ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЕЛЕКТРОННИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах глобалізації та формування інформаційного суспільства, інформація перетворюється на один з найважливіших ресурсів здійснення державою своїх функцій, її впливу на економічне та соціальне життя суспільства. При чому розвиток інформаційно-комунікаційних технологій обумовлює особливе значення саме електронних інформаційних ресурсів, як таких, що є найбільш зручною та ефективною, з точки зору користування, формою представлення інформації.

Державні електронні інформаційні ресурси виступають одним з ключових ресурсів, що забезпечує реалізацію завдань державної інформаційної політики, інформатизації, інформаційного забезпечення діяльності органів публічної влади та створення системи електронного уряду, задоволення інформаційних потреб держави, суспільства та окремої людини.

Завдання розвитку державних електронних інформаційних ресурсів визначено низкою законодавчих актів, зокрема Законами України «Про Національну програму інформатизації», «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» тощо.

Останнім часом набули популярності наукові дослідження в сфері інформаційного права, в рамках яких розглядалися і певні питання, пов’язані з інформаційними ресурсами. Але в більшості випадків правове регулювання інформаційних ресурсів розглядалося або в рамках загальних питань інформаційного права, або ж носило галузевий характер, орієнтований на функціонування окремих конкретних інформаційних ресурсів, приділенням надмірної уваги суто технічним аспектам.

Виключно важливим для вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з електронними інформаційними ресурсами, є вирішення завдання формування єдиних концептуальних засад правового регулювання державних електронних інформаційних ресурсів. А це завдання можливо вирішити лише шляхом проведення комплексного дослідження з широким використанням міжнародного та зарубіжного досвіду та практики правового регулювання, врахуванням впливу процесів глобалізації та інформатизації на зміст та характер правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері та пов’язану з цим трансформацію самих інформаційно-правових відносин.

Саме під таким кутом зору в дисертації аналізувалися теоретичні розробки представників вітчизняної і зарубіжної науки, серед яких слід відзначити роботи таких вітчизняних науковців, як І. Арістова, Р. Калюжний, Б. Кормич, О. Логінов, В. Мацюк, О. Олійник, О. Сировий, О. Снігірьов, російських правників – І. Бачило, А. Венгеров, Г. Гаврилов, В. Копилов, В. Лопатін, М. Рассолов, В. Северін, А. Смирнов, М. Федотов тощо. Значне місце в джерельній базі дослідження посідають праці провідних українських фахівців – адміністративістів, серед яких В. Авер’янов, Ю. Битяк, І. Голосніченко, Є. Додін, С. Ківалов, А. Комзюк, І. Коліушко, В. Колпаков, та російських – Г. Атаманчук, Д. Бахрах, Ю. Козлов, інші. Необхідність розгляду розвитку правового регулювання в контексті сучасних трансформаційних процесів обумовила використання робіт фахівців з інших галузей гуманітарних наук, зокрема, таких як Д. Гомперт, М. Кастельс, Г. Клівленд, У. Масуда, А. Тофлер тощо.

Практичною базою дослідження стало національне та міжнародне законодавство в інформаційній сфері, а також законодавство ряду зарубіжних країн, зокрема країн Європейського Союзу, Канади, Російської Федерації, США.