аналізу різноманітних концепцій правовиховного процесу дається оцінка співвідношення правового виховання, правової освіти та правової соціалізації. Реалізовано підхід щодо розуміння правової соціалізації як процесу передачі правових ідей, поглядів, уявлень та норм від одного покоління до іншого, а також процесу правового визрівання індивіда, формування його правового “Я”, розвитку власного погляду на правовий світ.

Визначено своєрідність правової соціалізації в контексті особистісно-орієнтованого підходу сучасного студентства, що полягає в гармонійному поєднанні керованих і некерованих чинників у процесі засвоєння правових знань, цінностей, навичок та умінь, зразків поведінки, досвіду прийдешніх поколінь.

Досліджено зміст, роль та місце феномену правової духовності у розвитку правової культури студента як якісної характеристики ідеального буття людини, як виразу духовного світу людини, безпосередньо пов’язаного із світоглядними надіями, устремліннями, ідеалами нації, народу, як інтегрального показника правової соціалізації особи, формування її моральних цінностей та життєвої позиції.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у тому, що матеріали і висновки дисертації можуть слугувати подальшому поглибленню і розширенню дослідження теоретико-методологічних та концептуальних засад правової культури, процесів формування внутрішньої свободи і правової духовності студенства.

Матеріали дисертації можуть бути застосовані у науково-дослідницькій, освітньо-виховній роботі серед студентів українських вузів, використані при підготовці та викладанні навчальних курсів і спецкурсів соціально-правового спрямування для студентів і аспірантів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, на ряді науково-практичних конференцій, а саме: Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 5–6 листопада 2004 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Фран­ківської області, 24–29 січня 2005 р.; тези опубліковано); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковано). Результати роботи реалізовано у 7 публікаціях, з них 3 – у виданнях, визнаних ВАК України фаховими в галузі правових наук.

Структура та обсяг роботи. Мета і завдання дослідження, його концептуальна основа і зміст визначили структуру дисертації, що складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (258 найменувань). Загальний обсяг роботи – 217 стор., з них список використаних джерел – 21 стор.