ВЗАЄМНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСОБИ І ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави передбачає необхідність активізації розбудови громадянського суспільства, що є гарантом рівності, стабільності та захищеності особистості. Взаємодія держави та суспільства базується на засадах гармонічного розвитку держано-правових інституцій та засобів гарантування і захисту прав та інтересів особи. Інститут відповідальності займає центральне місце в системі засобів забезпечення стабільності розвитку суспільства, держави та громадян, що передбачає вироблення теоретичної моделі відновлення режиму справедливості та її практичної реалізації на засадах взаємності й адекватності. В умовах інтенсифікації розбудови України, проведення комплексу реформ, що націлені на модернізацію соціальних інститутів, в тому числі і засобів правового впливу, інститут відповідальності потребує адекватного наукового переосмислення в контексті поточних змін умов розвитку суспільства та держави, що передбачає зростання дієвості інституту відповідальності в життєдіяльності суспільства на засадах взаємної відповідальності різних гілок влади, органів місцевого самоврядування та кожного громадянина.

Проблематика взаємної відповідальності особи та держави має як теоретичне, так і практичне значення, що пояснюється необхідністю вироблення єдиного, науково обґрунтованого механізму забезпечення рівності всіх суб’єктів перед законом, з однієї сторони, а також необхідністю максимальної реалізації соціального призначення інституту відповідальності, з іншої сторони. В свою чергу комплексне наукове дослідження феномену відповідальності держави і особи в контексті її взаємності в умовах розбудови державності в Україні надасть змогу забезпечити належну наукову основу інституту відповідальності відповідно до сучасних потреб розвитку суспільства.

В умовах становлення демократичного суспільства, розбудови демократичної, соціальної, правової держави і людина, і держава повинні мати рівні права і нести рівну відповідальність один перед одним. Невідповідність відповідальності особи і держави принципу взаємності, що є порушенням конституційних засад відповідальності як людини перед державою, так і держави перед людиною, є передумовою поширення соціальної несправедливості, що збільшує ризик виникнення та загострення соціальних конфліктів. Вказане доводиться і практичним досвідом становлення державності в України, коли відсутність ефективного механізму реалізації взаємної відповідальності держави і особи в певній мірі обумовлює недоліки у розвитку приватизаційних процесів, вирішенні соціальних проблем, подоланні корупції, нестабільності податкової політики, виникненні прогалини в законодавчій базі тощо.

Враховуючи вищевказане, питання взаємної відповідальності особи і держави набуває стратегічного значення для розбудови соціальної правової держави, що потребує як активізації наукових розробок вказаного питання, так і прискорення практичного втілення в життєдіяльність суспільства науково обґрунтованого механізму взаємної відповідальності особи та держави.

В юридичній літературі відсутні комплексні наукові дослідження, які присвячені проблемам взаємності юридичної відповідальності як особи, так і держави. Наукові роботи, які досліджують феномен соціальної відповідальності взагалі, та юридичної, зокрема, пов’язані з такими іменами вчених як З. А. Астеміров, Б. Т. Базилєв, С. Н. Братусь, В. Горлов, О. Г. Дробницький, В. Ж. Келлє, В. Захаров, I. I. Карпець, Д. А. Керімов, В. М. Кудрявцев, О. Е. Лейст, І. С. Самощенко, В. М. Селіванов, М. С. Строгович, М. Х. Фарукшин та інші. Однак, в роботах вказаних вчених інститут відповідальності досліджується переважно або в межах соціологічних досліджень як один із соціальних інститутів, що надає певну оцінку поведінці суб’єкта та здійснює на нього вплив; або в межах загальної теорії права; або в межах галузевих юридичних наук, в контексті конституційної, кримінальної, цивільно-правової, дисциплінарної, матеріальної та інших різновидах відповідальності; або в межах загальної та спеціальної частин відповідної галузі права.

На початку 90-х років ХХ століття у наукових колах значно підвищується інтерес до вивчення проблематики інституту відповідальності, що викликано необхідністю оновлення сутнісного розуміння вказаного інституту та вироблення практичних шляхів підвищення соціальної ефективності інституту відповідальності в умовах перехідного етапу розвитку суспільства. Зазначений період характеризується науковими розробками проблем відповідальності такими вченими як B. C. Венедіктов, В. Н. Вітрук, С. Д. Гусарєв С. Д. Дубенко, М. С. Кельман, Р. А. Калюжний, Я. Кінаш, М. І. Козюбра, A. M. Колодій, В. В. Копєйчиков, В. В. Лемак, В. В. Мальцев, О. Г. Мурашин, М. О. Плахотнюк, В. Ф. Погорілко, В. М. Селіванов, О. Ф. Скакун та іншими. На наш погляд, основною специфікою наукових досліджень проблем відповідальності вказаного періоду є те, що вони переважно мають виключно прикладний характер та надають інформаційний матеріал щодо вдосконалення правового регулювання або організаційного забезпечення реалізації заходів відповідальності. Сучасні умови розвитку суспільства та держави актуалізують необхідність цілісного дослідження концептуальних засад інституту відповідальності, в тому числі і у контексті взаємної відповідальності особи і держави як необхідної умови забезпечення соціальної справедливості та законності. Недостатній рівень наукової дослідженності проблем взаємної відповідальності особи та держави в умовах розбудови державності в Україні зумовлює актуальність обраної автором теми дослідження та впливає на вибір об’єкта і предмета дослідження.

Об'єктом дисертаційного дослідження є теоретико-методологічні проблеми правового інституту взаємної відповідальності особи і держави в Україні в сучасному суспільстві.

Предмет дисертаційного дослідження становлять феноменологічні, категоріальні, системно-структурні, функціональні та аксіологічні аспекти інституту взаємної відповідальності особи і держави в контексті розбудови демократичної, соціальної, правової держави.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення, вивчення та обґрунтування самостійного значення та специфіки інституту взаємної відповідальності особи і держави як важливого чинника розбудови демократичної, соціальної, правової держави, а також вироблення методичних рекомендацій, які націлені на забезпечення умов взаємності в процесі вдосконалення інституту відповідальності особи і держави. Для досягнення вказаної мети дисертаційного дослідження поставлено наступні завдання:

-                   виробити науково обґрунтоване авторське визначення поняття “взаємна відповідальність особи і держави”;

-         проаналізувати феномен юридичної відповідальності та її місце в системі взаємної відповідальності особи і держави: розкрити її зміст, різновиди та функції;

-         охарактеризувати принципи і функції взаємної відповідальності особи і держави, які становлять основу соціально-правового механізму функціонування демократичної, соціальної, правової держави;

-         розкрити зміст та проаналізувати значення інституту прав людини в демократичному суспільстві як умови гуманізації держави та системоутворюючого фактору, що опосередковує взаємну відповідальність особи і держави, а також визначає відносини між ними;

-         з’ясувати зміст соціально-правового механізму взаємної відповідальності особи і держави на прикладі діяльності органів державної влади, посадових осіб та пересічних громадян України;

-         розкрити особливості реалізації механізму взаємної відповідальності особи і держави у процесі виконання Україною міжнародно-правових зобов’язань щодо захисту прав людини;

-         сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення інституту взаємної відповідальності особи і держави в умовах розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави в цілому та проведення політичної і правової реформи, зокрема.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до “Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ Міністерства внутрішніх справ України на період 2002—2005 роки”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2002 року (№ 635); програми наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року (№ 755); плану науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ.

Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження становить система філософських, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів пізнання які надали можливість комплексного наукового вивчення вказаних об’єкту та предмету дисертаційного дослідження. Враховуючи тематику дисертації, а також мету та завдання роботи, дисертантом було використано наступні методи:

1)    компаративістський метод, який надав змогу порівняти особливості відповідальності особи та держави в аспекті їх взаємності як в сучасній Україні, так і в період її розвитку у складі СРСР;

2)    діалектичний метод, котрий забезпечив встановлення та аналіз специфіки взаємозв’язку і взаємозалежності особи і держави в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства та держави, в тому числі і в галузі міжнародних відносин;

3)    системний метод, що забезпечив комплексне дослідження проблеми взаємної відповідальності особи і держави, зв’язку різноманітних видів відповідальності в системі соціальної відповідальності.

У процесі дослідження поставленої проблеми автор використав принцип кореляції, який визначає функціональну залежність між двома змінними величинами, зокрема особою і державою, котрий надав змогу встановити, що кожному значенню вказаних величин відповідає чітко визначена функція іншої; а також принцип плюралізму, який уможливив подолання обмеженості діалектико-матеріалістичного монізму в процесі наукового аналізу існуючих видів відповідальності, позбавив дослідження заідеологізованості, тенденційності, ознак методологічного догматизму.

Емпіричну базу дослідження становлять науково обґрунтовані дані соціологічних досліджень провідних соціологічних інститутів нашої країни, довідкових видань, статистичних та аналітичних матеріалів про стан громадської думки, результати діяльності підрозділів міліції у сфері зв’язків із громадськістю за 2000-2006 pp.

Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці проблеми, так і у способі її розв’язання. Дисертація є першим в українському правознавстві науковим дослідженням, в якому ґрунтовно проаналізовано інститут взаємної відповідальності особи і держави у процесі розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави.

Наукова новизна дослідження відображена в таких висновках і положеннях:

-         запропоноване та надане авторське визначення поняття “взаємна відповідальність особи і держави” як особливого виду соціальної відповідальності, провідного демократичного інституту демократичної, соціальної, правової держави, що розкриває систему двосторонніх зв’язків у суспільстві та ґрунтується на принципах верховенства права, законності, гуманізму, справедливості і спрямований на захист прав людини, розбудову держави як демократичної, соціальної, правової;

-         узагальнено історіографію з проблем відповідальності соціальної, етичної, юридичної, професійної, політичної, міжнародної, що закладає основу комплексному науковому дослідженню інституту взаємної відповідальності особи і держави;

-         доведено, що на сучасному етапі розвитку суспільства та держави в Україні взаємна відповідальність особи і держави як провідний демократичний інститут реалізується не повною мірою, про що свідчать суперечності у взаємовідносинах законодавчих, виконавчих та судових органів, діяльності окремих посадових осіб та пересічних громадян;

-         обґрунтовано, що правова держава і права людини є взаємозалежними інститутами, які можуть бути об’єктами наукових досліджень в контексті їх взаємозв’язку та взаємозалежності;

-         удосконалено поняття гуманістичного принципу людської гідності, який конкретизує права і свободи людини, поєднує їх у систему, утворює своєрідне ядро в системі прав людини, виступає умовою гуманізації інституту взаємної відповідальності особи і держави;

-         узагальнено теоретичне розуміння змісту категорій “взаємодія”, “взаємність”,
”відповідальність”, “юридична відповідальність”, “громадянська відповідальність”, “імунітет”, “індемнітет”, “партнерство”, “недоторканність”, які наповнюють новим демократичним, гуманістичним змістом інститут взаємної відповідальності особи і держави;

-         охарактеризовано інститут взаємної відповідальності особи і держави, що ґрунтується на соціальному партнерстві учасників взаємодії і забезпечує стабільність в українському суспільстві, сприяє подоланню конфліктів, соціального напруження шляхом взаєморозуміння та створення нового, демократичного формату відносин між особою і державою;

-         встановлено, що теоретична концепція механізму реалізації взаємної відповідальності особи і держави на сьогодні визначається у форматі євроінтеграційного процесу, виконання міжнародно-правових зобов’язань, підвищення відповідальності України перед європейською спільнотою за взяті на себе зобов’язання у сфері захисту прав людини;

-         обґрунтовано, що вдосконалення діяльності міліції залежить від удосконалення партнерських взаємовідносин із населенням як форма прояву інституту взаємної відповідальності особи і держави.

Практичне значення одержаних результатів зумовлено їх науковою новизною та актуальністю. Результати цього дисертаційного дослідження можуть бути використані в:

-         подальшій науково-дослідницькій сфері для наукової розробки ефективного соціально-правового механізму забезпечення взаємної відповідальності в Україні;

-         правотворчій діяльності в аспекті надання пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства з метою вдосконалення законодавчої бази, що регламентує діяльність уряду, парламенту, органів державної влади, в тому числі органів внутрішніх справ;

-         правозастосовній діяльності, що сприятиме підвищенню ефективності практики роботи органів внутрішніх справ щодо встановлення і розвитку партнерських відносин між населенням і міліцією;

-         навчальному процесі вищих навчальних закладів України юридичного профілю для підготовки окремих розділів підручників, навчальних посібників з теорії держави та права, а також при викладанні таких дисциплін як “Теорія держави та права”, “Соціальна відповідальність”, “Юридична відповідальність”, “Юридична відповідальність і державний примус”, “Взаємна відповідальність особи і держави як вид соціальної відповідальності” (Акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ № 6 від 19 січня 2007 p.).

Результати дослідження будуть також корисними для реалізації основних засад правової і політичної реформи, організації конкретних заходів щодо вдосконалення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ, реформування системи правоохоронних органів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження проведено автором самостійно, зроблені висновки і рекомендації засновані на особистих дослідженнях офіційних статистичних даних та практики правоохоронної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки даної дисертаційної роботи обговорювалися на кафедрі теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на таких наукових семінарах і конференціях:

-         науково-практичній конференції Національної академії внутрішніх справ України “Проблеми захисту прав людини та громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 22-23 квітня 2005 p.);

-         міжнародному науковому семінарі “Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі” (м. Київ, 23-24 вересня 2005 p.);

-         науково-теоретичній конференції, присвяченій п’ятій річниці Навчально-наукового інституту управління Національної академії внутрішніх справ України “Україна 2005” (м. Київ, 2005 p.);

-         загальноуніверситетській підсумковій науково-теоретичній конференції, присвяченій Дню науки “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19-20 травня 2006 p.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у тезах виступів на наукових конференціях і семінарах.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (264 найменування). Основний зміст роботи викладено на 162 сторінках друкованого тексту. Повний обсяг роботи становить 182 сторінки