СВОБОДА ЯК КАТЕГОРІЯ ПРАВА :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фундаментальна проблема свободи через складність та множинність підходів до її вирішення потребує теоретичного осмислення і практичного вирішення на кожному етапі розвитку людської цивілізації. Це обумовлено тим, що кожне покоління має власне трактування свободи, а проблема втілення її в праві відзначається дискусійним характером.

 Опосередкування свободи правом особливо актуалізується саме зараз, в період, коли створюється сприятливий простір для вільної та ініціативної діяльності індивідів, громадських організацій та інших соціальних утворень. Правове життя України, у зв’язку з її європейським вибором, характеризується динамізмом та інтенсивністю, стає більш ліберальним. Водночас воно не позбавлене суперечностей і, поки що, залишається нестабільним, потребує цивілізованості та зміцнення традицій правового розвитку.

У свідомості багатьох індивідів свобода продовжує асоціюватися з відсутністю внутрішніх і зовнішніх обмежень, безкарністю та вседозволеністю. Це не сприяє становленню традицій законослухняності та посилює вплив правового нігілізму. Зміцнення державності й порядку в правовій і політичній сферах, без яких є немислимим розвиток громадянського суспільства, повинне спиратися на стійкий ідеологічний фундамент. Його основою слід визнати свободу як одну з якісних характеристик права, а саме як форму творчої самореалізації особистості, що протистоїть розумінню свободи як вседозволеності та перешкоджає «розмиванню» підвалин правосвідомості й праворозуміння в суспільстві.

Отже, одним із завдань юридичної науки сьогодні є формування необхідної науково-теоретичної основи для законотворчості й правореалізації з точки зору розуміння свободи як категорії права. Розв’язання цього завдання ускладнюється відсутністю єдності думок серед учених щодо змісту й меж категорії свободи в праві, особливостей її реалізації в правовій системі. Водночас інтерпретація феномена свободи ускладнюється існуванням плюралізму концепцій праворозуміння. Саме від того або іншого трактування права прямо й безпосередньо залежить сприйняття суспільною свідомістю свободи в її юридичному вираженні.

У зв’язку з цим дедалі очевиднішою стає потреба дослідження свободи як категорії права у багатоплановій сукупності концепцій праворозуміння для більш ефективного функціонування юридичного простору.

Дослідженню філософського, суспільно-політичного та правового аспектів категорії свободи присвячені праці багатьох сучасних учених , які є представниками різних наук. Серед найбільш вагомих можна виділити роботи С. С. Алексєєва, М. В. Баглая, О. О. Бандури, І. Берліна, О. В. Грищук, В. В. Дудченко, О. А. Івакіна, Д. А. Керімова, А. А. Козловського, М. І. Козюбри, М. В. Костицького, Б. Леоні, О. А. Лукашевої, С. І. Максимова, М. І. Матузова, О. О. Мережка, В. С. Нерсесянца, С. Ніринга, Ю.М. Оборотова, В. С. Пазенка, Л. В. Петрової, К. Поппера, П. М. Рабіновича, В. В. Речицького, В. М. Селіванова, С. С. Сливки, В. І. Тимошенко, С. Д. Цаліна, А. К. Черненка, В. О. Четверніна, Ю. С. Шемшученка, В. В. Шкоди та інших.

Проте поза сферою вивчення залишається дослідження категорії свободи в праві саме як форми творчої самореалізації особистості на основі поєднання онтологічних, гносеологічних, аксіологічних та методологічних характеристик.