ПРИНЦИП СВОБОДИ У ДЕРЖАВОТВОРЕННІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема свободи впродовж історичних епох є однією з найактуальніших і найдискусійніших у філософсько-правовій науці. Вона пов’язана з визначенням місця особи у громадянському суспільстві та демократично-правовій державі у площині реалізації особою головних конституційних прав і свобод.

Для розкриття теми дослідження важливим є пошук компромісу між свободою особи та громадянина і рамками її обмеження державою, базовою цінністю якої є пріоритет прав і свобод особи та громадянина над іншими конституційними принципами. З філософської точки зору – свобода зміщується у площину політико-правових проблем і за таких умов стає терміном уже юридичним, як певний комплекс правочинностей особи та громадянина, як визначений ступінь правового статусу особи, врешті, як екзистенційна особливість особи та громадянина - суб’єкта правових відносин. Тим більше, що не існує такої правової системи чи правової ідеології, яка б заперечувала свободу людини.

Недостатня теоретична розробленість, відсутність узагальнюючих праць щодо юридичної природи конституційного принципу свободи особи та громадянина зумовили актуальність дисертаційного дослідження. Враховуючи інтерес науковців до проблеми свободи, все ж існують різні концепції, у яких простежуються лише деякі елементи зазначеного принципу. Тому це викликало потребу комплексного наукового дослідження реалізації конституційного принципу свободи у державотворенні, його філософсько-правового виміру.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вчених, у котрих аналізувалися деякі аспекти окресленої в дисертації проблематики. Перш за все, слід виокремити таких українських вчених-правознавців: В. Грищука, А. Колодія, В. Навроцького, А. Олійника, В. Погорілка, П. Рабіновича, С. Сливку, В. Шаповала, М. Хавронюка та ін. З-поміж науковців також варто назвати Л. Воєводіна, Г. Мальцева, М. Матузова, В. Патюліна, В. Сокуренка, І. Фарбера та ін. Серед російських учених-правознавців – О. Лукашеву, В. Нерсесянца, В. Чиркіна та ін.; з-поміж зарубіжних філософів – А. де Токвіля, Ф. Хайєка, М. Фрідмана, Д. Ролза та ін.

Окрім того, в дисертаційному дослідженні були розглянуті праці М. Бердяєва, Г. Гегеля, Т. Гоббса, І. Канта, В. Соловйова, Б. Спінози, М. Трубецького, В. Шелінга, Б. Чичеріна, що дозволило простежити розвиток філософсько-правової думки стосовно свободи особи та відобразити зв’язок свободи і права.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження є Конституція України, міжнародно-правові документи, що стосуються прав і свобод особи та громадянина, зокрема, визнані Українською державою норми та засади міжнародного права, положення конституцій зарубіжних держав, чинне законодавство України тощо.