ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СПРАВЛЯННЯМ ПРАВОСУДДЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах реформування податкової системи в Україні важливого значення набуває питання вдосконалення податкового законодавства. У статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” перераховано податки і збори, що належать до загальнодержавних, серед них і судовий збір, порядок сплати якого врегульовують різні нормативні акти, у тому числі і Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. В Україні склалася ситуація, коли у нормативно-правових актах, що стосуються здійснення правосуддя, неоднаково визначається один і той самий платіж – плата за звернення до суду. У цивільному та адміністративному судочинстві він має назву судового збору, а в господарському – державного мита. При цьому у жодному чинному нормативному акті не сформульовано визначення поняття “судовий збір”, не визначено чітко й елементи правового механізму судового збору. Але це не єдиний платіж, пов'язаний зі справлянням правосуддя. У 2001 році з’явився новий вид платежів, що сплачуються при зверненні до суду – витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, що були введені як парафіскалітети, проте з розвитком суспільства та законодавства набули всіх ознак зборів, отже мають бути віднесені до обов’язкових платежів. Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу економічно не обґрунтований, за останні п’ять місяців неодноразово змінювався, нечітко визначено одержувача платежу та розпорядника цих коштів, а також порядок їх витрачання за цільовим призначенням.

Зазначене дозволяє зробити висновок про незавершеність процесу формування обов’язкових платежів, що пов’язані зі справлянням правосуддя, як одного з різновидів публічних доходів, необхідність створення адекватного вимогам сьогодення науково обґрунтованого механізму правового регулювання.

Обов’язкові платежі розглядали відомі представники науки фінансового права: Л.К. Воронова, О.М. Горбунова, О.Ю.Грачова, О.М. Козирін, І.І. Кучеров, М.П. Кучерявенко, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківський, С.Г. Пепеляєв, Н.Ю. Пришва, Н.І. Хімічева та інші, проте вони приділяли увагу лише державному миту, до складу якого нині входить судовий збір. На формування наукової позиції автора вплинули й публікації таких вчених, як С.С. Богля, М.А. Гурвіч, Ю.В. Білоусов, В.Е. Беляневич, Є.В. Васьковський, М.Х Вафін, С.І. Вінокур, В.В. Єфімова, Г.Л. Осокіна, І.А. Приходько, А.Г. Столяров, В.І. Тертишніков, М.К.Треушников, О.М.Хамізова, О.М. Шокуєва, В.В. Ярковта, що досліджували судові витрати. У межах вивчення проблеми були використані і праці Е.М. Берендтса, С.Ю. Вітте, П.П. Гензеля, С.І. Іловайського, В.О. Ключевського, В.О. Лебедева, К.Г. Рау, І.Т. Тарасова, Д.Г.Черніка, І.І. Янжула.

Незважаючи на широкий спектр фахових досліджень, присвячених обов’язковим платежам, питання правового регулювання саме тих, які пов’язані зі справлянням правосуддя, залишаються актуальними й остаточно не вирішеними. Проблеми, що виникають при їх стягненні, потребують теоретичного осмислення, систематизації, узагальнення накопиченого матеріалу й аргументації на цій основі висновків і пропозицій. Цим і зумовлюється вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність і значення.

Саме комплексна теоретична розробка правового регулювання обов’язкових платежів, що пов’язані зі справлянням правосуддя, дозволить виявити колізії, прогалини у законодавстві і створити нормативну базу їх стягнення, що відповідатиме вимогам часу й забезпечуватиме інтереси держави і платника цих платежів.