ГРОШОВІ ЗОБОВ\'ЯЗАННЯ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності, потреби запобігання легалізації «брудних» коштів, підтримання стабільності національної валюти потребують переосмислення багатьох підходів щодо правового опосередкування грошово-кредитних відносин. В цих умовах побудова грошових правовідносин, які існують в рамках зобов’язань як первинної ланки реалізації господарських зв’язків, виявляє безліч проблем науково-прикладного характеру, що вимагають системного вирішення, виходячи з необхідності утвердження правопорядку, потреб гармонізації господарського, фінансового і цивільного законодавства України та імплементації міжнародних економічних правил.

Водночас, розгляд конститутивних рис господарського грошового зобов’язання натрапляє на проблему традиційної недооцінки «своєрідності» грошової частини майнового зобов’язання. Літературі з господарського, цивільного і фінансового права бракує погоджених підходів до визначення грошового зобов’язання як цілісного механізму із власними закономірностями, поняттями, методами впорядкування, класифікацією, властивостями та ознаками. Розроблені проблеми виконання окремих грошових зобов’язань, наслідки знецінення грошей, вплив зміни купівельної сили грошей на виконання грошового зобов’язання, окремі інші аспекти. Окрім того, жодним чином не досліджена специфіка грошових зобов’язань господарського характеру, хоча монетарна частина господарських відносин відіграє найважливішу роль у забезпеченні функціональної цілісності товарно-грошових відносин. Натомість, економічна тенденція останніх століть доводить, що економічний зв’язок «Товар – Гроші – Товар», перетворився на капіталомістке сполучення «Гроші – Товар – Гроші», коли отримання грошового еквіваленту за вироблену продукцію (роботи, послуги) стало головною економічною проблемою виробничих процесів. Це обумовлює потребу подати грошові зобов’язання учасників господарських відносин чи то самостійного, чи так званого «вбудованого» характеру як цілісне утворення, що розвивається за специфічними економічними, інформаційними та формалізованими законами, має властивості, які потребують врахування при здійсненні заходів державної економічної політики.

Відомі монографії Л.А. Лунца «Гроші і грошові зобов’язання. Юридичне дослідження» (1929 р.) і «Грошове зобов’язання в цивільному і колізійному праві капіталістичних країн» (1949 р.) служать основою для подальших розробок сучасних учених. Значний внесок у розвиток теорії грошових зобов’язань, хоча й виключно з цивілістичних позицій, внесли праці таких сучасних російських правознавців, як В.А. Бєлов, Л.О. Новосьолова, Д.Г. Лавров, Л.Г. Єфімова та інші. В українській науці окремі проблеми грошових зобов’язань досліджено в роботах І.А. Безклубого, В.П. Богуна, Л.К. Воронової, В.В. Джуня, Й.А. Іванського, В.В. Луця, О.П. Орлюк, Б.М. Полякова, О.Є. Северина, О.І. Шаповалової та інших вчених.

Проте відсутність теоретичного виокремлення грошових зобов’язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов’язального права призводить до того, що втрачається комплексність у вирішенні проблематики цих відносин, які існують в умовах тісного зв’язку приватноправових та публічно-правових елементів регулювання. Адже саме господарське право з його предметно-функціональним підходом до вирішення економічним проблем дозволяє не лише узгодити ці різноспрямовані засоби впливу, а й зосередити увагу на професійно-орієнтованих аспектах грошово-кредитних відносин, наблизити досягнення суміжних економічних та юридичних наук, розглянути грошові зобов’язання з позиції організації рівноважного господарського механізму незалежно від того, чи виникають вони в середині господарсько-виробничих систем, за участю звичайних суб’єктів господарювання чи юридичних осіб публічного права. Крім того, впровадження Цивільного та Господарського кодексів України, величезний масив законодавчих новел у сфері грошово-кредитних відносин роблять необхідним тлумачення змісту відповідного регулювання, ув’язування заходів державної монетарної політики з загальногосподарськими механізмами, вироблення пропозицій щодо системного вдосконалення законодавчих актів з огляду на потреби утвердження суспільного господарського порядку в грошово-кредитній сфері та виклики економічного розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України за темами “Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні” (держ. реєстр. № 0101U008293) та “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (держ. реєстр. № 0106U008142), у рамках яких автором вирішено питання господарсько-правової специфіки грошових зобов’язань та запропоновано комплексні заходи щодо вдосконалення відповідного правового регулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне виокремлення грошових зобов’язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов’язального права, визначення напрямів системного вдосконалення сфери їх застосування з урахуванням існуючих господарських потреб, вимог суспільного господарського порядку та необхідності гармонізації положень господарського, цивільного та фінансового законодавства України.

Поставлена мета обумовила вирішення наступних основних завдань:

визначення  поняття та природи грошових зобов’язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов’язального права;

виділення основних критеріїв системи грошових зобов’язань господарського характеру, визначення її статичних та динамічних елементів;

виявлення специфічних чинників утвердження суспільного господарського порядку у сфері функціонування господарських грошових зобов’язань;

з’ясування особливостей господарського механізму реалізації приватноправових та публічно-правових грошових зобов’язань;

виявлення специфіки грошових зобов’язань, що виникають між центрами та ланками господарсько-виробничих систем різного рівня;

з’ясування змісту правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації;

визначення ролі господарського права в регулюванні грошових зобов’язань за участю держави та територіальних громад;

вирішення науково-прикладних проблем примусового виконання грошових зобов’язань у сфері господарювання, в тому числі при погашенні боргів суб’єктів господарювання державної та комунальної форм власності;

розроблення пропозицій щодо удосконалення господарського законодавства України з питань регулювання грошових зобов’язань, зокрема, у сфері застосування штрафних санкцій, валютних та інших публічних обмежень, особливих умов господарювання, виходячи з потреб гармонізації із  законодавством ЄС.

Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі виникнення, зміни та припинення грошових зобов’язань господарського характеру, а також  інші відносини, тісно пов’язані з ними.

Предметом дослідження є грошове зобов’язання учасників господарських відносин як наукова, законодавча та прикладна категорія.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи: формально-логічний, аналітико-синтетичний, історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного та історичного методів розкриті поняття грошового зобов’язання учасників господарських відносин та його системоутворюючих елементів. Аналіз сучасного стану законодавства у сфері дослідження здійснений автором за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення правового регулювання. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні окремих видів грошових зобов’язань учасників господарських відносин, порівняльно-правовий – при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.

Теоретичну базу дослідження, крім вищевказаних, склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: Т.Є. Абова, М.М. Аґарков, С.С. Алексєєв, А.С. Васильєв, А.Г. Бобкова, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, А.В. Венедіктов, В.В. Вітрянський, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, Л. Еннекцерус, І.В. Єршова, І.Б. Заверуха, І.Є. Замойський, О.С. Йоффе,  Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, Л.А. Лунц, В.К. Мамутов, В.С. Мартем’янов, В.Ф. Опришко, Д.М. Притика, Г.В. Пронська, О.М. Садіков, Н.О. Саніахметова, І.А. Танчук, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершеневич та ін. Автор також спирався на роботи таких вчених-економістів, як: Дж.М. Кейнс, Дж. Сорос, К. Маркс, Фр.С. Мишкін, А.С. Гальчинський, Дж.Е. Стігліц, А.С. Генкін та ін.

Нормативну основу дослідження склали: чинне господарське, цивільне та фінансове законодавство України, а також окремі нормативно-правові акти Великої Британії, Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Канади, Швейцарії, Чехії, ЄС. Емпіричну основу — офіційні статистичні дані, практика діяльності суб’єктів господарювання в Одеській області і матеріали судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним господарсько-правовим дослідженням грошових зобов’язань учасників господарських відносин, на основі якого розроблено комплекс заходів щодо їх теоретичного опанування та системної організації, з обґрунтуванням пропозицій щодо вдосконалення господарського законодавства України. Наукова новизна результатів роботи полягає, зокрема, у наступному.

Вперше:

доктринально обґрунтоване поняття грошового зобов’язання учасників господарських відносин як особливого виду грошового зобов’язання, що має виробничо-комерційний або організаційно-технічний характер, опосередковує рух грошової форми вартості  у сфері суспільного виробництва, спрямоване на максимальне задоволення потреб його учасників та існує в рамках, визначених нормами господарського права;

обґрунтовано, що виділення грошових зобов’язань учасників господарських відносин в окремий субінститут господарського зобов’язального права дозволяє впровадити єдиний господарський механізм їх реалізації в публічних та приватних відносинах, пояснити їх специфіку, а також вжити комплексних заходів щодо вдосконалення відповідного законодавства;

визначено, що цілісність, упорядкованість, рівноважний стан та програмно-функціональна організація системи грошових зобов’язань господарського характеру є необхідною передумовою не лише для нормального функціонування товарно-грошових відносин як стрижня господарських процесів, але й для формування інструментальної основи реалізації державної грошово-кредитної, інвестиційної, валютної та податково-бюджетної політики;

розмежовано статичні (виділення господарсько-правової специфіки) та динамічні (забезпечення ефективності) функції системи грошових зобов’язань учасників господарських відносин;

обґрунтовано, що в грошових зобов’язаннях господарського характеру мають бути закладені програмно-функціональні елементи публічного характеру, які утворюватимуть налаштування цієї системи на взаємодію з державно-владними інструментами монетарного характеру, як-от: обмеження на використання іноземної валюти як валюти боргу та платежу, примус до своєчасного повернення в Україну валютної виручки, стимулювання безготівкових платежів, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку, обмеження свободи волевиявлення в рамках безпеки грошових операцій та непорушення прав інших суб’єктів, підтримання цілісності системи загалом, пристосування до контрольно-наглядових заходів та чинників прискорення фінансово-грошового обігу (в т. ч. за допомогою впровадження ефективних механізмів примусового стягнення грошових боргів), встановлення підстав та порядку визнання недійсними правочинів, що не відповідають публічним інтересам у сфері грошового обігу, запобігання проникненню в грошові відносини доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо;

визначено напрями утвердження суспільного господарського порядку у сфері функціонування грошових зобов’язань учасників господарських відносин: забезпечення загальноправових та економічних умов законності і правопорядку, гармонізація приватних та публічних інтересів учасників, вироблення стилю господарсько-правової спеціалізації у регулюванні грошових зобов’язань, узгодження економічних та юридичних аспектів регулювання;

запропоновано поняття стилю господарсько-правової спеціалізації в регулюванні грошових зобов’язань як сукупності господарсько-правових прийомів у формулюванні правил здійснення фінансово-господарської діяльності, що ґрунтується на чіткій уяві про межі застосування загальних та спеціальних норм, наявності професійно-орієнтованих елементів, спрямованості на утвердження суспільного господарського порядку, відображенні важелів перехідної моделі економічного розвитку (наприклад, принципу «прямого платежу»), внутрішньої логіки та традиції господарського регулювання;

виявлено об’єктивну можливість дострокового та часткового виконання грошового зобов’язання, виходячи з його природи;

запропоновано поняття правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошових зобов’язань задля оптимізації руху грошових коштів та товарів, податкових зобов’язань, пристосування до поточних і перспективних господарських планів;

виявлено, що господарську природу мають грошові зобов’язання за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, які стосуються одержання неподаткових доходів бюджетів, які виникають у сфері реалізації грошово-кредитної політики, відносини між податковими органами та суб’єктами господарювання, що виходять за межі податкового зобов’язання, договірні відносини щодо державної підтримки підприємців;

сформульовано пропозиції щодо введення в площину підзаконних актів тих техніко-процедурних питань грошових відносин, що не мають правового значення, але вміщені в законах, з одночасним законодавчим закріпленням базових чинників сфери функціонування грошових зобов’язань господарського характеру, що знаходять сьогодні вирішення в підзаконних актах НБУ (норми резервування кредитних коштів, граничні норми касових операцій, окремі адміністративно-господарські санкції тощо);

запропоновано виділити в новому ГПК України спори, що виникають за грошовими зобов’язаннями господарського характеру, в особливе (скорочене) провадження, а також закріпити вирішення питань про застосування заходів примусового стягнення грошових коштів у наказовому провадженні;

обґрунтовано, що гармонізація положень ЦК та ГК України з питань регулювання грошових зобов’язань потребує підсилення загальної дії норм ЦК та поглиблення спеціалізації норм ГК.

Удосконалено:

визначення юридичної природи грошей, відповідно до якого здатність грошей служити засобом платежу визнано їх основною функцією для законодавчого врегулювання, а також запропоновано розмежовувати юридичні ознаки та юридичні властивості грошей, враховувати юридичну характеристику абсолютної ліквідності та конвертованості грошей;

положення про розмежування форм та методів державного впливу на сферу функціонування грошей та грошових зобов’язань господарського характеру, що має ґрунтуватися на розмежуванні змістовних та формальних заходів організації грошово-кредитних відносин;

тлумачення механізму ціноутворення в майново-господарських зобов’язаннях, в основі якого – презумпція вартісної основи товарно-грошових зв’язків та цінової визначеності господарських правовідносин, зокрема, некомерційної господарської діяльності;

напрями гармонізації законодавства України у сфері грошового обігу, міжнародних платіжних систем та електронних грошей зі стандартами ЄС, зокрема, щодо впровадження досвіду регулювання обігу електронних грошей;

формулу дострокового повернення грошових коштів за господарськими зобов’язаннями кредитного характеру, яка потребує врахування розрахунку повернення коштів за кредитним договором із процентами, що зростають;

положення щодо сфери податкових відносин, які реалізуються також за допомогою майново-господарських зобов’язань грошового характеру; класифікація податкових векселів проведена з точки зору виділення в них розрахункової функції та функції забезпечення фінансово-господарських зобов’язань.

Дістали подальший розвиток:

напрями узгодження публічних та приватних інтересів у правовому регулюванні господарських відносин, зокрема, щодо державного санкціонування актів нормативної саморегуляції учасників грошових зобов’язань господарського характеру в умовах глобальних фінансів;

питання правового режиму грошей у складі майна суб’єкта господарювання, який може ґрунтуватися на праві власності, господарського відання чи оперативного управління, але не може опосередковуватися договором управління, крім випадків фінансового трасту як особливого виду фінансових послуг;

пояснення природи санкцій, що застосовуються за порушення грошових зобов’язань, шляхом обґрунтування права суб’єкта господарювання на стягнення збитків, виникаючих у зв’язку з порушенням боржником грошового зобов’язання, у розмірі перевищення законних процентів за користування чужими коштами;

тлумачення співвідношення зобов’язання з набуття (збереження) коштів без достатньої правової підстави та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання, зокрема, щодо неправомірності нарахування процентів за користування чужими коштами за оспорюваним недійсним договором до рішення суду про недійсність договору;

класифікація грошових зобов’язань господарського характеру, що може визначатися за критерієм винятковості використання грошей як матеріального об’єкта зобов’язання та елементом зустрічного грошового задоволення в майново-господарських відносинах;

питання примусового виконання грошових зобов’язань господарського характеру шляхом розширення прав державних виконавців, вдосконалення черговості платежів та надання стягувачам права на безпосереднє інкасування безспірних боргів;

пропозиції щодо індивідуалізації субсидіарної відповідальності органів публічної влади, зокрема, шляхом погодження положень бюджетного та господарського законодавства стосовно оперативної реалізації відповідальності учасників господарських відносин публічних форм власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного господарського законодавства, гармонізації положень ЦК та ГК України, в тому числі для узгодження інститутів на стику господарського, цивільного та фінансового законодавства. Крім того, основні положення роботи можуть бути використані при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для науковців, юристів-практиків, економістів, викладачів, аспірантів  та студентів юридичних вузів.

Практичне втілення результатів дослідження буде сприяти забезпеченню належної організації правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями господарського характеру на підприємствах приватного, державного та комунального секторів економіки.

Положення дисертації використані у навчальному процесі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України при викладанні курсів “Господарське право”, “Правове регулювання розрахункових відносин”, “Фінансове право” (довідка № 953/2 від 15.12.2006 р.). Результати роботи впроваджені в діяльності КБ ТОВ «Місто Банк» (довідка № 005589 від 07.12.2006 р.), ТОВ «ФінРостБанк» (довідка № 857 від 12.12.2006 р.), ДП «Весстар Україна» (довідка № 27 від 01.09.2006 р.), АБ «Кліринговий дім» (довідка б/н від 15.12.2006 р.), ТОВ УКБ «Камбіо» (довідка б/н від 11.12.2006 р.), АБ «УкрБізнесБанк» (довідка б/н від 01.12.2006 р.), ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод» (довідка № 72/475 від 13.12.2006 р.) при проведенні наукового консультування та організації правової роботи.

Висновки та пропозиції дисертації служать основою для подальших наукових досліджень проблематики господарських грошових зобов’язань.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною та завершеною науковою працею. У працях, опублікованих у співавторстві, авторові належить обґрунтування напрямів подолання правових проблем грошового обігу та грошових зобов’язань, інвестування, планування фінансових операцій, відстоювання ролі ГК України у систематизації господарського законодавства та визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства в грошово-кредитній сфері.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації висвітлювалися на: 56-58-й Наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова МОН України (Одеса, 2001-2003); Круглому столі «Проблеми вдосконалення господарського законодавства України» (Київ, 2001); Круглому столі «Реформа процесуального законодавства» (Одеса, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 2003); науково-практичному семінарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (Харків, 2003); Круглому столі «Рекомендації щодо внесення змін до законодавства у зв’язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України» (Донецьк, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень ‘2003» (Дніпропетровськ, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління» (Київ, 2003); Круглому столі «Організаційні та правові проблеми інтенсифікації економіки України» (Одеса, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів» (Київ, 2004); 59-60-й Наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова МОН України «Соціально-правові проблеми вдосконалення законодавства України: історія, теорія і практика» (Одеса, 2004-2005); Міжнародній науково-практичній конференції «Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору» (Донецьк, 2005); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Харківського національного економічного університету МОН України «Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні»; (Харків, 2005); науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2005); науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (Київ, 2005); науково-практичній конференції «Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи» (Донецьк, 2006); науково-практичній конференції «Проблеми господарського права і методика його викладання» (Донецьк, 2006); I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи» (Одеса, 2006); Круглому столі «Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин» (Одеса, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 2 індивідуальні монографії загальним обсягом 47,4 д.а., 24 основних наукових праць у фахових виданнях, рекомендованих ВАК, загальним обсягом 12,7 д.а., із яких 10,65 д.а. належить особисто здобувачу. Результати дослідження висвітлено також в 23 додаткових друкованих наукових працях загальним обсягом 121,35 д.а., з яких  17,9 д.а. належить особисто здобувачу.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на вісімнадцять підрозділів, висновків. Робота викладена на 527 сторінках комп’ютерного тексту, з яких список використаних джерел із 682 найменувань складає 52 сторінки, додатки – 9 сторінок.