АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. ХХІ століття – це століття науково-філософського прогресу, етнічного ренесансу та відкритих суспільств, що розвиває інтерес етносів до пізнання надбань народів світу. Усе це реалізується через розвиток і використання туризму.

Підвищення рівня культури, науки, освіти, зростання обсягів міжнародної торгівлі, засобів транспорту, зв’язку, платежів сприяє збільшенню кількості та розмаїтості контактів, поїздок громадян, викликаних не тільки професійно-діловими, а й пізнавальними, оздоровчими та іншими цілями.

Сьогодні незаперечним визнають той факт, що в багатьох країнах світу індустрія туризму давно сформувалась і стабільно розвивається, маючи матеріальну базу і забезпечуючи роботою мільйони людей, що, безперечно, позитивно впливає на розвиток окремих держав.

Протягом останніх років побудова ринкової моделі економіки в нашій країні вимагає розроблення принципово нових підходів щодо формування ефективних механізмів регулювання саме у сфері вітчизняного туризму. В Україні існує ціла низка проблем, що не сприяють розвиткові туристичної сфери, призводять до суттєвого руйнування економічних і соціальних відносин у туристичній сфері. Причинами неефективної реалізації конкурентних переваг унікального ресурсного потенціалу України є відсутність цілісної системи публічного управління туризмом у регіонах; підпорядкованість закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади; недосконалість нормативно-правової бази; повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму; недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг; недостатність рівня розвитку інформаційної інфраструктури; недосконалість бази даних стосовно об’єктів туристичної сфери. В той же час, світова економічна криза також негативно вплинула на туристичні потоки. Так, у 2009 р. Україну відвідали 16,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 18 % або майже на 3,7 млн. осіб менше, ніж у 2008 р. Спадання в’їзного турпотоку з країн ЄС відбулося за рахунок зменшення кількості подорожуючих з країн: Польща (на 52 % або на 2,2 млн. осіб), Словаччина (на 20 % або на 111,5 тис. осіб), Угорщина (на 30 % або на 250,1 тис. осіб), Німеччина (на 6 % або на 12 тис. осіб), Румунія (на 27 % або на 301,2 тис. осіб). Виїзний турпотік у 2009 р. зменшився порівняно з 2008 р. на 2 % або на 223,1 тис. осіб та становив 11,6 млн. осіб. Виїзний турпотік зменшився за рахунок поїздок з метою організованого туризму та службових поїздок.

Зазначені проблеми потребують поглибленого аналізу та негайного вирішення, оскільки в умовах розбудови української держави туризм є дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання і надходження значних коштів до бюджету. Україні, чиї туристичні ресурси використовуються лише незначною мірою, налагодження ефективного регулювання туристичної індустрії є вельми злободенним. За таких умов виникає потреба в дослідженні складових механізму адміністративно-правового регулювання цієї галузі, внесення пропозицій щодо їх удосконалення відповідно до міжнародних стандартів.

У вітчизняній науковій літературі правовий аспект регулювання туристичної галузі висвітлено частково у працях таких українських учених, як Л.Г. Агафонова, В.Д. Безносюк, А.М. Виноградської, В.К. Євдокименка, В.С. Кравціва, М.П. Крачила, В.І. Мацола, В.К. Федорченка.

При підготовці дисертаційного дослідження використано праці дослідників адміністративного права, зокрема: О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, П.В. Дєхтієвського, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, А.Т. Комзюка, А.В. Манжули, Т.О. Коломоєць, Д.М. Лук’янця, Н.В. Хорщак.

Значний вплив на це дослідження мали теоретичні праці таких науковців, як: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, Ю.С. Шемшученка.

Проте проблеми адміністративно-правового регулювання туристичної галузі спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувалися фрагментарно, без відповідного комплексного підходу. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах реалізації в Україні адміністративно-правової реформи.

Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання і практичної реалізації розвитку туристичної галузі набуває особливого змісту й актуальності.