ВІКТИМОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема захисту прав і законних інтересів потерпілих від злочинів, ефективного їх поновлення та своєчасного відшкодування завданої злочином шкоди є однією з найбільш актуальних для сучасної юридичної науки та правозастосовної практики. Особливого значення набуває це питання в кримінально-виконавчій діяльності держави, коли в умовах ізоляції особи від суспільства не забезпечується передбачене законом  право засуджених на особисту безпеку, у результаті чого щорічно вони стають жертвами злочинних посягань. Зокрема, тільки у 2008 р. в установах виконання покарань (УВП) Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України було зареєстровано більше 400 злочинів, до 8 % яких із загальної кількості були пов’язані з насильницькими діями щодо засуджених із боку інших осіб (убивства, нанесення тілесних ушкоджень, побої), які відбували покарання у виді позбавлення волі. Суттєво не змінились ці показники у 2009–2010 роках. Усе це засвідчує, що сучасна кримінально-виконавча політика України й практика її реалізації неадекватно протидіють проявам злочинності в місцях позбавлення волі, яка є одним із видів рецидивної злочинності. У той самий час підвищена суспільна небезпека рецидивної злочинності полягає в тому, що вчинення злочину два та більше разів підтверджує стійкість антисуспільної орієнтації особи, її відкрите протипоставлення правопорядку, уперте бажання продовжувати злочинну діяльність, незважаючи на прийняті щодо цієї особи кримінально-правові заходи. Зазначені й інші обставини вкрай негативно впливають на стан і рівень віктимологічного запобігання злочинам в УВП. З   іншого боку, це є додатковим аргументом необхідності підвищення ефективності наукових розробок із цієї проблематики та покращення організації наукового супроводу віктимологічної профілактики у місцях позбавлення волі.

У науці потерпілий (як об’єкт правового захисту та вивчення) перебуває в центрі уваги учених – представників різних галузей права (кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права та кримінології). Зокрема, у галузі кримінального права слід виділити роботи Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, А. Ф. Зелінського, М.В. Костицького, О.М. Костенка, О.М. Литвака, С.Я. Лихової, М.І. Мельника, В.І. Осадчого, А.В. Савченка, М.І. Панова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого та ін.

У науці кримінально-процесуального права всебічно та досконало досліджено проблеми правового статусу потерпілого від злочину в наукових розвідках В.П. Бахіна, В.В. Бірюкова, Ю.М.  Грошевого, В.С. Зеленецького, В.М. Іщенка, Г.А. Матусовського, М.М. Михеєнка, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, С.М. Стахівського, В.М. Тертишного, В.Ю. Шепітька, В.П. Шитіка, М.Є. Шумина та ін. У кримінології проблеми жертв (потерпілих) злочинів розроблялись у працях В.С. Батиргареєвої, Л.В. Багрій-Шахматова, А.М. Бойка, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, В.М. Дрьоміна, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, О.Г. Колба, О.Г. Кулика, В.А. Мисливого, І.О. Туркевич, В.О. Тулякова, В.І. Шакуна та ін. Одними з перших вчених, хто почав розробляти проблеми жертв злочинів у СРСР, стали Л.В. Франк та П.С. Дагель, а у подальшому – С.А. Альперт, І.М. Гальперін, Т.М. Добровольська, А.Р. Ратінов.

У кримінально-виконавчому праві зазначені питання розглядаються в контексті виконання так званих майнових покарань (конфіскації майна, штрафу, виправних робіт тощо). Зокрема, у цьому напрямі активно працюють такі науковці, як О.В. Беца, І.Г. Богатирьов, А.П. Гель, Т.А. Денисова, А.В. Кирилюк, В.О. Корчинський, О.В. Лисодід, В.О. Меркулова, А.П. Оника, О.І. Осауленко, В.П. Пєтков, В.М. Синьов, А.Х. Степанюк, Г.О. Радов, В.М. Трубников, М.П. Черненок, І.С. Яковець, О.Н. Ярмиш та ін.

З огляду на це й у зв’язку з необхідністю розробки науково обґрунтованих шляхів і методів вирішення проблем, пов’язаних із запобіганням злочинам щодо віктимно вразливих об’єктів у місцях позбавлення волі, обрана тема дослідження є досить актуальною.