АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ступінь цивілізованості будь-якої держави значною мірою залежить від стану дотримання майнових прав та можливості їх захисту. У розвинутих країнах зі стабільною ринковою економікою ефективність правового впливу держави, спрямованого на захист права власності, постійно зростає. В Україні існують системні прогалини законодавчого регулювання захисту права власності та значні недоліки практичної діяльності у цій сфері.

Актуальність теми дослідження обумовлена науково-теоретичним і практичним значенням адміністративно-правового захисту права власності у сучасних умовах.

Вітчизняна юридична наука приділяє недостатньо уваги адміністративно-правовому захисту права власності (на відміну від цивільно-правового та кримінально-правового). Ця сфера юридичної науки залишається мало дослідженою, що негативно позначається на юридичній практиці.

Недосконале, сповнене прогалин адміністративне законодавство щодо захисту права власності не відповідає вимогам часу. Прийнятий ще в радянський період Кодекс України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) не забезпечує захист усіх форм власності, не відображає еволюційні зміни у сфері інтелектуальної власності тощо. Удосконалення вимагає зміст Глави 6 КУпАП. Малоефективною залишається система адміністративних стягнень, зважаючи на використання попередження, виправних робіт, невеликого розміру штрафів.

Неузгоджена та недостатньо ефективна діяльність суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень, які посягають на право власності, неспроможна подолати негативні тенденції зростання кількості адміністра­тивних правопорушень у сфері власності. За результатами роботи судів загальної юрисдикції, відповідно до статистичних даних Верховного Суду України, кількість осіб, на яких накладено адміністративне стягнення за дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП) у першому півріччі 2008 року, збільшилася на 13,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року.

Потрібно визнати необхідність науково-теоретичного осмислення адміністративно-правового захисту права власності з позицій правової держави та громадянського суспільства. Відсутність єдиної позиції науковців стосовно суті, значення та перспектив адміністративно-правового захисту права власності в Україні негативно позначається на правозастосовчій практиці у цій сфері.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці українських і російських науковців радянського і сучасного періодів, зокрема В. Б. Авер’янова, С. С. Алексєєва, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, Н. Н. Вопленко, Р. О. Денчук, Г. В. Джагупова, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, О. І. Никитенка, В. О. Жаpова, І. Б. Заверухи, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, Є. В. Курінного, Д. М. Лук’янця, П. Є. Недбайла, А. А. Нечай, О. І. Остапенка, П. М. Рабіновича, З. М. Рахлина, В. Д. Рєзвих, Н. В. Хорощак, О. М. Якуби, Н. В. Янюк та інших.

Вагомим внеском в дослідження проблем адміністративно-правової охорони права власності стали наукові праці В. В. Галунька.

Окремі положення дисертації щодо взаємодії органів влади та місцевого самоврядування у сфері захисту права власності спираються на дослідження О. М. Клюєва, О. М. Литвинова, Ю. С. Назара.

У працях даних авторів питання адміністративно-правового захисту права власності не є основним об’єктом дослідження. У вітчизняній правовій науці відсутнє комплексне дослідження адміністративно-правового захисту права власності. Усе це обумовлює актуальність теми, обраної для написання кандидатської дисертації.