ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку права, правової системи свідчить про наявність нагальних проблем, які стосуються перспектив розвитку суспільного та державного ладу, демократії, ствердження ідеалів рівності та свободи, верховенства права, які проголошені як головні цінності в Основному Законі країни. Держава і право відбиваються у суспільній свідомості, яка зорієнтована на високі досягнення демократичних країн світу у галузі прав людини та докорінно відрізняється від головних постулатів офіційно визнаної ідеології попередніх років. Проте між проголошеними цінностями та фактичним станом їх реалізації склався значний розрив, причини якого пояснюються політичними, економічними, культурними та іншими чинниками. Процвітання корупції,  тіньової економіки, поширення нігілістичних настроїв стали перепонами на шляху соціального прогресу в Україні. Зокрема, криза торкнулася правоохоронних органів – основних суб'єктів забезпечення правопорядку, не ефективно функціонують інститути правового захисту, майже незмінною за своєю суттю залишається діяльність правосуддя, суди не стали незалежними та справедливими.

Багато в чому стан якості суспільного життя пов'язується безпосередньо із сферою діяльності правових інституцій, в якій працює значна кількість представників юридичної професії, що визначає не лише їх соціальну значущість, але й високу відповідальність перед суспільством за стан законності, свободи та справедливості.

Зазначені факти зумовлюють потребу переосмислення теоретичних засад юридичної діяльності відповідно до конкретно-історичних умов, що склалися у пострадянському суспільстві, через призму сучасності, наповнення їх новим змістом, зважаючи на особливості розвитку правової системи України.

Ствердження у правознавстві принципу наукового плюралізму та відмова від етатистських традицій зумовили доцільність нових поглядів на структуру, форми здійснення та функції юридичної діяльності. Сучасна наукова література з питань юридичної діяльності, враховуючи міждисциплінарний характер її проблематики, є різноманітною відповідно до множини поставлених дослідниками пізнавальних завдань та чисельності практичних проблем, що мають бути  вирішені за допомогою засобів наукового прогнозування. Це можна пояснити складністю та поліфункціональним характером цього явища, що сприяло залученню наукового потенціалу фахівців не тільки правознавства, але й інших галузей знань, зокрема філософії, соціології, психології, історії тощо.

Окремі аспекти юридичної діяльності висвітлено у радянській та пострадянській філософсько-правовій літературі, що дозволило сформувати відповідну світоглядну та методологічну базу для проведення низки фундаментальних загальноправових та галузевих досліджень. Серед них, зокрема:

            філософське осмислення юридичної діяльності залежно від типів праворозуміння (В.Д. Бабкін, Д.А. Керімов, М.І. Козюбра, М.В. Костицький, В.С. Нерсесянц, А.В. Поляков, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов);

            дослідження категорій істини, справедливості, об'єктивного та суб'єктивного, раціонального та позараціонального, можливого та дійсного в аспекті окремих юридичних спеціальностей (О.О. Бандура, К.К. Жоль, А.А. Козловський, І.П. Ліхолат, С.І. Максимов, В.П. Малахов, І.В. Строков);

розроблення категорії діяльності та методології діяльного підходу (С.С. Батищев, В.А. Лекторський, А.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, К.Х. Момджян, Т. Пщоловський, В.М. Сагатовський, Е.Г. Юдін ).

Проблеми юридичної діяльності досліджувалися й представниками загальної теорії держави та права, у працях яких розроблялися її принципи, категоріальна база, методологія пізнання. Зокрема:

            поняття, зміст, види юридичної діяльності, її співвідношення з іншими правовими явищами, місце в механізмі правового регулювання докладно описані у монографіях, посібниках та наукових статтях С.С. Алексеєва, О.Е. Жалінського, В.М. Карташова, М.В. Коваля, М.Ф. Орзіха, О.В. Шмоткіна;

            питання методології дослідження юридичної діяльності висвітлено у працях К.І. Амірбекова, М.І. Козюбри, В.М. Кудрявцева, В.І. Леушина, В.В. Оксамитного, О.Д. Тихомирова;

            дослідженню правових форм юридичної діяльності присвячено теоретичні праці В.П. Бєляєва, В.М. Бенедика, В.М. Горшенєва, В.М. Протасова, І.Б. Шахова;

            особливості юридичної діяльності в сучасних умовах глобалізації та трансформації національних правових систем, інтеграції України у світовий та європейський правовий простір осмислювалися В.Н. Денисовим, В.С. Журавським, О.В. Зайчуком, О.Л. Копиленком,  Л.О. Луць, Ю.М. Оборотовим, Н.М. Оніщенко, О.Ф. Скакун, Ю.С. Шемшученком.

Окремі сторони практичної діяльності юристів вивчалися представниками галузевих юридичних наук, які спрямовували свої зусилля на пізнання особливостей професійної діяльності юристів у сфері виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокурорського нагляду, судочинства, досудового слідства, надання нотаріальних або адвокатських послуг тощо. У цьому контексті актуальними є праці В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, В.П. Бахіна, Т.В. Варфоломеєвої, М.М. Вопленка, В.С. Кузмічова, В.Ф. Опришка, Д.М. Притики, О.Д. Святоцького, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Фрицького, С.Я. Фурси, В.В.Цвєткова, В.М. Шаповала та інших авторів, завдяки яким розширено межі джерельної бази у формуванні комплексної характеристики професійної діяльності юристів.

            Ряд дослідників працювали над питаннями морально-етичного забезпечення юридичної діяльності та розвитку деонтологічного напряму правових досліджень (Ю.А. Агєшин, О.М. Бандурка, О.М. Карпов, О.С. Кобліков, Є.О. Лукашева, М.І. Малишко, С.С. Сливка, В.І. Темченко).

Проте тривалий час у науковій літературі діяльність у сфері права розглядалась як аспект державного або політичного управління, а робота юриста асоціювалася з правоохороною, застосуванням права як формою реалізації державно-владних повноважень. До теперішнього часу не розроблено науково обґрунтованої методології досліджень юридичної діяльності, яка б дозволила врахувати різні підходи щодо визначення поняття, форм, видів юридичної діяльності, систематизувати наукові інтереси дослідників правової сфери відповідно до потреб перехідного етапу. Не визначено потрібні наукові прогнози щодо сучасних тенденцій розвитку професійної діяльності юристів та напрямів її вдосконалення.

Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та необхідність подальшого опрацювання теоретичних та методологічних засад теорії юридичної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 рр., затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 р. № 1433; Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV; Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 р., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р. № 344; Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002–2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт НАВСУ на 2003–2006 рр.; пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001–2005 рр.

Мета і завдання дослідження.  Метою дисертаційного дослідження є осмислення теоретичних та методологічних засад юридичної діяльності, стану та перспектив її розвитку в умовах становлення громадянського суспільства, соціально-правової держави, трансформації правової системи України в контексті її світової та європейської  інтеграції, збереження самобутності національного права.

Мета дослідження зумовила визначення та розв'язання таких завдань:

проаналізувати та узагальнити результати правових досліджень юридичної діяльності, виявити існуючі прогалини, визначити проблематику її подальшого вивчення;

систематизувати методологічні підходи загальнотеоретичних досліджень  юридичної діяльності;

визначити особливості діяльного підходу та розкрити його методологічні можливості для досліджень юридичної діяльності;

виявити та охарактеризувати історичні джерела виникнення та становлення професійної діяльності юристів, підстави її диференціації, розкрити взаємозв'язок зазначених процесів із розвитком права;

на підставі аналізу та узагальнення загальнотеоретичних та інших правових досліджень юридичної діяльності визначити її домінуючі властивості, соціальну та правову зумовленість, розробити відповідне визначення;

виявити зміни у структурі, функціях та критеріях типологізації юридичної діяльності з урахуванням тенденцій розвитку юридичної науки та правової дійсності України;

розкрити зміст поняття й основних принципів юридичної практичної діяльності, систематизувати її ознаки, що мають науково-теоретичне та нормативно-правове походження;

визначити основне функціональне призначення практичної діяльності юристів відповідно до ролі права у суспільстві;

з'ясувати існуючі класифікації видів та форм юридичної практичної діяльності, на основі чого визначити доцільність виокремлення нових класифікаційних критеріїв;

охарактеризувати особливості юридичної діяльності в різних правових сім'ях;

визначити перспективи професійної діяльності юристів відповідно до напрямів і тенденцій розвитку правової системи України.

Об'єктом  дослідження є юридична діяльність, її місце та призначення у суспільстві.

Предметом дослідження є методологічні та теоретичні засади юридичної діяльності.

Методи дослідження. Філософсько-світоглядною основою дослідження є основні положення аналітичної філософії, феноменології, герменевтики, а також парадигми людиноцентризму, соціологічної та інтегративної юриспруденції.

Обґрунтованість та достовірність наукових результатів забезпечувалися використанням філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання, зокрема:

методи діалектики дозволили визначити основні властивості явища юридичної діяльності як такого, що знаходиться у взаємодії з іншими елементами правової системи, розвивається, змінюється відповідно до загальних тенденцій розвитку суспільства та правової сфери його життя;    використання герменевтичного підходу пов'язувалось, насамперед із необхідністю пізнання та інтерпретації текстів монографічних видань, наукових статей, навчальних матеріалів, а також текстів нормативних актів, що уможливило розкрити зміст та узагальнити сформульовані у різні способи властивості явища, що досліджується;

шляхом застосування історичного методу у дослідженні висвітлено етапи становлення та розвитку теорії юридичної діяльності, виокремлення етико-деонтологічного напряму досліджень сфери професійної діяльності юристів, умови та фактори формування корпусу професійних юристів в історичних рамках існування давнього римського суспільства;

з використанням структурно-функціонального підходу було досліджено внутрішню будову юридичної діяльності, її зумовленість функціональним призначенням, а також визначено залежність таких структурних складових, як суб'єкт, об'єкт, мета, завдання тощо від завдань, функцій та форм окремих видів юридичної діяльності;

системний підхід уможливив розглянути юридичну діяльність як елемент правової системи, визначити залежності її властивостей від системних змін у праві та суспільстві;

діяльний підхід спрямовувався на висвітлення окремих правових явищ, зокрема, права, правовідносин, правопорядку, правового режиму, засобів правового регулювання, правосвідомості через призму їх детермінації діяльністю юристів, у сфері здійснення якої кожне з названих явищ виявляє своєрідні форми та способи прояву, взаємодії;

метод класифікації дозволив систематизувати як окремі методологічні підходи сучасних дослідників проблематики юридичної діяльності, так і визначити основні групи класифікаційних критеріїв (наукові, нормативні, практичні) за порядком їх походження, доповнити існуючу видову гаму професійної діяльності юристів, виявити недоліки та суперечності у використанні класифікаційного методу;

метод порівняння було використано в процесі співставлення методик проблематики юридичної діяльності, способів нормативного закріплення завдань та функцій, а також співставлення обсягів понять юридичної, правової, неправової діяльності, які становлять категоріальну базу дослідження;

спеціально-юридичний метод було використано з метою пояснення окремих правових конструкцій, теорій, принципів, понять, аналізу норм чинного законодавства, виявлення недоліків у ньому; метод правового моделювання застосовувався для визначення перспектив розвитку наукової, навчальної та практичної форм діяльності юристів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних та методологічних засад юридичної діяльності, спрямованим на розширення та упорядкування системи наукових знань та орієнтованим на розв’язання теоретичних і практичних завдань розвитку професійної діяльності юристів в сучасних умовах.

Наукова новизна дисертації полягає у таких висновках, положеннях та рекомендаціях:

вперше:

узагальнено історіографію з проблем юридичної діяльності, проведено її систематизацію відповідно до галузей наукового знання, виявлено найбільш суттєві результати досліджень, їх прогалини, визначено перспективні напрями подальших досліджень. Розкрито роль теоретико-правових досліджень у їх співвідношенні з дослідженнями філософського та галузевого змісту, на підставі чого зроблено висновок про віднесеність явища юридичної діяльності до предмета різних галузей наукового знання, що мають загальноправовий, міждисциплінарний або прикладний характер;

здійснено систематизацію методологічної основи досліджень юридичної діяльності, на підставі чого з'ясовано, що у структурі методології найпоширенішими є комплексний, соціологічний, прагматичний, системний та деонтологічний підходи. Зокрема, виявлено тенденцію деонтологізації наукового знання у сфері досліджень юридичної діяльності, що виявилось у активізації використання деонтологічного підходу та зумовлюється поступовим ствердженням ідеології соціологізму;

обґрунтовано висновок про те, що різноаспектність та багатогранність завдань, які постають у сфері практичної діяльності юристів, об'єктивно передбачає урахування цього фактора у класифікаціях. Систематизовано головні підходи щодо обрання класифікаційних критеріїв, серед яких визначено такі: професійно-прагматичний; такий, що спирається на використанні абстрагованих критеріїв; а також такий, в основу якого покладено професіограму певного виду юридичної діяльності. Висвітлено доцільність нового критерія класифікації практичної діяльності, а саме – спеціалізації роботи професійних об'єднань та окремих юристів-практиків;

запропоновано розгорнуту класифікацію функцій юридичної практичної діяльності, яка базується на використанні найбільш значущих критеріїв (за соціальним значенням; за рівнем спеціалізації; за сферами суспільного життя; за сферами застосування праці юристів; за часом впливу тощо). Надано додаткові інтерпретації щодо змісту підфункції правозаповнення, характерної для сфери правозастосування;

удосконалено:

систему наукових знань у сфері досліджень історії виникнення та становлення юридичної діяльності. Зокрема, на прикладі генези юриспруденції у Давньому Римі, виявлено причини та умови формування правової діяльності, її професіоналізації та спеціалізації. Розкрито значення історичних джерел для розуміння сутності та соціального призначення правничої професії у сучасних умовах;

поняття юридичної діяльності, що дозволило на рівні основних ознак у соціальному та правовому аспектах виокремити, відповідно, такі її властивості, як професіоналізм і юридизм. Професіоналізація сфери правових робіт пояснюється фактором її соціальної обумовленості, історичним виокремленням особливого професійного прошарку серед інших професій у структурі соціальної діяльності. Юридизм пояснюється її правовою сутністю, зумовленістю правом, високим рівнем спеціалізації, фаховості суб'єктів юридичної діяльності у здійсненні їх повноважень;

теоретичне уявлення щодо структури та функцій юридичної діяльності в контексті розвитку правової реальності, становлення громадянського суспільства та соціально-правової держави в Україні. Заакцентовано на особливостях використання загальної та сумарної структури у вивченні юридичної діяльності. Зокрема, проведено типологізацію та уточнено обсяги понять загальної структури юридичної діяльності, серед яких: суб'єкт, об'єкт, мета, форма, засоби;

отримали подальший розвиток:

змістовна характеристика діяльного підходу, умови та межі його застосування у правових дослідженнях юридичної діяльності, зокрема: поняттєвий ряд, співвідношення з іншими загальнонауковими підходами, особливості кола проблем, які можуть бути досліджені за його допомогою, зумовленість властивостями та природою предмета дослідження. Як особливість його застосування у дослідженнях юридичної діяльності, визначено причини його актуалізації, запропоновано відповідний категоріальний апарат, охарактеризовано перспективні напрями використання;

система принципів юридичної практичної діяльності, їх зміст, способи формалізації в актах національного та міжнародного права. Доведено необхідність виокремлення також групи неписаних принципів, які формуються у сфері юридичної практики та матеріалізуються в актах професійної поведінки юристів;

положення про необхідність використання різноманітних класифікацій у формуванні комплексної характеристики юридичної діяльності. Зокрема, доведено доцільність використання таких критеріїв, як: форма, зміст, кількість суб'єктів, структурна організація, галузь права тощо. Як базову, фундаментальну класифікацію юридичної діяльності виокремлено її диференціацію у вигляді юридичної наукової, юридичної освітньої та юридичної практичної діяльності;

поняття юридичної практичної діяльності, в результаті чого проведено диференціацію її ознак. Запропоновано всі ознаки розмежувати за критерієм походження, в результаті чого виявлено такі характеристики, що визначаються нормативно, а також такі, що формулюються за допомогою засобів науково-теоретичного пізнання;

система наукових знань щодо особливостей юридичної діяльності в умовах функціонування окремих правових сімей. Доведено, що ознаки типу правової системи з необхідністю проявляються у характеристиках юридичної діяльності, зокрема, в особливостях суб'єкта її здійснення, об'єкта, функціональної спрямованості, соціальної значущості юридичної діяльності, статусі юристів;

ідеї щодо сучасного стану юридичної діяльності у науковій, освітній та практичній сферах, визначено перспективи їх розвитку, виходячи з тенденцій, які склалися у функціонуванні окремих компонентів правової системи України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано висновки та пропозиції, які сприятимуть подальшому поглибленню концептуальних засад юридичної діяльності, удосконаленню методології її досліджень.

Наукові здобутки, репрезентовані у цьому дослідженні:

у науково-дослідній сфері орієнтують на нові напрями теоретико-правових досліджень проблематики юридичної діяльності;

у сфері нормотворчості можуть бути використані як концептуальні засади розвитку законодавства, що регулює сферу професійної діяльності юристів;

у навчальному процесі використовуються при розробленні методичних матеріалів, а також у викладанні таких навчальних  курсів як теорія держави та права, юридична деонтологія, юридична етика, судові та правоохоронні органи, адміністративна діяльність.

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації положення, які становлять новизну праці, розроблено автором особисто. Для аргументації окремих положень роботи використовувались праці інших вчених, на які обов'язково зроблено посилання. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.

У співавторстві опубліковано: три розділи (1-3) навчального посібника Юридична деонтологія. Введення в спеціальність. Навч. посіб. – К. – 1998. – 156 с.; п'ять розділів навчального посібника Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 655 с. Науковий доробок здобувача полягає у підготовці розділів 1-2, 6-8.

У співавторстві опубліковано також одну статтю (Українська та російська традиції державорозуміння // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2005. – № 5. – С. 3–9). Не менше половини її обсягу є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає у висвітленні основних методологічних підходів представників українського правознавства щодо розуміння механізму держави та ролі в ньому окремих правових інституцій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також оприлюднені на: науково-практичній конференції “Україна: людина, суспільство, природа”(м. Київ, 2001; тези опубліковано); республіканській науковій конференції “Конституція України – основа модернізації держави і суспільства” (м. Харків, 21-22 червня 2001 р.; тези опубліковано);  міжнародній конференції “Україна: шляхами віків” (м. Київ, 17 травня 2002 р.; тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, 28-29 квітня 2004 р.; тези опубліковано); Х–ій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини” (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.; тези опубліковано);  міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна злочинність: проблеми та перспективи боротьби” (м. Кишинів, 25-26 трваня 2005 р.; тези опубліковано);  IV міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень –2005” (м. Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р.; тези опубліковано);  міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління - 2005” (м. Київ, 29-30 листопада 2005 р.; тези опубліковано);  республіканській науково-практичній конференції “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового товариства” (м. Дніпропетровськ, 24-25 листопада 2005 р.; тези опубліковано); науково-практичній конференції “Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції” (м. Київ, 21-22 квітня 2006 р.; тези опубліковано).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в монографії: Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. – К.: Знання, 2005. – 375 с., трьох навчальних посібниках, 36 публікаціях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах науково-практичних конференцій, у тому числі 22 у фахових журналах та збірниках наукових праць, переліки яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається з чотирьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків і списку використаних джерел (535 найменувань на 47 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить  421 сторінку, з них основного тексту 374 сторінки.