УМИСНІ ВБИВСТВА ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

Краткое содержание

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стаття 27 Конституції України закріпила основне природне право кожної людини – право на життя: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».

Кількість умисних вбивств, що вчиняються в Україні, є значною. Так, в 1972 р. в Україні було зареєстровано 1577 вбивств, в 1992 р. – 3679, в 2000 р. – 4034, в 2006 р. – 3220, в 2007 р. – 2906, а в 2008 р. – 2707 вбивства. Для порівняння в Республіці Польща кількість вбивств в 1992 р. становила 1048,
в 2000 р. – 1316, в 2006 р. – 826, в 2007 р. – 861, а в 2008 р. – 772 вбивства. Якщо взяти до уваги чисельність населення України в різні періоди згідно з повідомленнями Державного комітету статистики України, то коефіцієнт убивств, вчинених в Україні на 10 тис. населення у 1992 р. становив 0,71, в 2000 р. – 0,82, в 2006 р. – 0,69, в 2007 р. – 0,62, а в 2008 р. – 0,59. В цей же час, враховуючи чисельність населення Республіки Польща, коефіцієнт вбивств на 10 тис. населення цієї країни становив в 1992 р. – 0,27, в 2000 р. – 0,34, в 2006 р. – 0,22, в 2007 р. – 0,23 і, в 2008 р. – 0,20. Ці дані показують, що коефіцієнт вбивств в Україні був і залишається вищим, ніж в Республіці Польща. У зв’язку з цим вивчення польського досвіду кримінально-правової протидії вбивствам становить науковий та практичний інтерес.

Проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство, окремі його різновиди розглядаються в працях багатьох українських науковців, зокрема, О.В. Авраменка, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, Ю.В. Бауліна, В.О. Гацелюка, В.О. Глушкова, О.В. Гороховської, В.К. Грищука, В.Т. Дзюби, М.Й. Коржанського, М.П. Короленка, В.Н. Куца, О.П. Литвина, В.М. Мамчура, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, Л.А. Остапенко, М.І. Панова, О.І. Перепелиці, В.В. Сташиса, В.П. Тихого, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та інших науковців. Проте окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або до цього часу є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому виникає необхідність їх поглибленого дослідження.

У Республіці Польща провідними науковцями з цієї проблематики були та залишаються І. Андрєєв, К. Бухала, М.Будин, М. Цєсьляк, К. Дашкєвич, Л. Гардоцкі, М. Мозгава, Р. Краєвскі, М. Кулік, З. Мєльнік, С. Стахов’як
та інші.

Необхідно також зазначити, що спеціальних монографічних порівняльних досліджень складів умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща як в Україні, так і в Республіці Польща не проводилося.

Вищезазначене зумовлює необхідність проведення порівняльного аналізу складів умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща, що певною мірою сприятиме розвитку української кримінально-правової науки, вдосконаленню кримінального законодавства України, правозастосувальної практики.