ГЕНЕЗИС ПРАВОРОЗУМІННЯ ГАНСА КЕЛЬЗЕНА :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження

Учення про право демонструє велику різноманітність підходів, оцінок, результатів. Різноманіття вчень про право стосується й змісту права, і його форми.

Для того щоб зрозуміти, яким саме шляхом розвивалося вчення про право, потрібно  звернутися до тих правових теорій, які обґрунтовували й розвивали різні сторони феномену права.

         Сучасні вчення про право являють собою сукупність різних за своєю значущістю концепцій, напрямів, поглядів на нього.

         Як відомо, у ХХ столітті трансформацією юридичного позитивізму став юридичний неопозитивізм, найвидатнішим представником якого є Г. Кельзен, який увійшов до історії як один з провідних учених-правознавців світу.

Сьогодні в пострадянському просторі відомі теоретики права визнають вагомість внеску Г. Кельзена в розвиток правової думки. Тому одним із завдань цього дисертаційного дослідження є потреба дослідити зародження та розвиток праворозуміння Г. Кельзена, показати його вплив на формування сучасної правової ідеології, а також спробувати визначити в сучасній юриспруденції рівень його впливу на розуміння поняття права.

Актуальність теми дослідження зумовлена:

по-перше, потребою з’ясування та врахування ролі й місця відомих теоретиків права, які займалися дослідженням визначення поняття „право”, зокрема Г. Кельзена, та вивченням того, як із розвитком наукової думки розвивалося й удосконалювалося правопізнання суспільства;

по-друге, потребою збагачення української теорії права досвідом відомих представників наукової правової думки Західної Європи;

по-третє, відсутністю в українській правовій літературі праць, у яких давався б аналіз процесу формування, розвитку та трансформації праворозуміння Г. Кельзена й тих теорій права, які відповідним чином вплинули на становлення праворозуміння вченого; відсутністю достатньої кількості праць, у яких досліджено сучасний стан цієї проблеми;

по-четверте, потребою привернути увагу українських правознавців до необхідності провадження аналізу правопізнання. Проблеми всебічного дослідження поняття права, а також виникнення нового бачення цього явища поки не знайшли всебічного висвітлення у вітчизняній правовій літературі. Дослідження питання розуміння права з урахуванням досвіду видатних науковців та інтерпретація вчень цих мислителів вітчизняними науковцями лише розпочалися. Наприклад, ученню Г. Кельзена наші правознавці приділяють дуже скромну увагу, а тому ця проблема належить до таких, що потребують дослідження вже сьогодні;

по-п’яте, тим, що теорія права, розробником якої є Г. Кельзен, не просто внесла свою частку в розвиток та становлення правової думки: положення „чистої” теорії права Г. Кельзена певним чином присутні в сучасних теоріях права, що свідчить про актуальність і популярність його теорії і сьогодні.

Під час підготовки дисертації були піддані ґрунтовному аналізу філософські й філософсько-правові дослідження Аристотеля, Є. Вроблевського, Г. Гегеля, Г. Гроція, Є. Ерліха, Р. Ієринга, І. Канта, Р. Карнапа, Д. Локка, К. Маркса, Ш. Монтеск’є, К. Опалека, Д. Остіна, Л. Петражицького, Платона, Г. Радбруха, К. Савіньї, Ю. Хабермаса, Р. Циппеліуса, М. Цицерона та ін.

У роботі використано праці українських правознавців: В. Бабкіна, І. Безклубого, Ю. Бисаги, С. Бобровник, Є. Бурлая, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєва, М. Дамерлі, В. Денисова, Ж. Дзейко, В. Забігайла, О. Задорожного, А. Зайця, О. Зайчука, Р. Калюжного, Б. Кістяківського, О. Ковальчука, А. Козловського, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, О. Копиленка, В. Корецького, О. Костенка, В. Котюка, Т. Кудлай, В. Лемака, Л. Луць, С. Максимова, Б. Малишева, В. Марчука, А. Машкова, О. Мережка, О. Мироненка, О. Мурашина, П. Недбайла, Ю. Оборотова, Н. Онищенко, М. Орзіха, Н. Палієнка, О. Петришина, Л. Петрової, Н. Прозорової, П. Рабіновича, О. Скакун, С. Сливки, Є. Спекторського, С. Стеценка, В. Тимошенко, О. Тихомирова, М. Цвіка, О. Шевченка, Ю. Шемшученка, О. Шмоткіна та ін.

Певне місце в роботі зайняли ідеї представників різних шкіл зарубіжної юридичної науки: С. Алєксєєва, В. Бабаєва, В. Бачиніна, М. Бердяєва, Є. Воротиліна, В. Графського, В. Зорькіна, В. Казимирчука, М. Капустіна, Д. Керімова, Ю. Козліхіна, М. Коркунова, В. Лазарєва, О. Лейста, О. Лукашевої, Д. Луковської, Г. Мальцева, О. Мартишина, М. Марченка, С. Муромцева, В. Нерсесянца, П. Новгородцева, А. Полякова, В. Соловйова, П. Сорокіна, Є. Трубецького, В. Туманова, Б. Чичеріна, Г. Шершеневича та ін.  

         Оскільки досі не було проведене фундаментальне дослідження питання генезису праворозуміння Г. Кельзена, його значення для юридичної науки та впливу на розуміння права сучасними науковцями, то, на думку автора цього дисертаційного дослідження, воно має хоча б частково заповнити цю прогалину в теоретико-правовій думці України.