ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ РИТОРИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах глобалізації та інтенсивного розвитку комунікаційних технологій, а також з поглибленням тенденцій до унормування суспільних відносин в усіх сферах життєдіяльності суспільства зростає значення юридичної риторики як такої, з якої беруть витоки юриспруденція загалом і теорія держави та права зокрема. Спостерігається поглиблення інтересу до цієї наукової дисципліни з боку вчених і законодавців різних країн, які досліджують юридичну риторику з теоретико-правових і філософських позицій. Особливо цікавить сучасних дослідників цієї проблематики питання розуміння правового тексту, а також вміння правильно вести правові перемовини і проголошувати судові промови. Невипадково у США вже кілька десятиліть поспіль у вищих навчальних закладах освіти, переважно на юридичних факультетах, викладають курс "Ведення переговорів", де звертається увага як на письмовий сценарій ведення перемовин, так і на якість мови виступів їх учасників.

Саме тому й всі європейські країни розвиненої демократії встановлюють оптимальні правила правової мовленнєвої поведінки у суспільстві, які ґрунтуються виключно на загальних і спеціальних правових принципах та механізмах переконування і спираються на міжнародні, у тому числі європейські, правові стандарти і норми національних і міжнародних нормативно-правових актів та положення звичаєвого права у сфері юридичної риторики. Завдяки цьому і здійснюваним у цих країнах науковим дослідженням у сфері юридичної риторики, які успішно впроваджуються в практичне життя, країни розвиненої демократії спроможні були за досить короткий проміжок часу побудувати правові та соціальні держави, сформувати громадянське суспільство з високим рівнем праворозуміння, правосвідомості та правової культури.

Україна, яка прагне увійти до європейського, а через нього і до міжнародного правового простору та розбудувати себе як демократичну, соціальну та правову державу з високорозвиненим громадянським суспільством, також інтенсивно запроваджує аналогічні європейські правила і стандарти у сфері юридичної риторики, інтенсивно укладаючи відповідні міжнародні угоди, за якими передбачено гармонізацію національного законодавства та адаптацію національної правової системи до європейської. Натомість, безпосереднє введення у правообіг європейської юридичної риторики, формальне запровадження зазначених європейських правил, стандартів і нормативів спричиняє численні колізійні ситуації у правовому житті країни та українського суспільства, які можна пояснити відмінностями у правових традиціях східно-слов’янських та романо-германських країн. Зазначене спонукає вчених різних країн вивчати згадані питання, зокрема, досліджувати проблеми запровадження європейської юридичної риторики у систему права тих країн, чиї правові системи, подібно до української, входять традиційно не до романо-германської правової сім’ї, а до інших, наприклад, євроазійської. Крім того, існує ще багато прогалин у вирішенні питань реформування національної правової системи України і наближення її до європейської на основі імплементованих європейських та міжнародних правових стандартів, що є невід’ємною складовою юридичної риторики, потреба у подоланні недоліків у правотворенні, законодавчому процесі та правозастосуванні, у правовій культурі і культурі правового мовлення, мови судового процесу, мови прокуратури та адвокатури.

Потреба в усуненні зазначених розбіжностей, що дозволить максимально гармонізувати національне законодавство й адаптувати національну правову систему до європейської, вимагає здійснення глибоких наукових досліджень у сфері юридичної риторики, особливо з боку науковців і законодавців.

Необхідно зазначити, що в наукових працях російських та українських учених – С. Алексєєва, О. Венгерова, Д. Керімова, М. Козюбри, С. Максимова, В. Розіна, Ю. Оборотова та ін., а також західних авторів, таких як С. Сінх,                  Є. Леві, Р. Ціппеліус, звертається увага на питання мови права. Проблемі тлумачення мови права присвячені дослідження науковців Я. Брайніна,                          П. Елькінда, М. Шаргородського, О. Шляпочнікова, Л. Явич, у працях яких розкриваються поняття тлумачення, призначення окремих способів тлумачення у ході застосування норм кримінально-процесуального права. До окремих питань юридично-лінгвістичного тлумачення свого часу звертались фахівці з питань міжнародного права: В. Євінтов, І. Лукашук, І. Перетерський, аналізуючи доречність застосування правил і прийомів тлумачення у міжнародній практиці. Зв’язки тлумачення нормативно-правових актів з такими правовими явищами, як правотворчість, правосвідомість, правова система, правозастосування, правореалізація та інші, аналізувались у роботах
С. Алексєєва, І. Грязіна, Л. Зайцева, А. Колодія, В. Копєйчикова,
Н. Оніщенко, П. Рабіновича, Ю. Тодики, М. Цвіка.

Безпосередньо питанням риторики, включаючи юридичну та її складової – судової риторики, присвячені наукові доробки Т. Артемової, Т. Катишева,                   Н. Кошанського, В. Виноградова, Н. Івакіної та ін.

Варто зазначити й те, що за останній період в Україні та Росії захищено ряд дисертацій, які містять аналіз окремих аспектів юридичної риторики. Проте існуючі публікації та дисертаційні роботи не містять комплексного наукового підходу до проблем юридичної риторики як наукової дисципліни, її місця в системі правових і суспільних наук загалом, і тому дане дослідження органічно доповнює їх, а наявність вказаних наукових праць не лишає його актуальності.

Зазначене, а також нагальна необхідність у здійсненні завдяки і на основі реформованої національної юридичної риторики, трансформованої в європейську, удосконалення систем правотворення і правозастосування, розробки постійно діючих гармонізаційних та адаптаційних механізмів, пошуку засобів зближення національної правової системи України з національними правовими системами європейських країн, адаптації її до європейської, гармонізації внутрішнього законодавства з європейським, визначили актуальність теми, обраної для цієї роботи.