ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Якість продукції виступає визначальним чинником економічної політики держави. З одного боку, виробництво якісної продукції свідчить про рівень життя населення країни, здоров'я нації й безпеки навколишнього природного середовища. З другого боку – це можливість прискорення темпів економічного розвитку та підвищення ролі держави на міжнародному рівні.

Україна набула членства у Світовій організації торгівлі і прагне інтеграції до Європейського Союзу. Результатом цього має бути скасування технічних бар’єрів, якими є обов'язкові національні стандарти, процедури сертифікації, що сприятиме розширенню міжнародної торгівлі, впровадженню інновацій. Але такі тенденції розвитку мають водночас і негативний характер. Мається на увазі насичення ринку неякісними товарами національного й іноземного походження. Підтвердженням тому є випадки масових тяжких отруєнь та інтоксикації харчовими продуктами, які останнім часом стали частим явищем. Наявність у продукті хімічних речовин (наприклад, Е124, що додають у деякі цукерки) нерідко призводить до виникнення алергії, знервованості, а безпечність вживання продуктів з генетично-модифікованими організмами досі не доведено, хоча вони сьогодні містяться у багатьох продуктах харчування. Не збільшують оптимізму також прогнози масових аварій і руйнувань бетонних і залізобетонних конструкцій, у тому числі житлових споруд, через додавання токсичних добавок до бетону. Цей перелік, на жаль, можна продовжувати дуже довго. Необхідним є оновлений підхід до якості продукції, що забезпечить її безпеку для споживачів і навколишнього природного середовища та відповідатиме міжнародним тенденціям розвитку.

В Україні поряд із функціонуванням колишнього радянського підходу до забезпечення якості продукції закладені засади сучасної системи правового регулювання цієї сфери. Так, прийнято закони, що регламентують стандартизацію, підтвердження відповідності, нагляд (контроль) за якістю продукції, розроблено технічні регламенти. Однак процес впровадження нововведень складний і довготривалий, тому що вдосконалення потребує не тільки законодавство, а також і система органів державної влади у сфері якості, тому підхід до реформування має бути комплексним та враховувати всі напрями змін.

Дослідження щодо якості продукції проводили такі вчені, як: Л.М. Іваненко, А.М. Запорожець, О.В. Звєрєва, Т.О. Кагал, Т.М. Ковальчук, Л.Р. Левчук, В.К. Мамутов, Е.К. Ольхон, В.М. Огризков, Г.А. Осетинська, В.Ф. Опришко, Н.Б. Писаренко, О.П. Письменна, Б.І. Пугинський, А.В. Рабінович, В.Я. Тацій, С.В. Хорошайлов, В.С. Шелестов та ін. Кожен із науковців формулював власне визначення якості. Вони не суперечать один одному, а взаємодоповнюються з урахуванням того, що уявлення про якість постійно змінюється. Незважаючи на значну кількість опублікованих праць, теоретичні питання забезпечення якості не були предметом комплексного, цілісного вивчення. Проте розроблення поняття якості й засобів її регулювання, а також використання теоретичних здобутків у процесі правотворчості є важливими, чим і пояснюється надзвичайна актуальність даної дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми «Вдосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації – 0106u002289). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 22 грудня 2006 р.