ЦЕРКОВНИЙ СУД У КИЇВСЬКІЙ РУСІ (ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни, що відбулись в Україні за останні десятиліття, кардинально вплинули на суспільно-політичне та ідеологічне життя, окреслили тенденцію до відродження історичних традицій і духовних основ українського суспільства, багато в чому обумовлених християнством. Церква протягом тривалого часу була важливим чинником, що впливав на всі сфери життя суспільства, однак в «радянський» період вона була значно обмежена у своїй діяльності.

У сучасному суспільстві місце і значення православної церкви поступово відновлюється. Законодавче закріплення свободи віросповідання дало новий поштовх для розвитку православної церкви та церковного права, яке почало формуватись із виникненням християнства, еволюціонувало протягом віків і є чинним у церковних відносинах донині. Церковне право є об’єктивно існуючою корпоративною системою релігійно-правових норм, що регламентує відносини церкви: а) у сфері внутрішньої організації, управління та суду; б) з державою в цілому та органами державної влади; в) у міжконфесійних стосунках.

Східне християнство суттєво вплинуло на формування основ українського державотворення починаючи з часів Київської Русі: церква освячувала інститути влади і права, а держава охороняла християнську віру. З появою християнства в Київській Русі церковне і світське право тісно переплелися, зберігаючи взаємозв’язок століттями. У зв’язку з чим необхідно звернутись до історичного досвіду взаємодії держави і церкви з точки зору їх юридичних основ. У числі ранніх правових інститутів, що визначали місце і спрямування діяльності церкви в суспільстві, окремої уваги заслуговує церковний суд як орган, що здійснював функції судової влади в церкві у визначеному процесуальному порядку на підставі норм церковного права.

У діяльності церковного суду, що тісно пов’язана з внутрішніми засадами розвитку церкви та її становищем у державі, можуть бути виділені певні періоди, початковим з яких є період появи та організаційного-правового оформлення церкви в Київській Русі. Саме в цей період виникає і набуває широкого розвитку церковна судова юрисдикція, що базувалась, передусім, на нормах канонічного права, основи якого були привнесені на Русь із Візантії. Поява церковного суду в Київській Русі не була результатом розвитку вітчизняної правової системи, він був сприйнятий як один з елементів церковної організації візантійської церкви. В основу юрисдикційної церковної системи було покладено законодавство Східної християнської церкви та норми візантійського права з уже усталеною юрисдикцією церковних судів у цивільних і кримінальних справах, яка зазнала певних змін під впливом давньоруського місцевого права та звичаїв.

Предметна спрямованість дослідження охоплює Х – першу половину ХІV ст. Нижня межа хронологічних рамок пов’язана з часом запровадження християнства на Русі як державної релігії та появи християнської церкви і разом з нею церковного суду. Верхньою межею автором визначено першу половину ХІV ст., оскільки в зазначений період були закладені основи церковного законодавства та сформульовано базові принципи церковного судочинства, що діяли протягом тривалого часу в історії церкви в Україні та мають чинність у церковних відносинах донині. Досліджуваному періоду властива єдність розвитку внутрішньоцерковних і державних відносин, що дозволяє здійснити комплексний аналіз джерел права, юрисдикції, судоустрою та порядку судочинства в церковних судах.

Територіальними межами даного дослідження обрано землі Київської митрополії як церковно-адміністративної області Східної християнської церкви, що охоплювала більшу частину сучасних українських земель. До складу Київської митрополії входило шістнадцять єпархій, які значною мірою відповідали територіям великих руських князівств.

Діяльність церковного суду в добу Київської Русі є недостатньо вивченою темою в історії держави і права України. Основна увага науковців приділялась аналізу юрисдикції церкви та вивченню джерел церковного права в Київській Русі, натомість комплексного дослідження джерел права, юрисдикції, судоустрою, порядку здійснення судочинства в церковних судах у сучасних історико-правових дослідженнях не проводилось.