ЗАКОН В СИСТЕМІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування в Україні правової держави нерозривно пов’язане з максимальним забезпеченням прав і свобод людини, відповідальністю держави перед особою, підвищенням авторитету закону, його суворим дотриманням усіма державними органами, громадськими організаціями, ефективною роботою правоохоронних органів, зокрема міліції. Тенденції суспільного розвитку та процеси, що відбуваються за сучасних умов, обумовлюють необхідність інтенсивної розробки теоретичних проблем форм та засобів реалізації права, застосування норм права, правового регулювання і багатьох інших питань. Тому сьогодні гостро відчувається потреба у вдосконаленні правового регулювання діяльності міліції, визначення місця і ролі у ньому закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, який визначає відправні засади у системі такого регулювання. Ці питання постають у центрі уваги, відображуються у найважливіших державних і громадських документах. У таких умовах роль і значення правового регулювання діяльності міліції набуває особливої актуальності.

Прогалини в законодавчому регулюванні, які залишають надто широкий простір для підзаконної, зокрема відомчої нормотворчості, значно ускладнюють здійснення контролю за відповідністю змісту відомчих нормативних актів (враховуючи до того ж їх обмежену доступність для огляду) закону і реалізацію пропозицій про встановлення відповідальності службових осіб за видання норм, що йому суперечать. Тому для забезпечення верховенства актів найвищих представницьких органів державної влади в ряді випадків необхідна більш повна законодавча регламентація.

Фундаментальні основи для цього дослідження були закладені розробками вітчизняних та зарубіжних правознавців. Зокрема:

·     теоретичні питання нормативно-правового регулювання діяльності міліції досліджувались у працях Л.М. Розіна, Ф.Є. Колонтаевскького, А.М Колодія
І.Б. Кірічука, О.Г. Мурашина, І.А. Горшенєвої Д.А. Керимова, О.В. Зайчука,
А.П. Зайця, А.М. Куліша, О.В. Ряшка, В.В. Копєйчикова, І.В. Солов’євича,
І.П. Петрової, Я.Ю. Кондратьєва та інших;

·     місце закону серед інших форм (джерел) права осмислюються у працях
С.Ф. Кечекьяна, С.Л. Зівса, Г.І. Муромцева, А.Ю. Калініна, С.А. Комарова,
В.С. Селіванова, Т.В. Колісник, С.В. Головатого, О.Г. Первомайського,
М.І. Козюбри, І.М. Овчаренко та інших.

Серед західних науковців у дисертації були використані праці C.K. Аллена,
Н. Сальмонда, В. Кернза, Ф.А. Гаєка, Ж. Косіньяка, Д. Ллойда, Г. Радбруха,
П. Круза та інших.

Разом з тим, не зважаючи на багатоманітність наукової літератури, багато аспектів нормативно-правового регулювання діяльності міліції залишаються недостатньо розробленими.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року № 116-Р; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, а також відповідно до:

а) плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років» визначає пріоритетні напрямки наукових досліджень у галузі юридичних наук. Одними з цих напрямків є «Визначення шляхів вдосконалення правового регулюванн뵜 діяльності міліції», «Створення ефективної системи забезпечення законності в діяльності ОВС»;

б) плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне дослідження системи нормативно-правового регулювання діяльності міліції та визначення ролі закону в ній. Станом на сьогодні, у вітчизняній юридичній літературі, на цю проблему звернуто недостатньо уваги.

Відповідно до теми були поставлені такі завдання:

·        здійснити огляд наукових праць щодо поняття правового регулювання та дослідити історію його виникнення і розвитку;

·        розкрити природу, зміст, стадії та принципи нормативно-правового регулювання, дати їм юридичну характеристику;

·        з’ясувати особливості нормативно-правового регулювання діяльності міліції в Україні;

·        охарактеризувати відносини, що виникають у процесі відомчого нормативно-правового регулювання діяльності міліції та становлять його предмет;

·        обґрунтувати вимоги, що висуваються до закону як пріоритетної форми (джерела) права України;

·        дослідити місце і роль закону в нормативно-правовому регулюванні діяльності міліції;

·        розглянути співвідношення закону з відомчими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність міліції України та стан гармонізації законодавства України з міжнародними стандартами у правоохоронній сфері.

Об’єктом дослідження є нормативно-правове регулювання діяльності міліції та відносини, які виникають в процесі такого регулювання.

Предметом дослідження є закон в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції України.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. Для одержання найбільш достовірних наукових результатів методологічну основу роботи складає система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових, приватнонаукових і спеціальнонаукових методів. Світоглядною основою дослідження є ідеї гуманізму, справедливості та законності. Теоретичну основу дослідження складає плюралізм підходів до праворозуміння, основним з яких є нормативістський. Діалектичний метод пізнання державно-правових явищ полягав у підході до вивчення нормативно-правового регулювання як явища, що визначається природою людини і умовами суспільного життя та пов’язаного з іншими соціальними явищами (економічними, політичними та ін.). Крім того у дослідженні застосовувалися зокрема: аналіз (при розгляді предмету відомчого нормативно-правового регулювання); системний метод надав можливість визначити місце відомчого нормативно-правового регулювання в системі загального нормативно-правового регулювання та полягає у залученні категоріального апарату теорії держави і права; за допомогою порівняльно-правового методу досліджувались питання співвідношення закону з іншими формами (джерелами) права України, а також з нормативно-правовими актами МВС України; прийоми логіко-юридичного методу використовувались для доведення істинності зроблених автором суджень стосовно природи відомчого нормативно-правового регулювання міліції та місця в ньому закону; герменевтичний метод використовувався для з’ясування змісту відомчих нормативно-правових актів; антропологічний метод застосовувався в процесі характеристики гуманістичної спрямованості діяльності міліції та її ролі у забезпеченні реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних науковців, які займалися проблематикою нормативно-правового регулювання як взагалі так і діяльності міліції зокрема; особлива увага приділялася науковим і навчальним джерелам з питань правового регулювання правоохоронних органів, а також матеріалам науково-практичних конференцій, нарад.

Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 650 співробітників органів внутрішніх справ. Час проведення анкетування: перше півріччя 2006 року.

Нормативну основу дослідження складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, правові акти виконавчої влади, зокрема, відомчі нормативно-правові акти МВС України, міжнародні нормативно-правові документи, зарубіжне законодавство, узагальнення практики, довідкова література, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є одним з перших комплексних монографічних досліджень проблем правового регулювання діяльності міліції у контексті співвідношення відомчих нормативно-правових актів МВС України з законом як основною формою (джерелом) права. Елементи наукової новизни притаманні наступним положенням і висновкам дисертації:

Вперше:

·        комплексно досліджено співвідношення закону з основними відомчими нормативно-правовими актами МВС, визначено їх системні зв’язки. Норми відомчих актів МВС необхідно розглядати у суворій ієрархічній системі. При всій важливості відносин, які ними регулюються, вони по своїй природі не можуть претендувати на якесь особливе місце в цій системі;

Удосконалено:

·        класифікацію принципів нормативно-правового регулювання. На думку дисертанта, принципи, які покладені в основу правового регулювання, складають цілісну систему, до якої, враховуючи викладені вище положення, слід віднести:
1) принципи правоутворення; 2) принципи правореалізації; 3) принципи правоохорони;

·        класифікацію службових відносин у відомчому нормативному регулюванні діяльності міліції, які складають його предмет: 1) відносини між працівниками міліції, які займають нищу посаду з працівниками міліції, які займають вищу посаду (в порядку субординації); 2) відносини, які виникають між працівниками одного органу міліції; 3) відносини, які виникають між органами міліції та іншими державними органами, об’єднаннями громадян; 4) відносини, які виникають між працівниками органів міліції та громадянами;

·        основні вимоги до закону як основної форми (джерела) права в процесі його співвідношення з іншими формами (джерелами) права: 1) вимога відповідності принципу правової визначеності; 2) закони не повинні суперечити один одному;
3) закони повинні пропонувати повне врегулювання суспільних відносин, не допускаючи існування прогалин; 4) закони не повинні наділяти державні органи широкими дискреційними повноваженнями; 5) тексти законів, повинні бути зрозумілими (доступними) та чіткими; 6) вимога розумної стабільності закону;
7) вимога про обов’язкове оприлюднення законів;

·        розуміння поняття «законодавство» у вузькому розумінні як сукупності нормативно-правових актів вищої юридичної сили, якими є закони. У повсякденному житті, використання терміну «закон» для позначення будь-якого нормативного акту, який походить від держави, є досить поширеним і цілком допустимим, адже підкреслює важливість дотримання всіх законодавчих актів, а не тільки законів. Однак, ототожнення закону з іншими нормативно-правовими актами вносить плутанину у різні форми (джерела) права, знижує ефективність їх використання;

·        способи для розмежування законодавчих повноважень вищого представницького органу і правотворчих повноважень інших центральних органів (МВС). Перший з них спрямований на те, щоб встановити відмінності в природі суспільних відносин, які з однієї сторони, є предметом регулювання закону, а з іншої – предметом регулювання (підзаконного) відомчого акта. Другий спосіб розмежування полягає в юридичному закріпленні кола питань з яких правова регламентація повинна здійснюватись тільки шляхом прийняття законів. Третій спосіб випливає зі структури правової норми.

Набуло подальшого розвитку:

·        загальнотеоретичні аспекти дослідження форм (джерел) права. Форма (джерело) права в формально-юридичному значенні – це особливий прояв зовнішнього оформлення права, що визначає для учасників реальних правовідносин місцезнаходження норм позитивного права, які підлягають застосуванню;

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих в дисертації проблем нормативно-правового регулювання діяльності міліції та пропозицій щодо їх вирішення.

Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням нагальних проблем теорії держави та права стосовно нормативно-правового регулювання діяльності міліції, його особливостей.

Отримані дисертантом результати мають практичну цінність і можуть бути використанні:

1) у науково-дослідній сфері – у процесі подальших розробок як загальнотеоретичних, так і галузевих проблем правового регулювання; 2) при здійсненні нормотворчої компетенції МВС України, з метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності міліції України (Акт впровадження МВС № 2044/фв від 06.02.2007 року); 3) у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій та в процесі викладання курсу «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права»; спецкурсу «Судові та правоохоронні органи» (Акт впровадження КНУВС № 46/1191 від 26.03.2007 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на двох міжнародних і трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні» (м. Львів 20 січня 2006 р., тези опубліковані), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк 2-3 червня 2006 р., тези опубліковані), «Україна 2005: поступальна хода до верховенства права» (м. Київ
15 квітня 2005 р.), «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (м. Київ 25-27 квітня 2006 р., тези опубліковані), «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності» (м. Київ 15 квітня 2006 р., тези опубліковані).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації містяться у дев’яти публікаціях, п’ять з них опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг дисертації 217 сторінок (188 сторінок основного тексту), список використаних джерел – 317 найменувань (на 25 сторінках), додатки (на 4 сторінках).