РЕАЛІЗАЦІЯ ЛІВІЄЮ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ПРИНЦИПУ СПІВРОБІТНИЦТВА :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Генеза міжнародних відносин зумовила становлення і розвиток сучасного міжнародного правопорядку, в основі якого лежить принцип міжнародно-правового співробітництва. Закріплений ще всередині ХХ століття як один із основних принципів міжнародного права, вже на початку ХХІ століття принцип міжнародно-правового співробітництва набув нового правового змісту, що було зумовлено процесами глобалізації та регіоналізації, змінами у потребах та інтересах сучасних держав. До цих процесів залучені тією чи іншою мірою всі держави світу. У цьому контексті унікальним прикладом активізації загальноцивілізаційного процесу глобалізації є Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагирія (Лівія), яка поступово переходить від процесів дезінтеграції до активного включення в систему міжнародних відносин.

Сьогодні Лівія як одна з країн Середземноморського регіону розглядається багатьма державами світу як один з найбільш перспективних партнерів для стратегічного співробітництва, особливо в енергетичній сфері. Крім того, ця країна набуває дедалі важливішого значення як регіональний економічний лідер та перспективний постачальник енергоносіїв, зокрема до країн Європи.

Оцінка можливих перспектив налагодження і розвитку стратегічного партнерства з цією країною потребує ґрунтовного теоретичного аналізу та переосмислення в сучасних умовах взаємопов’язаності та взаємозалежності держав у міжнародній спільноті. Аналіз процесу реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва, зокрема з огляду на тривалий період міжнародної економічної ізоляції країни внаслідок дії режиму санкцій Ради Безпеки ООН, сприяє встановленню юридичного змісту і напрямів розвитку міжнародно-правового співробітництва з цією країною.

Для України Лівія є перспективним стратегічним партнером у багатьох пріоритетних сферах двостороннього співробітництва, зокрема енергетичній, авіаційній, будівельній, сільськогосподарській, військово-технічній, у сфері охорони здоров’я та туризму тощо. Відтак пошук оптимальних шляхів найефективнішого правового регулювання співробітництва з цією країною видається вкрай актуальним.

Унікальність Лівії як держави зі специфічною формою правління, шляху її історичного розвитку та становлення як суб’єкта сучасного міжнародного права актуалізує необхідність комплексного доктринального аналізу реалізації цією країною міжнародно-правового принципу співробітництва, виявлення його детермінант та характерних рис, враховуючи період дії режиму економічних санкцій Ради Безпеки ООН.

Зазначене вище свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, а також важливість і комплексність теоретичних та практичних аспектів питання реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва, особливо в умовах дії режиму міжнародних санкцій, зумовлюють необхідність її ґрунтовного наукового вивчення.

Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження складають праці українських і зарубіжних правознавців у галузі як теорії та історії міжнародного права, так і загальної теорії права, зокрема таких, як М. Баймуратов, І. Бліщенко, М. Буроменський, В. Буткевич, Д. Вовк, Р. Давід, В. Денисов, Л. Ентін, О. Задорожній, О. Зайчук, Р. Каламкарян, О. Копиленко, В. Корецький, І. Лукашук, Н. Малишева, В. Мицик, Н. Нижник, Н. Оніщенко, М. Сапронова, Ю. Фисун, С. Черніченко, Д. Швейгман, Ю. Шемшученко та інших.

Окремі питання становлення та історичного розвитку Лівії як суб’єкта міжнародного права досліджуються провідними українськими та зарубіжними науковцями, зокрема такими, як Дж. Андерсен, Н. Аршаруні, Г. Вельямінов, Д. Вендвол, Р. Вяткіна, А. Громико, Г. Деборін, Ж.-Б. Дюрозель, А. Єгорін, Г. Керімов, К. Кононова, В. Лаврентьєв, М. Лубська, К. Мухтар, Т. Ніблок, Д. Пайпс, А. Пелт, О. Подцероб, А. Протопопов, Н. Прошин, С. Стан, С. Товмасян, В. Фатіс, А. Хаялі, В. Шагаль, К. Ульяніщева та іншими. У роботах зазначених авторів знайшли належне відображення різні аспекти становлення Лівії як суб’єкта міжнародного права, розвитку її співробітництва на дво- та багатосторонньому рівні.