ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема тероризму вже багато років не втрачає своєї актуальності як для правової теорії, так і для практичної діяльності правоохоронних та інших державних органів. Проте загрозливих масштабів вона набула лише в теперішній час. Результати соціологічних опитувань в різних країнах, і насамперед у високо розвинутих, свідчать про те, що тероризм посідає одне з чільних місць серед основних проблем, які тривожать суспільство. Більше того, на думку фахівців, сьогодні це явище становить значно серйознішу небезпеку, ніж 10 чи 20 років тому, що зумовлено використанням терористами новітніх засобів та методів, а також зростаючою уразливістю сучасного високо індустріалізованого суспільства. Незважаючи на зусилля держав, що спрямовані на боротьбу з тероризмом, його поширеність у світі не зменшується, а, навпаки, постійно зростає. В арсеналі терористів, що скоюють злочини в наш час не лише традиційні засоби, а й найсучасніша зброя та військове спорядження.

За період з 2003 по 2008 рік на території України вчинено 1275 злочинів терористичного спрямування, з них у 2003 р. - 181, 2004 р. – 235, 2005 р. – 159, 2006 р. – 263, 2007 р. – 209, 2008 р. – 228.

Насильницькі злочини за п’ять останніх років становлять 29,3 % від загальної кількості злочинів терористичного спрямування, а вчинені шляхом погроз – 37,3 %.

Статистика злочинів терористичного спрямування, скоєних із застосуванням насильницьких дій, характеризується різними показниками. Так, у 2003 р. в Україні було зареєстровано 54 таких злочини, така ж тенденція спостерігалася і у 2004 р., у подальшому їх кількість зростала і становила в 2005 р. – 49, в 2006 р. – 83, 2007 р. – 60, 2008 р. – 74.

Спостерігається збільшення кількості злочинів, пов'язаних із застосуванням вибухових пристроїв і вибухових речовин. Дану тезу підтверджує і статистика окремо взятого злочину терористичного спрямування – свідомо неправдивого повідомлення про акт тероризму. Так, у 2008 році до різних органів державної влади та управління надійшло понад 250 повідомлень про погрозу здійснення акту тероризму із застосуванням вибухівки, підпалу та інших вкрай небезпечних дій, що спричиняють загибель людей. Це у два рази перевищує кількість таких повідомлень за попередні роки.

Актуальність обраної теми дослідження передусім зумовлена тим, що аналіз основних проблем боротьби з тероризмом сприятиме формуванню та реалізації на практиці концепції українського антитерористичного законодавства, а також зміцненню міжнародно-правової позиції України у цій сфері.

Цій проблемі серйозну увагу приділяють Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, інші заінтересовані міністерства і відомства, які вживають дійових заходів до протидії тероризму, запобігання і розкриття злочинів терористичного спрямування, виявлення причин та умов, що їм сприяють.

Актуальність даної теми дослідження пояснюється також змінами у чинному законодавстві, а саме прийняттям у 2003 році Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, згідно із ст. 4, Міністерство внутрішніх справ визначено одним із суб’єктів, які безпосередньо ведуть у межах своєї компетенції боротьбу з тероризмом. Незважаючи на проведення численних наукових досліджень з порушеної проблематики, в яких аналізувалися норми кримінального законодавства про відповідальність за названі злочини, проводилася їх кваліфікація та визначалися методи боротьби з ними, питання запобігання тероризму органами внутрішніх справ України раніше не вивчалося в достатній мірі.

За таких обставин постає завдання щодо визначення місця та ролі органів внутрішніх справ у системі запобігання тероризму в Україні, окреслення проблем правового регулювання їх превентивної діяльності та визначення форм взаємодії з іншими суб’єктами цієї системи.

Теоретичні й практичні дослідження у сфері організації та забезпечення контролю над проявами тероризму останніми роками значно активізувалися. Серед провідних фахівців, наукові праці яких стали теоретичною основою дослідження і сформували основні підходи до розв’язання дисертаційних завдань, слід виділити П. П. Андрушка, В. Ф. Антипенка, Ю. М. Антоняна, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, В. О. Глушкова, Д. Б. Глущенка, О. М. Джужу, А. П. Закалюка, В. П. Ємельянова, В. І. Замкова, В. П. Ілларіонова, І. І. Карпеця, М. П. Кирєєва, Я. Ю. Кондратьєва, В. В. Крутова, В. А. Ліпкана.

Незважаючи на велику кількість наукових праць юристів, психологів і соціологів, публікацій журналістів з питань тероризму, ця проблема, на жаль, досить далека від свого практичного вирішення. Існує багато прогалин, які ще не досліджені, зокрема, кримінологами.

З огляду на нагальність проблеми і кримінологічну наукову перспективу даному питанню й присвячена ця наукова праця, що є комплексним кримінологічним дослідженням, яке ґрунтується на результатах системного аналізу актуальних проблем теорії та практики запобігання тероризму органами внутрішніх справ.