Державна кадрова політика: соціально - психологічний та гуманітарний компоненти удосконалення підготовки кадрів :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми полягає в тому, що зі зміною суспільного устрою України, постає проблема вдосконалення кадрової політики в напрямку зміни концепції підготовки кадрів, як інструменту формування владної еліти. На сучасному етапі трансформації суспільства відбувається реформування його інститутів. В зв'язку з цим змінюються також завдання державного управління.

Однією з головних причин негативних явищ у суспільстві є недосконалість кадрової політики в галузі державного управління, зростання бюрократизації, неналежне виконання державою соціально-захисної функції.

Незважаючи на те, що від початку суспільних перетворень в нашій країні пройшло вже чимало часу, висвітлення в науковій політологічній літературі проблеми ефективності державної кадрової політики є недостатнім. Зміни в системі суспільно-політичного устрою порушують питання про те, чи стає державна служба типом професійної управлінської діяльності, спрямованим на задоволення нових соціальних потреб суспільства.

За цих умов виникає потреба в формуванні якісно нової особистості працівника державної служби.

Дисертаційне дослідження спрямоване на посилення соціально-психологічного та гуманітарного компонентів кадрової політики, як невід'ємної складової підготовки кадрів. Така спрямованість роботи дозволяє запропонувати ряд положень в напрямку гуманізації підготовки управлінського персоналу в сфері державного управління. Це й визначає актуальність дисертаційного дослідження як у науковому, так і в практичному плані.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі соціальних теорій Одеської національної юридичної академії в рамках комплексної науково – дослідної теми кафедри “Трансформація українського суспільства на шляху до паритетної демократії” (№ держреєстрації 0103V003289) та входить до комплексної наукової теми ОНЮА “Проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (№ держреєстрації 01010001195).

Мета дослідження полягає у з'ясуванні значення соціально-психологічних та гуманітарних чинників підготовки державних службовців для удосконалення існуючої в Україні моделі кадрової політики. Досягнення цієї мети вимагає вирішення наступних дослідницьких завдань:

– розглянути проблему підготовки кадрів для державного управління як одну з важливих функцій  державної кадрової політики;

– проаналізувати сутність соціально – психологічного підходу до кадрового забезпечення в системі  державної служби в Україні;

– запропонувати відповідні функції органів державного управління, які були б пов’язані з застосуванням психологічних методів в доборі, розстановці і атестації кадрів;

– розкрити співвідношення державної кадрової політики та соціально-психологічного клімату в суспільстві в  період  трансформаційних перетворень;

– дослідити зв’язок між феноменом бюрократизму та функціями професійної бюрократії в системі державного управління;

– здійснити порівняльну характеристику міжнародного та національного досвіду в  галузі підготовки фахівців  державного управління;

– обґрунтувати необхідність орієнтації державного службовця на підпорядкування владних повноважень суспільним потребам відповідно до функцій державної служби;

– розробити характеристику ділових якостей спеціаліста як моделі державного службовця;

– з’ясувати роль психолого-педагогічних та гуманітарних компонентів у підготовці кадрів управління.

Об’єктом дослідження є існуюча система підготовки державних службовців, її структура, методи, концепції.

Предметом дослідження виступають соціально-психологічні та гуманітарні компоненти удосконалення  підготовки кадрів в системі  державного управління.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на використанні методів системного та структурно-функціонального аналізу, які застосовувались для визначення сутності основних принципів державної служби. Порівняльний  метод було застосовано для аналізу зарубіжного та національного досвіду підготовки управлінських кадрів. Цей метод дозволяє порівняти зарубіжні моделі підготовки державних службовців з вітчизняними. За допомогою системного методу досліджено взаємозв'язок між типом політичного режиму в країні та становленням державної кадрової політики і моделлю державного службовця. Поряд з теоретичним аналізом використані також емпіричні методи, зокрема соціологічні та соціально-психологічні.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і способами їх розв’язання і полягає в наступному:

– вперше обґрунтовано, що  при розробці вітчизняної моделі державного службовця, необхідно враховувати індивідуальну своєрідність психологічних властивостей особистості. Психологічні якості фахівця безумовно впливають  на професійну діяльність, успішність якої залежить від певних суб'єктивних факторів. До  суб'єктивних факторів відносяться  індивідуальні особливості характеру, цінності, мотиви, інтереси, потреби особи;

– доведено, що підготовка управлінських кадрів є складовою кадрової політики в державному управлінні. Держава через таку важливу функцію як кадрова політика визначає і реалізує управління людськими ресурсами країни;

– встановлено, що орієнтація на соціально - психологічні та моральні чинники у формуванні особистості державного службовця є засобом гуманізації  професійної підготовки управлінських кадрів. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є посилення гуманітарної підготовки в галузевих інститутах;

– виявлено, що на перший план реформування кадрової політики має вийти соціальна спрямованість професійної підготовки. Зміст фахової підготовки повинен мати випереджаючий характер, враховуючи динамізм суспільних процесів;

– запропоновано власну психологічну методику розробки  аналітичної професіограми,  оцінки особистісних якостей державних службовців. Психологічна культура особистості впливає на формування соціально-когнітивної відповідальності фахівців, яка забезпечує їх здатність приймати і здійснювати оптимальні рішення;

– дістала подальшого розвитку концепція формування кадрового потенціалу, що є певним доробком до теорії та практики кадрової політики в державному управлінні. Концепція включає  функції підготовки кадрів, їх залежність від головних орієнтирів державної політики; зв’язок професійної підготовки з особистісним розвитком індивіда, надання соціальної та гуманітарної спрямованості підготовці державних службовців та їх діяльності;

– на підставі комплексного політологічного аналізу сутності державного управління, кадрового забезпечення державної служби, ситуації, яка склалася в українському суспільстві, запропоновано новий підхід до підготовки кадрів державного управління, в якому зосереджено  увагу на соціально-психологічних  та гуманітарних компонентах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при створенні навчальних програм, а також при доборі та атестації управлінських кадрів. Практична реалізація зроблених висновків може бути корисною в роботі органів державної влади. Зроблені висновки та рекомендації знайшли застосування у науково-дослідній роботі, можуть бути використані у створенні підручників, навчальних посібників, читанні спецкурсів з політології та державного управління, наприклад, "Сучасні проблеми державного управління", "Сучасна гуманітарна політика", "Сучасна кадрова політика"  тощо. За результатами дослідження виданий методичний посібник “Технологія формування емоційної витривалості сучасного управлінця”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на науково - практичних конференціях: науково – методичній конференції “Організація самостійної роботи слухачів в умовах інформаційного суспільства” (Одеса, 2002р.); загальноінститутській науково-практичній конференції “Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону” (Одеса, 2003р); на науково-практичних конференціях НАДУ ОРІДУ при Президентові України 2003 та  2004рр.

Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри соціальних теорій Одеської національної юридичної академії.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 статей, з них 3 опубліковані у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Обсяг дисертації – 200 с. Список використаних джерел включає 186 найменувань (15 сторінок).