ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна Українська держава, перебуваючи в стані перманентного реформування та зазнаючи впливу світової фінансово-економічної кризи, проявляє недостатню спроможність адекватно реагувати на загрози. З усією очевидністю констатуємо неефективність прийняття державою рішень, які би сприяли своєчасному виявленню та розв’язанню загроз в економічній, соціальній та інших сферах суспільства.

Модель публічної влади, сформована на основі Конституції України 1996 р. та внесених до неї в 2004 р. змін, засвідчує свою неефективність у багатьох площинах. Високий ступінь конфліктності, який зумовлює деструктивне протистояння інституційно-правових систем органів влади («гілок влади»), поєднується з низькими якісними та кількісними показниками правотворчої діяльності вищих органів державної влади. Неефективність публічної влади зумовлена високим ступенем її латентності, зокрема, прихованими та неконституційними центрами влади, а також широким використанням неправових засобів.

Аргументами актуальності теми дослідження, отже, виступають:

1. Необхідність створення та розвитку теоретичного знання про правову сутність форми державного правління, технології її удосконалення. Емпіричний матеріал сучасних розвинутих демократичних держав, у тому числі серія останніх конституційних актів, дозволяє виявити закономірності розвитку форми правління сучасної держави.

Незважаючи на перші кроки в теоретичному осмисленні форми державного правління, зроблені сучасною наукою теорії держави і права, в Україні відсутнім є комплексне загальнотеоретичне дослідження даної наукової проблеми. При цьому відзначимо необхідність розширення та уточнення знання про форму державного правління, котре би відображало новітні тенденції розвитку сучасних держав, подолання стереотипних підходів у цьому напрямі.

2. Державно-правова практика України зумовлює необхідність удосконалення форми державного правління, передовсім, її конституційної моделі. У свою чергу, така потреба вимагає використання теоретичних підходів і практичного досвіду становлення та реформування організації публічної влади на національному (вищому) рівні зарубіжних держав. Європейський конституціоналізм як ціннісний феномен і як сукупність правових зразків у цьому плані так і не став головним фактором, який би впливав на вироблення (корегування) форми державного правління в Україні.

Звернемо увагу на той факт, що в Україні станом на 2010 р. залишаються невирішеними цілий ряд гострих проблем, пов’язаних із функціонуванням вітчизняної владної моделі, її послідовним і результативним реформуванням. Спроби конституційної реформи, зроблені в 2008-2009 роках, в тому числі її формат та вжиті засоби, засвідчують недостатнє розуміння відповідних теоретичних і практичних завдань. Тому узагальнення відповідного правового досвіду в інших державах допоможе уникнути цілого ряду помилок в організації та законодавчому забезпеченні функціонування та реформування форми правління в Україні.

Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних вчених-правознавців А. Зайця, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Лемака, Л. Луць, В. Опришка, О.Петришина, П. Рабіновича, О. Святоцького, В. Селіванова, В. Скрипнюка, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Шаповала, російських вчених С. Алексєєва, В. Нерсесянца, Ю. Тихомирова, В. Четверніна, В. Чиркіна. Інформаційною і емпіричною основою роботи стали конституційні та інші законодавчі акти України, інших держав, документи міжнародних організацій, наукові публікації.